Норов Дмитро Автономович
| Норов Дмитро Автономович | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 липня 1775 — 1780 | ||
| Попередник: | Євдоким Щербінін | |
| Наступник: | губернія ліквідована | |
| ||
| 1780 — 27 січня 1788 | ||
| Попередник: | намісництво створене | |
| Наступник: | Іван Пашков | |
| Народження: | 1730 | |
| Смерть: | 27 січня 1788 | |
| Діти: | Yelizaveta Norovad, Yekaterina Norovad і Mariya Norovad | |
| Нагороди: |   | |
Дмитро Автономович Норов (1730 — 27 січня 1788) — російський державний діяч. Слобідсько-Український губернатор (1775—1780) та харківський намісник (1780—1788).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився близько 1730 року. Походив із давнього російського дворянського роду Норових[ru]. Мав брата Василія.
На військовій службі перебував з 1743 року. У 1765 році дістав звання підполковника. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років командував Інгерманландським 10-м гусарським полком[ru]. 1775 року отримав звання генерал-майора, а 1783 — генерал-поручника.
10 липня 1775 року призначений імператрицею Росії Катериною II губернатором Слобідсько-Української губернії. З 1780 року був намісником Харківського намісництва, створеного на базі Слобідської губернії.
Володів у Харкові заводом з виробництва цегли.
Сім'я[ред. | ред. код]
Мав чотирьох дітей:
- Марія Норова (Дуніна);
- Єлизавета Норова (Злотницька);
- Олександр Норов;
- Катерина Норова (Донець-Захаржевська).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святого Георгія IV ступеня (1775)
- Орден Святої Анни (1780)
- Орден Святого Володимира IV ступеня
- Орден Святого Володимира II ступеня (1787)
Джерела[ред. | ред. код]
- Лысенко Л. М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи. — Изд-во МПГУ, 2001—357 с.
- Норов Дмитро Автономович. Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
|
