Науково-дослідний інститут українознавства МОН України

Науково-дослідний інститут українознавства МОН України
Основні дані
Країна	Україна
Тип	академічна установа[d]
Вебсторінка	ndiu.org.ua

Науково-дослідний інститут українознавства (НДІУ) Міністерства освіти і науки України — наукова інституція України, до компетенції якої належить розробка концепції українознавства як комплексу наукових досліджень, вибудуваних на міждисциплінарній основі, що вивчає Україну, українців і українськість у досвіді спільнотного культуротворення, впровадження здобутків українознавства в освітню практику, а також співпраця з українознавчими центрами й інституціями в усіх країнах розселення українців.

З 2024 року є частиною КНУ ім. Шевченка^[1]. Розташований в Києві.

У структурі НДІУ функціонують 16 підрозділів, зокрема, 10 наукових відділів, відділ аспірантури, наукова бібліотека.

Директором НДІУ є Чернець Василь Гнатович, кандидат філософських наук (1985 р.), доктор філософії (ЮНЕСКО, 1993 р.), професор (1992 р.), Заслужений працівник освіти України (2001 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005 р.), почесний академік Національної академії мистецтв України, член Спілки журналістів України.

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія установи починається з 1988 р. з філологічного факультету Київського національного університету ім. Шевченка.

29 березня 1991 р. на основі українознавчих кафедр філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка була офіційно зареєстрована асоціація «Інститут українознавства», головою якої був обраний тодішній декан філологічного факультету проф. П. Кононенко. З його ініціативи асоціація і кафедри філологічного факультету виступили співзасновниками новоствореного Інституту українознавства. До творення першого в Україні навчально-наукового українознавчого центру долучилися також інші знані науковці: Ю. Сергєєв, В. Мельник, П. Хропко, Ф. Кислий, Л. Токар, О. Таланчук, В. Сергійчук, С. Наливайко, Т. Кононенко, О. Семашко, Р. Дяків та ін.

Всебічної підтримки розвиткові Інституту надавали члени його Піклувальної ради: О. Гончар, Б.Патон, Д. Павличко, Б. Олійник, І. Юхновський, Г. Удовенко, Ю. Мушкетик.

24 січня 1992 р. Інститут став самостійним навчально-науковим підрозділом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти, хоча до 21 червня 2000 р. мав назву «Інститут українознавства при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка».

У 2000 р. прем'єр-міністр України Віктор Ющенко підписав постанову уряду про надання установі статусу Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України (Постанова Кабінету Міністрів України за № 1003 від 21.06.2000 р. та Наказ Міністра освіти № 340 від 27.07.2000 р.)

17 червня 2004 р. Кабінет Міністрів України прийняв ухвалу про визначення статусу НДІУ, прирівнявши його за статусом до науково-дослідних установ Національної академії наук України.

7 серпня 2009 р. президент України Віктор Ющенко надав НДІУ статус національного, відтоді установа мала назву Національний науково-дослідний інститут українознавства (ННДІУ).

За певної політичної кон’юнктури 5 січня 2011 р. Кабінет Міністрів України видав розпорядження про  реорганізацію ННДІУ в Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії (ННДІУВІ).

9 липня 2014 р. Кабінет Міністрів України на базі Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії (який було ліквідовано) створив Науково-дослідний інститут українознавства з правами юридичної особи^[2].

На початку 2024 року Кабінет міністрів України вирішив реорганізувати інститут, внаслідок чого його приєднали до КНУ ім. Шевченка^[1].

Директори[ред. | ред. код]

• Петро Кононенко (1992-2013),·лауреат Міжнародної премії імені Й. Г. Гердера, академік УВАН, УАН, Міжнародної слов'янської академії, АН Вищої школи, доктор філологічних наук,  професор
• Анатолій Чайковський (2013-2014), доктор історичних наук, професор, дійсний член Академії історичних наук України, почесний професор Академії управління МВС України, полковник у відставці
• Богдан Галайко (2014-2018), кандидат історичних наук, український військовий історик, депутат Львівської міськради
• Сергій Наливайко (2018-2022)^[3], кандидат історичних наук
• Василь Чернець (з 2022)^[4], кандидат філософських наук (1985 р.), доктор філософії (ЮНЕСКО, 1993 р.), професор (1992 р.), Заслужений працівник освіти України (2001 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005 р.), почесний академік Національної академії мистецтв України, член Спілки журналістів України

Місія та головні пріоритети в діяльності НДІУ[ред. | ред. код]

До основних завдань НДІУ належать: теоретичне осмислення i практична реалізація українознавства як наукового напряму i наукової методології; впровадження наукових досліджень синтетичного i міждисциплінарного xapaктеру у царині українознавства від найдавніших часів до сучасності; узагальнення набутків суміжних наукових дисциплін, cтворення на їх основі цілісних інтеграційних концепцій i теорій; подолання історичних міфів, штучних історіографічних конструкцій, фактів, що піддавалися в науці спотворенню та фальсифікації; віднайдення та впровадження у науковий обіг нових документальних джерел, архівних матеріалів з тематики досліджень; наукове забезпечення проєктів освітнього, популяризаційного профілю тощо.

Структура[ред. | ред. код]

У структурі НДІУ нині функціонують 16 підрозділів^[5], зокрема, 10 наукових відділів, у т.ч.:

• Відділ українознавства в науково-освітньому просторі
• Відділ історичних пам`яток та культурної спадщини
• Відділ української етнології
• Відділ культурології
• Відділ військово-патріотичного виховання
• Відділ філософії та геополітики
• Відділ історико-правових  та теоретико-методологічних проблем українознавства
• Відділ української філології
• Відділ інформаційного забезпечення та наукових комунікацій

У 2023 році в Інституті створено відділ аспірантури^[6],  проведено перший набір здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня зі спеціальності 032 «Історія та археологія».

Відповідно до місії НДІУ всі ці підрозділи в своїй науковій і освітній діяльності репрезентують суттєві структурні елементи українознавства як міждисциплінарного комплексу наукових дисциплін.

Основним видом наукової діяльності НДІУ є виконання фундаментальних та прикладних НДР, фінансованих МОН України відповідно до результатів конкурсного відбору наукових проектів. У 2020 р. здійснювалося 8 досліджень, у 2021 р. – 7 НДР, у 2022 р. – 7 НДР, у 2023 р. – 8 НДР, присвячених вузловим проблемам українознавства та вітчизняної гуманітаристики. Так, у 2023 році науковці НДІУ працювали над такими темами:

1. «Громада українців Криму: формування, стан, перспективи і асиміляційні загрози (кінець ХVIII – початок ХХІ ст.)» (керівник – І.Й. Краснодемська);
2. «Етнокультурний розвиток сучасного українського суспільства в умовах політики реваншу Російської Федерації» (керівник – Ю.С. Фігурний);
3. «Етногенез українського народу у світлі новітніх наукових даних та методологічних підходів» (керівник – В.Ф. Ятченко);
4. «Геополітична суб’єктність України в умовах глобальних викликів» (керівник – К.В. Настояща);
5. «Формування нової української політичної нації: екзистенційні виклики війни, глобальна проукраїнська консолідація, інтенсифікація євроінтреграційних процесів» (керівник – В.С. Крисаченко);
6. «Українознавство в системі національно-патріотичного виховання учнівської молоді в процесі збереження та відтворення ідентичності української нації в Україні та за кордоном» (керівник – О.О. Газізова);
7. «Українознавство у впровадженні національно-патріотичного виховання в освітній та гуманітарний простір України в умовах війни» (керівник – О.В. Шакурова);
8. «Особливості сучасної державної мовної політики в східних і деокупованих територіях України» (керівник – Ю.О. Лєбєдєва).

Науковим продуктом НДР є численні монографії i збірники наукових праць, сотні наукових статей, опублікованих у виданнях, що входять до наукометричних баз даних, кілька методичних посібників, офіційних видань, понад сотня тез доповідей на міжнародних наукових та науково-практичних заходах, десятки інших видань та публікацій.

Співробітники НДІУ беруть активну участь у найбільш пріоритетних напрямах наукового життя, зокрема: конференціях, семінарах, круглих столах, воркшопах з українознавчої тематики (у тому числі з міжнародними партнерами), впроваджують наукові розробки у вітчизняних наукових та освітніх закладах. Сталою традицією НДІУ є проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українознавство в системі національної освіти, науки, гуманітарної політики держави».

НДІУ проводить спільні науково-організаційні заходи із закладами вищої освіти, органами державної влади, дипломатичними представництвами, бібліотеками, музеями (Національний музей історії України), видавництвами, національними та історико-культурними заповідниками, громадськими організаціями («Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень», «Союз вимушених переселенців») тощо.

Своєрідною «візитівкою» НДІУ (за дорученням МОН України) є конкурс науково-дослідних робіт з українознавства для школярів 8 - 11 класів, що роблять свої перші кроки в науці. З 2021 р. було відновлено роботу конкурсу для вчителів на визначення кращого уроку з українознавчим компонентом. Результати наукових досліджень впроваджуються в діяльності закладів освіти (KHУ ім. Tapaca Шевченка, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського, Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного), Інституту національної пам'яті, Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти», гуманітарної гімназії імені О. Степанів (м. Львів), Бучанської української гімназії).

В НДІУ активно провадиться робота із популяризації українознавства та патріотичного виховання. З огляду на дедалі більшу роль українознавчих складників у сучасному вітчизняному суспільстві, один із пріоритетних напрямів теперішньої діяльності Інституту полягає саме в поширені українознавчих знань в свідомості українських громадян.

Науковий потенціал НДІУ[ред. | ред. код]

Загалом у підрозділах Інституту тепер працюють близько 60 співробітників. Інститут володіє унікальним науковим бібліотечним фондом, значна частина якого була передана науковому колективу представниками української діаспори.

Із НДІУ тісно співпрацювали і продовжують працювати відомі українські вчені-дослідники:

• члени-кореспонденти НАН України В. Баран, В. Солдатенко, Н. Хамітов,
• академіки АПН України, професори І. Бех, Г. Філіпчук,
• академік АН Вищої школи А. Погрібний,
• доктори філологічних наук, професори С. Єрмоленко, В. Погребенник, М. Васьків, кандидати філологічних наук А. Пономаренко, О. Хоменко, Л. Сорочук,
• доктори історичних наук, професори Г. Бевз, Н. Гаврилюк, М. Гримич, Л. Залізняк, Я. Калакура, С. Сегеда, В. Сергійчук, Р. Терпиловський, Т. Усатенко, кандидати історичних наук О. Газізова, А. Іванець, Л. Токар, Ю. Фігурний, О. Ярошинський,
• доктор геолого-мінералогічних наук М. Дробноход,
• доктори філософських наук, професори Р. Додонов, В. Крисаченко, Г. Лозко, М. Препотенська, О. Семашко, В. Шевченко, В. Ятченко, кандидати філософських наук І. Грабовська, А. Ятченко та ін.
• народні артисти України І. Бобул, З. Корнієць, В. Коротя-Ковальська, Ф. Мустафаєв.

Колектив НДІУ є засновником і видавцем (з 2001 р.) наукового журналу «Українознавство»^[7], який визнано  МОН України фаховим  виданням з історичних та філософських дисциплін (група Б).

У вересні 2023 р. Інститутом заснований новий науковий журнал — «Вісник науково-дослідного інституту українознавства».

Міжнародне співробітництво[ред. | ред. код]

НДІУ віддавна співпрацює з численними університетами, академіями, осередками українознавства в різних країнах світу, починаючи від Австралії та Японії й закінчуючи США, Канадою та Бразилією. Зарубіжними партнерами НДІУ є Ягеллонський університет (Польща), Фракійський університет Демокріта^[el], Український Вільний Університет в Мюнхені (ФРН), Тбіліський державний університет імені І. Джавахішвілі (Грузія), Німецький Історичний Інститут у Варшаві, Інститут історії Литви^[lt] та ін.

З метою поширення українознавства за кордоном, підтримки чисельних ініціатив української діаспори, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, організації та координації наукових досліджень з проблем українознавства, популяризацією української науки, культури та мистецтв серед української діаспори НДІУ відкрила 24 зарубіжні філії^[8].

Наслідком такої співпраці стало організація й проведення багатьох міжнародних конгресів і конференцій за участю науковців понад із 30 країн світу, видання близько 200 найменувань книжок, тисяч статей у вітчизняній та зарубіжній фаховій періодиці.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Науково-дослідний інститут українознавства. Довідник до 10-річчя діяльності. — К., 2002.
• Київський літопис XXI століття. — К., 2001.
• Кононенко П. П. Українознавство: Підручник — К., 1996

Посилання[ред. | ред. код]

• ndiu.org.ua — офіційний сайт науково-дослідного інституту українознавства

Нормативний контроль GKG: /g/121pdcg7 · ISNI: 0000000103114693