Неписьменність

Неписьме́нність або анальфабетизм — невміння читати і писати у дорослих^[1].

Втрата засвоєних і недостатньо закріплених навичок читання й письма визначається як повторна неписьменність.

Поширеність[ред. | ред. код]

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Неписьменність як суспільне явище торкається переважно країн Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки.

Станом на 2003 рік, неписьменні становлять близько 25% дорослого населення світу.

Див. також[ред. | ред. код]

• Грамотність

Джерела[ред. | ред. код]

• Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради академік НАН України М. Попович. — 4-те вид., виправл., доп. — Видавництво «ТЕКА». — 2006.

Посилання[ред. | ред. код]

• Анальфабетизм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 30. — 1000 екз.
• Неписьменність // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1124-1125. — 1000 екз.

1. ↑ При цьому як межу віку дитини зазвичай приймають 15-й рік життя.