Німці в Хорватії
Німці в Хорватії Hrvatski Nijemci Kroatiendeutsche | |
---|---|
Кількість | 2.965[1] |
Близькі до: | німців · австрійців |
Мова | хорватська · німецька |
Релігія | римо-католицтво |
Німці Хорватії — офіційно визнана автохтонна національна меншина Хорватії, що за законом обирає свого спеціального представника до хорватського парламенту, як і представники одинадцятьох інших нацменшин.[2] У державі налічується понад 2900 осіб, які вважають себе німцями, більшість із них — дунайські шваби. Хорватські німці здебільшого зосереджені у східній Славонії в районі навколо Осієка (нім. Esseg).
Етнологія[ред. | ред. код]
Ця етнічна громада традиційно населяла північну Хорватію та Славонію. У ранній новий період вони переселялися з інших земель Габсбурзької монархії, а на території сучасної Хорватії переважно заселили територію Військового порубіжжя.[3] Дунайські шваби, що оселилися в Західній Славонії, зазнали сильної хорватизації.[4] Хорватська інтелігенція визнала німецьку меншину тільки в 1865 році.[3]
Історія[ред. | ред. код]
З розпадом Австро-Угорської імперії і заснуванням Королівства сербів, хорватів і словенців німці Хорватії стали меншістю. 1920 року вони створили культурну асоціацію «Культурбунд», але 11 квітня 1924 року міністр внутрішніх справ Светозар Прибичевич розпорядився її заборонити.[5] За наступного уряду Любомира Давидовича і Демократичної партії заборону було скасовано.
1922 року було створено Партію німців (нім. Partei der Deutschen).[6] Вона існувала до її заборони в 1929 році в контексті диктатури короля Олександра.
За переписом 1900 року, німецьке населення Хорватії сягнуло 85 781 особи. Австро-угорський перепис 1910 року засвідчив 134 тис. німців.[7] Проте у зв'язку з вигнанням німців після Другої світової війни це число різко впало.[8]У повоєнний час 100 000 югославських німців втекли в Австрію.[9] Цього населення не торкнулася Потсдамська угода, що перешкодило їхній репатріації в Німеччину.[9] Союзники розглядали їх як громадян Югославії та домагалися їх репатріації туди.[9] Однак 4 червня Комуністична партія Югославії видала указ, яким позбавила югославських німців громадянства.[9] Відтоді їхнє майно було конфісковано, а більшість їх осіла в Німеччині та Австрії. Декому вдалося потрапити назад у Югославію і повернутися до своїх домівок.[9]
В історично переважно німецькому містечку Чеминаць в 1906—1907 роках побудували парафіяльну церкву Пресвятого Серця Христового.[10] 1945 року німецьке населення міста було вимушене покинути домівки. Після демократичних змін у Хорватії в 1990 році колишні мешканці міста, які проживали переважно в Німеччині, полагодили церкву. Однак 10 квітня 1992 року в ході хорватської війни за незалежність храм спалили сербські сили.[10] 2001 року уряд Хорватії на різних рівнях посприяв його ремонту, який було проведено до 2005 року.[10]
1996 року Хорватія та Німеччина підписали угоду щодо полегшення позначання німецьких могил у Хорватії з часів двох світових воєн.[11] У Пулі, Спліті та Загребі є німецькі військові кладовища.[12] 2005 року хорватський уряд ухвалив комплексний закон про повернення націоналізованого австрійського майна його законним власникам.[13]
Демографія[ред. | ред. код]
Згідно з переписом населення Хорватії 2011 року, у цій країні проживає 2965 німців.[1]
Жупанія | Кількість німців | Відсоток від загалу |
---|---|---|
Осієцько-Баранська | 813 | 27,4% |
Місто Загреб | 364 | 12,3% |
Приморсько-Горанська | 237 | 8,0% |
Істрія | 226 | 7,6% |
Сплітсько-Далматинська | 220 | 7,4% |
Задарська | 176 | 5,9% |
Вуковарсько-Сремська | 137 | 4,6% |
Загребська | 109 | 3,7% |
Географія[ред. | ред. код]
Основні раніше заселені німцями місцевості у Славонії включають:
- Дарда (Darda)
- Ягодняк (Katschfeld)
- Йосиповаць-Кравиці (Oberjosefsdorf-Krawitz)
- Кула (Kula-Josefsfeld)
- Осієк (Esseg)
- Сарваш (Sarwasch-Hirschfeld)
- Сатниця Джаковацька (Satnitz)
- Славонський Брод (Brod)
- Харкановці (Kawinz)
Багато німецьких поселень було у прилеглій області Срем (Syrmien), там навіть досі є село під назвою Ніємці. Основні місцевості в хорватській частині Срему, раніше заселені німцями, включають:
- Вуковар (Wukowar)
- Ново Село (Нойдорф), нині західна частина Вінковців
- Опатоваць (Sankt Lorenz)
- Ловас (Lowas)
- Ярмина (Jahrmein)
- Берак
- Томпоєвці
- Товарник (Sankt Georg)
- Ілача (Illatsch)
- Свиняревці
- Бапська (Babska)
- Оролик
- Бановці
- Нові Янковці (Neu-Jankowzi)
- Ернестиново (Ernestinenhof)
Німецькі поселення в Західній Славонії:
- Храстоваць (Eichendorf)
- Благородоваць (Blagorodowatz)
- Филиповаць
- Антуноваць
- Доброваць
- Малі Бастаї
- Великий Милетинаць
- Джуловаць (Wercke)
- Ново Звечево (Papuck)
Культура[ред. | ред. код]
Організації[ред. | ред. код]
Німці та австрійці утворили Товариство німців та австрійців Хорватії.[14] У Осієку є німецький культурний центр, а в районі міста працює невелика кількість німецьких шкіл.
Після падіння комунізму та зі здобуттям незалежності Хорватії меншина проводить щорічну наукову конференцію під назвою «Німці та австрійці в хорватському культурному колі».[15]
Антропологія[ред. | ред. код]
Прізвища[ред. | ред. код]
До прикладів хорватизованих німецьких прізвищ у Хорватії належать: Ajhner (Eichner), Bahman (Bachmann), Birer (Bührer), Ceglec (Ziegler), Cukerić (Zucker), Flajs (Fleiss), Fresel (Fressl), Goldštajn (Goldstein), Gotvald (Gottwald), Helfrich (Helfricht), Hohšteter (Hochstädter), Kunštek (Kunst), Majer, Majerić, Majerović (від Mayer/Meyer/Meier), Šmit (Schmidt), Šnidarić, Šnidaršić (Schneider), Špic (Spitz), Špicmiler (Spitzmüller), Šturmer (Stürmer), Šuflaj (Schufflei), Šuper (Schupper), Švarc (Schwarz), Tabajner (Tappeiner), Tišlarić (Tischler), Tunkel (Dunkel), Vinšer (Wünscher), Vitman (Wittman) тощо.[16] Серед прізвищ, які зберегли свою початкову форму, найпоширеніші такі: Mayer/Meyer, Schmidt, Hermann, Bauer, Wolf, Fischer, Schneider, Schwarz, Richter, Müller, Zimmermann, Wagner.[16]
Відомі представники[ред. | ред. код]
- Людевіт Гай (1809—1872) — мовознавець
- Адольфо Вебер Ткалчевич (1825—1889) — філолог, батько з моравських німців
- Йосип Штадлер (1843—1918) — католицький архієпископ зі Славонського Броду
- Іван Мерц (1896—1928) — католицький святий, з Бані-Луки
- Павао Штоос (1806—1862) — католицький священник і поет із Загреба
- Антон Гайсер (1924—2012) — нацист, із Джакова
- Рікард Йоргованич (1853—1880) — письменник, із Крапини-Загір’я, батько богемський німець
- В'єкослав Клаїч (1849—1928) — історик, зі Славонського Броду, мати німкеня
- Павао Ріттер Витезович (1652—1713) — письменник і дипломат, батько німець
- Велимир Найдгардт (нар. 1943) — архітектор із Загреба
- Франьо Майкснер (1841—1903) — академік, професор, з Осієка
- Фердинанд Кульмер (1925—1998) — художник із Загреба
- Людевіт Йонке (1907—1979) — мовознавець, із Карловаца
- Йосип Хамм (1905—1986) — славіст, з Осієцько-Баранської жупанії
- Желько Райнер (нар. 1953) — політик, із Загреба
- Йосип Шлоссер (1801—1882) — лікар
- Йосип Зайсель (1904—1987) — архітектор, з Крапинсько-Загірської жупанії
- Йосип Юрай Штросмаєр (1815—1905) — політик, римо-католицький єпископ і благодійник з Осієка
- Анте Шерцер (1896—1968) — лікар із Пожеги
- Іво Шлаус (нар. 1931) — фізик зі Спліта
- Райко Грлич (нар. 1947) — кінорежисер із Загреба
- Бранко Шмідт (нар. 1957) — кінорежисер з Осієка
- Радован Фукс (нар. 1953) — науковець і політик, міністр науки та освіти в уряді Хорватії з 2020 року
- Гордон Шильденфельд (нар. 1985) — футболіст «Шибеника»
- Желько Кенігскнехт (нар. 1961) — кіноактор із Вуковара
- Інге Апельт (нар. 1943) — актриса
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Stanovništvo prema narodnosti, popisi 1971. - 2011 (хор.). Процитовано 19 квітня 2023.
- ↑ Pravo pripadnika nacionalnih manjina u Republici Hrvatskoj na zastupljenost u Hrvatskom saboru. Zakon o izborima zastupnika u Hrvatski sabor (хор.). Парламент Хорватії. Процитовано 29 грудня 2011.
- ↑ а б Oberkersch.
- ↑ Institutul de Istorie "A.D. Xenopol" (2004). East-Central Europe and the great powers politics: 19th-20th centuries. Editura Junimea. ISBN 978-973-37-0167-5.
- ↑ Zoran Janjetović. The ethnic Germans in the political life of Yugoslavia (1918-1941) [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Vladimir Geiger. Njemačka manjina u Kraljevini Srba, Hrvata i Slovenaca/Jugoslaviji (1918.-1941.) [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.]
- ↑ William R. Shepherd: "Distribution of Races in Austria-Hungary", Historical Atlas, 1911 [1]
- ↑ Emigration of Italians and Germans from Croatia during and immediately after the Second World War
- ↑ а б в г д Vladimir Geiger, Povratak slavonskih Nijemaca nakon Drugoga svjetskog rata iz izbjeglištva / prognaništva u zavičaj i njihova sudbina
- ↑ а б в Sacral heritage. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 8 листопада 2008.
- ↑ Zbirka međunarodnih ugovora. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 5 листопада 2008.
- ↑ KRATKE VIJESTI IZ HRVATSKE [Архівовано 2009-08-31 у Wayback Machine.], Croatian Radiotelevision
- ↑ Eduard Šoštarić (6 грудня 2005). Diplomate razbjesnio povrat imovine Austrijancima [Дипломатів обурило повернення майна австрійцям] (хорватською) . Nacional (тижневик). Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 30 червня 2012.
- ↑ Австрійці в Хорватії [Архівовано 2008-12-21 у Wayback Machine.], Хорватське радіотелебачення
- ↑ 16. Znanstveni skup 'Nijemci i Austrijanci u hrvatskom kulturnom krugu'
- ↑ а б Ščukanec, 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Oberkersch, Valentin (2006). Danube Swabians... DVHH.
- Geiger, V. (1991). Nijemci u Hrvatskoj. Migracijske i etničke teme. 7 (3–4): 319—334.
- Geiger, V. (2001). Nijemci u Đakovu i Đakovštini. Scrinia Slavonica. Hrvatski institut za povijest. 2 (1): 570—572.
- Geiger, V. (2006). Folksdojčeri u Hrvatskoj 1945. 1945.-Razdjelnica Hrvatske Povijest. Hrvatski institut za povijest: 271—287.
- Richembergh, G. B. (2010). Nijemci, Austrijanci i Hrvati: prilozi za povijest njemačko-austrijske nacionalne manjine u Hrvatskoj i Bosni i Hercegovini. Synopsis.
- Škiljan, F. (2014). Nacionalne manjine u hrvatskoj Baranji između čekića i nakovnja-slučaj baranjskih Nijemaca. Srpsko-hrvatski politički odnosi u 20.
- Ščukanec, A. (2010). Njemačka prezimena u Zagrebu i okolici i načini njihova prilagođivanja hrvatskom jezičnom sustavu. Folia Onomastica Croatica. 18: 149—169.
- Geiger, V., 2008. Josip Broz Tito i sudbina jugoslavenskih Nijemaca. Časopis za suvremenu povijest, 40(3), pp.789-818.
- Mira Kolar-Dimitrijević, Skrivene biografije nekih Nijemaca i Austrijanaca u Hrvatskoj 19. i 20. stoljeća, Osijek, 2001.
- Kolar-Dimitrijević, M., 1994. Nijemci u podravini. U: GB Richembergh (prir.), Nijemci u Hrvatskoj: Jučer i danas (Zbornik). Zagreb: Volksdeutsche Gemeinschaft, pp.43-50.
- TRADICIJSKI ŽIVOT MAĐARA I NIJEMACA U RETFALI, DIJELU OSIJEKA; Vlasta Šabić ; Muzej Slavonije, Osijek, Hrvatska str. 105-120
- Osvrt na važnije radove o Nijemcima u Požegi i Požeškoj kotlini; Vladimir Geiger str. 296-307
- Migracije njemačkog stanovništva na hrvatskom području tijekom Drugoga svjetskog rata i poraća; Marica Karakaš Obradov str. 271-294
Посилання[ред. | ред. код]
- Громада німців у Хорватії [Архівовано 2011-10-05 у Wayback Machine.] (хор.)
- Представництво німецької національної меншини міста Загреб (хор.)
- Slađana Josipović; Філософський факультет Осієцького університету (жовтень 2008). Odnos komunističkih vlasti prema svećenicima njemačkog podrijetla na primjeru daljskog župnika Petra Fischera [Ставлення комуністичної влади до священників німецького походження на прикладі пароха Петара Фішера]. Щорічник Товариства німецької національної меншини (хорватською) . Товариство німецької національної меншини — Асоціація дунайських швабів Хорватії, Осієк. 15 (1). Процитовано 27 лютого 2012.