Натроярозит
| Натроярозит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1987 s.p. |
| Абревіатура | Njrs[3] |
| Хімічна формула | NaFe³⁺₃(SO₄)₂(OH)₆ |
| Nickel-Strunz 10 | 7.BC.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Ярозит[4], натрій (латина)[4] |
 Натроярозит у Вікісховищі | |
Натроярозит (англ. natrojarosite; нім. Natrojarosit m) — мінерал, основний сульфат натрію і тривалентного заліза острівної будови.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Na(Fe3+)3(OH)6[SO4]2. Містить (%): Na2O — 6,40; Fe2O3 — 49,42; SO3 — 33,04; H2O — 11,14.
Сингонія тригональна, дитригонально-пірамідальний вид. Утворює псевдокубічні або сплюснуті кристали, землисті маси або кірочки. Спайність досконала. Густина 3,18. Твердість 3,5. Колір золотисто-бурий, коричневий. Блиск скляний. Злом раковистий. Крихкий. Прозорий до напівпрозорого.
Відомий як продукт зміни піритових сланців у рудних родовищах Чехії, в Майкаїнському родовищі (Казахстан), родовищі Бакстон (штат Південна Дакота, США), содовому ґейзері Сода-Спрінгс (штат Невада, США), родовище Чукікамата (Чилі), Бахмут (Україна) та ін.
Від натро… й назви мінералу ярозиту (S.L.Penfield, W.F.Hillebrand, 1902). Синонім — раймондит. Базоалюмініт.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Scott K. M. Solid solution in, and classification of, gossan-derived members of the alunite-jarosite family, northwest Queensland, Australia // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1987. — Vol. 72. — P. 178–187. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б The IMA List of Minerals — Міжнародна мінералогічна асоціація.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Натроярозит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Натроярозит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
