Населення Норвегії

Населення Норвегії
	Ріст чисельності населення країни
Чисельність	5,207 млн осіб
Густота	14,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції	7,25 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲1,13 %
Народжуваність	12,14 ‰
Фертильність	1,86 дітей на 1 жінку
Смертність	8,12 ‰
Смертність немовлят	2,48 ‰
Вікова структура
• до 14 років	18,08 %
• 15–64 років	65,6 %
• старіші за 65 років	16,32 %
Середня тривалість життя	81,7 року
• чоловіків	79,7 року
• жінок	83,81 року
Статева структура
загалом	1,01 чол./жін.
при народженні	1,06 чол./жін.
до 15 років	1,05 чол./жін.
15–64 років	1,02 чол./жін.
після 65 років	0,84 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	норвежці
Найбільший етнос	норвежці
Нацменшини	саами, фіни
Мови
Офіційна	норвезька (букмол, нюношк)
Також у побуті	саамська, фінська

Населення Норвегії.
Чисельність населення країни 2015 року становила 5,207 млн осіб (121-ше місце у світі)^[1]. Чисельність норвежців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,14 ‰ (163-тє місце у світі), смертність — 8,12 ‰ (95-те місце у світі), природний приріст — 1,13 % (108-ме місце у світі) .

Історія[ред. | ред. код]

Населення Норвегії до XIV століття[ред. | ред. код]

Люди в Норвегії мешкали задовго до епохи вікінгів. 900—1000 років після того, як відступив останній Віслинський (Валдайський) льодовик, первісні мисливці та рибалки почали обживати норвезьке узбережжя. Приблизно 4000 року до н. е. почалось розселення племен по всій території країни.

У часи Середньовіччя населення Європи зазнавало величезних втрат через спустошливі епідемії, що знелюднили великі території. Найбільшим з них були: епідемія, що тривала між 540 роком і аж до початку VII століття. У Скандинавії, зокрема Норвегії, відбулися схожі процеси. Коли перша демографічна криза охопила Європу, тут також суттєво зменшилась кількість населення. Археологічні знахідки у Роґаланні й Аґдері свідчать про вимирання людей та занепад поселень наприкінці епохи Великого переселення народів. За часів вікінгів населення, навпаки, значно зросло, з'явилися нові хутори та поселення.

Неможливо встановити кількість мешканців Норвегії до першого перепису 1665 року. Усі дані про населення в давніші часи можуть бути дуже приблизними і ненадійними. Нині такі обчислення можна провести, підрахувавши кількість хуторів-садиб та пов'язавши їх із відомостями з розрізнених тогочасних і пізніших джерел. Найімовірнішу цифру дає підрахунок іменних садиб (кожна з власною назвою), які існували на зламі XII—XIV століть. Саме тоді — перед демографічною кризою пізнього Середньовіччя — населення країни було найчисельнішим. Підрахувати кількість садиб було не так важко, як кількість людей, які в них мешкали. По-перше, кожна садиба в епоху Середньовіччя поділялася на окремі господарства, а це дуже ускладнює обчислення. А по-друге, невідомо, скільки людей, серед них найманих, працювало на кожному хуторі. Згідно з переписом 1665 року на хуторі мешкало приблизно 6 осіб. Якщо керуватись цією цифрою і під час підрахунку середньої кількості населення в епоху Середньовіччя, то можна отримати приблизну загальну кількість населення Норвегії в ті часи — 400—500 тис. мешканців. Якщо взяти до уваги, що середня кількість населення, зайнята в господарстві, дуже приблизна, а деякі райони згодом відійшли до Швеції (Бугюслен, Ємтланн, Гер'єдален), то населення норвезького королівства близько 1300 року могло становити від 300 тис. до 550 тис. осіб.

Немає жодного сумніву, що чисельність мешканців Норвегії зростала упродовж періоду, що тривав від часів вікінгів до середини Середньовіччя. Експансію вікінгів важко було би пояснити без значного приросту населення. Яскравим свідченням цього стала поява численних землеробських осередків. З'явилися тисячі нових хуторів. Про стрімкий розвиток раннього норвезького суспільства свідчать назви хуторів із специфічними для тієї епохи мовними рисами. Особливо впадає у вічі 3 чи 4 тисячі власних назв, що закінчуються на -rud і -rød (місце, яке розчищають під оранку).

При цьому в Норвегії була невелика кількість міст у порівнянні з іншими Скандинавськими країнами Данією, Швецією, Фінляндією. Наприкінці епохи Середньовіччя Норвегія мала тільки 16 поселень зі статусом міста, у яких навряд чи мешкало більше ніж 20 тис. громадян. Берґен міг налічувати понад 5 тис., максимально — 7 тис. мешканців. Такими були середні за розмірами тогочасні європейські міста. Берґен же був тоді чи не найбільшим містом Скандинавії. Кількість населення Тронгейма, Осло та Тенсберґа визначалося, швидше за все чотиризначним числом, а в інших норвезьких містах кількість мешканців не перевищувала кількох сотень жителів.

Зважаючи на тогочасні відносини та спосіб життя в європейських країнах, а згодом і в Норвегії, можна зробити висновок, що тривалість життя норвежців була невисокою. Дослідження людських останків, знайдених у деяких середньовічних скандинавських церквах, свідчать, що пересічний вік не перевищував 30 років. Цей середній показник зумовлений ще й високою смертністю в дитячому та юнацькому віці. Інші ж нечасто доживають до старості, і шістдесятирічні люди були рідкістю. Факт, що чисельність населення все ж зростала, можна пояснити тим, що висока смертність стимулювала ще більшу народжуваність. Жінки народжували дітей, ледь досягнувши статевої зрілості. Ранні та надміру часті пологи пояснюють коротший життєвий вік жінок порівняно з чоловіками. Росту населення також сприяло збільшення виробництва продуктів харчування. Проте екстенсивне землеробство і визиск доступних ділянок родючої землі загальмували процес приросту населення і наприкінці епохи розквіту Середньовіччя кількість мешканців суттєво зменшилась.

Для кінця XII століття характерний наплив іноземців, насамперед англійців та німців, до Берґена, центру міжнародної торгівлі. Чужоземні «гості» щороку також прибували у мореплавний сезон до південних прибережних міст. Починаючи з кінця 1350-х років, у Берґені мешкали іноземні «зимувальники», передусім німецькі ганзейські купці, за ними вслід з'явилися німецькі ремісники. Іноземні поселенці поповнили також населення інших портових міст, зокрема Осло та Тенсберґа.

Демографічна криза, пов'язана з пандемією чуми XIV століття[ред. | ред. код]

У другій половині XIV століття Норвегію охопила друга демографічна криза. У 1347—1351 роках усю Європу охопила пандемія чуми, названа згодом чорною смертю. Саме цю пошесть вважають часовою віхою, яка розділила епоху розквіту Середньовіччя від епохи пізнього Середньовіччя. Чума лютувала в Данії, на більшій території Швеції, але оминула Фінляндію та Ісландію. Таку ж картину спостерігали в більшості країн Північної і Західної Європи.

Чуму завезли до Бергена з Англії влітку 1349 року. Можливо, звідти вона сягнула Естланну та поширилась по всій країні. Норвегія знову і знову страждала від епідемій, як поверталися майже кожного наступного десятиріччя впродовж усього XIV століття. Джерелами інфекції були чорні пацюки, від яких до людей збудників переносили блохи. Для найпоширенішої під час Чорної смерті та надалі бубонної форми чуми характерними були збільшення лімфатичних вузлів (бубони) під пахами, на шиї та в паху. Без медичного лікування, як це було в Середньовіччі, гинуло до 70 % інфікованих. Чумна паличка потрапляла з бубонів у кров і спричиняла утворення нових вогнищ чуми — у легенях (легенева форма) та в більшості внутрішніх органів (сепсис), які становили набагато більшу загрозу людському життю, аніж бубонна чума.

Нова доба[ред. | ред. код]

1665 року вперше було зроблено перепис населення країни, яке налічувало тоді приблизно 440 тис. мешканців.

Зростання населення після проголошення незалежності 1814 року[ред. | ред. код]

Від 1945 року[ред. | ред. код]

Природний рух[ред. | ред. код]

Природний рух населення Норвегії в 1900—2010 роках^[2]

Рік	Чисельність населення (тис. осіб)	Живих народжень	Смертей	Природний приріст	Народжуваність (‰)	Смертність (‰)	Природний приріст (‰)	Фертильність
1900	2 231	66 229	35 345	30 884	29,7	15,8	13,8
1901	2 255	67 303	33 821	33 482	29,8	15,0	14,8
1902	2 276	66 494	31 670	34 824	29,2	13,9	15,3
1903	2 288	65 470	33 847	31 623	28,6	14,8	13,8
1904	2 298	64 143	32 895	31 248	27,9	14,3	13,6
1905	2 309	62 601	34 050	28 551	27,1	14,7	12,4
1906	2 319	62 091	31 668	30 423	26,8	13,7	13,1
1907	2 329	61 302	33 345	27 957	26,3	14,3	12,0
1908	2 346	61 686	33 366	28 320	26,3	14,2	12,1
1909	2 368	63 324	32 111	31 213	26,7	13,6	13,2
1910	2 384	61 486	32 207	29 279	25,8	13,5	12,3
1911	2 401	61 727	31 691	30 036	25,7	13,2	12,5
1912	2 423	61 409	32 663	28 746	25,3	13,5	11,9
1913	2 447	61 294	32 442	28 852	25,0	13,3	11,8
1914	2 472	62 111	33 280	28 831	25,1	13,5	11,7
1915	2 498	58 975	33 425	25 550	23,6	13,4	10,2
1916	2 522	61 120	34 910	26 210	24,2	13,8	10,4
1917	2 551	63 969	34 699	29 270	25,1	13,6	11,5
1918	2 578	63 468	44 218	19 250	24,6	17,2	7,5
1919	2 603	59 486	35 821	23 665	22,9	13,8	9,1
1920	2 635	69 326	33 634	35 692	26,3	12,8	13,5
1921	2 668	64 610	30 698	33 912	24,2	11,5	12,7
1922	2 695	62 908	32 484	30 424	23,3	12,1	11,3
1923	2 713	61 731	31 543	30 188	22,8	11,6	11,1
1924	2 729	58 021	30 850	27 171	21,3	11,3	10,0
1925	2 747	54 066	30 481	23 585	19,7	11,1	8,6
1926	2 763	54 163	29 933	24 230	19,6	10,8	8,8
1927	2 775	50 175	31 141	19 034	18,1	11,2	6,9
1928	2 785	49 881	30 301	19 580	17,9	10,9	7,0	2,32
1929	2 795	48 372	32 023	16 349	17,3	11,5	5,8	2,23
1930	2 807	47 844	29 616	18 228	17,0	10,5	6,5	2,16
1931	2 824	45 989	30 674	15 315	16,3	10,9	5,4	2,07
1932	2 842	45 451	30 102	15 349	16,0	10,6	5,4	2,03
1933	2 858	42 114	28 943	13 171	14,7	10,1	4,6	1,91
1934	2 874	41 833	28 340	13 493	14,6	9,9	4,7	1,84
1935	2 889	41 321	29 747	11 574	14,3	10,3	4,0	1,80
1936	2 904	42 240	30 100	12 140	14,5	10,4	4,2	1,84
1937	2 919	43 808	30 217	13 591	15,0	10,4	4,7	1,89
1938	2 936	45 319	29 211	16 108	15,4	9,9	5,5	1,86
1939	2 954	46 603	29 870	16 733	15,8	10,1	5,7	2,00
1940	2 973	47 943	32 045	15 898	16,1	10,8	5,3	2,04
1941	2 990	45 773	32 209	13 564	15,3	10,8	4,5	1,93
1942	3 009	53 225	32 062	21 163	17,7	10,7	7,0	2,25
1943	3 032	57 281	31 623	25 658	18,9	10,4	8,5	2,21
1944	3 060	62 241	32 652	29 589	20,3	10,7	9,7	2,59
1945	3 091	61 814	30 030	31 784	20,0	9,7	10,3	2,55
1946	3 127	70 727	29 220	41 507	22,6	9,3	13,3	2,89
1947	3 165	67 625	29 894	37 731	21,4	9,4	11,9	2,74
1948	3 201	65 618	28 375	37 243	20,5	8,9	11,6	2,62
1949	3 234	63 052	29 082	33 970	19,5	9,0	10,5	2,49
1950	3 265	62 410	29 699	32 711	19,1	9,1	10,0	2,53
1951	3 296	60 571	27 736	32 835	18,4	8,4	10,0	2,47
1952	3 328	62 543	28 417	34 126	18,8	8,5	10,3	2,58
1953	3 361	62 985	28 412	34 573	18,7	8,5	10,3	2,64
1954	3 394	62 739	29 158	33 581	18,5	8,6	9,9	2,67
1955	3 427	63 552	29 099	34 453	18,5	8,5	10,1	2,76
1956	3 460	64 171	29 981	34 190	18,5	8,7	9,9	2,83
1957	3 492	63 063	30 560	32 503	18,1	8,8	9,3	2,83
1958	3 523	62 985	31 645	31 340	17,9	9,0	8,9	2,86
1959	3 553	63 005	31 761	31 244	17,7	8,9	8,8	2,88
1960	3 581	61 880	32 543	29 337	17,3	9,1	8,2	2,85
1961	3 610	62 555	33 313	29 242	17,3	9,2	8,1	2,91
1962	3 639	62 254	34 318	27 936	17,1	9,4	7,7	2,89
1963	3 667	63 290	36 850	26 440	17,3	10,0	7,2	2,91
1964	3 694	65 570	35 171	30 399	17,8	9,5	8,2	2,95
1965	3 723	66 277	35 317	30 960	17,8	9,5	8,3	2,93
1966	3 753	67 061	36 010	31 051	17,9	9,6	8,3	2,90
1967	3 785	66 779	36 216	30 563	17,6	9,6	8,1	2,88
1968	3 819	67 350	37 668	29 682	17,6	9,9	7,8	2,78
1969	3 851	67 746	38 994	28 752	17,6	10,1	7,5	2,70
1970	3 877	64 551	38 723	25 828	16,6	10,0	6,7	2,51
1971	3 903	65 550	38 981	26 569	16,8	10,0	6,8	2,53
1972	3 933	64 260	39 375	24 885	16,3	10,0	6,3	2,37
1973	3 961	61 208	39 958	21 250	15,5	10,1	5,4	2,24
1974	3 985	59 603	39 464	20 139	15,0	9,9	5,1	2,15
1975	4 007	56 345	40 061	16 284	14,1	10,0	4,1	2,00
1976	4 026	53 474	40 216	13 258	13,3	10,0	3,3	1,88
1977	4 043	50 877	39 824	11 053	12,6	9,9	2,7	1,77
1978	4 059	51 749	40 682	11 067	12,7	10,0	2,7	1,79
1979	4 073	51 580	41 632	9 948	12,7	10,2	2,4	1,77
1980	4 086	51 039	41 340	9 699	12,5	10,1	2,4	1,74
1981	4 100	50 708	41 893	8 815	12,4	10,2	2,2	1,69
1982	4 115	51 245	41 454	9 791	12,5	10,1	2,4	1,70
1983	4 128	49 937	42 224	7 713	12,1	10,2	1,9	1,67
1984	4 140	50 274	42 528	7 746	12,1	10,3	1,9	1,66
1985	4 153	51 134	44 372	6 762	12,3	10,7	1,6	1,68
1986	4 167	52 514	43 560	8 954	12,6	10,5	2,1	1,71
1987	4 187	54 027	44 959	9 068	12,9	10,7	2,2	1,80
1988	4 209	57 526	45 354	12 172	13,7	10,8	2,9	1,84
1989	4 227	59 303	45 173	14 130	14,0	10,7	3,3	1,88
1990	4 241	60 939	46 021	14 918	14,4	10,9	3,5	1,93
1991	4 262	60 808	44 923	15 885	14,3	10,5	3,7	1,92
1992	4 286	60 109	44 731	15 378	14,0	10,4	3,6	1,88
1993	4 312	59 678	46 597	13 081	13,8	10,8	3,0	1,86
1994	4 325	59 200	44 076	15 124	13,7	10,2	3,5	1,85
1995	4 359	60 292	45 190	15 102	13,8	10,4	3,5	1,85
1996	4 381	60 927	43 860	17 067	13,9	10,0	3,9	1,88
1997	4 405	59 801	44 595	15 206	13,6	10,1	3,5	1,87
1998	4 431	58 130	44 045	14 085	13,1	9,9	3,2	1,81
1999	4 462	59 191	45 139	14 052	13,3	10,1	3,1	1,85
2000	4 491	59 229	44 225	15 004	13,2	9,8	3,3	1,84
2001	4 514	56 674	44 153	12 521	12,6	9,8	2,8	1,78
2002	4 538	55 445	44 711	10 734	12,2	9,9	2,4	1,75
2003	4 565	56 496	42 788	13 708	12,4	9,4	3,0	1,80
2004	4 592	56 959	41 635	15 324	12,4	9,1	3,3	1,83
2005	4 623	56 756	41 232	15 524	12,3	8,9	3,4	1,80
2006	4 661	58 545	41 068	17 477	12,6	8,8	3,7	1,90
2007	4 709	58 459	41 954	16 505	12,4	8,9	3,5	1,88
2008	4 768	60 497	41 712	18 785	12,7	8,7	3,9	1,96
2009	4 829	61 807	41 449	20 358	12,8	8,6	4,2	1,98
2010	4 889	61 442	41 500	19 942	12,6	8,5	4,1	1,95
2011	4 953	60 220	41 393	18 827	12,1	8,3	3,8	1,88
2012	5 019	60 255	41 992	18 263	12,0	8,4	3,6	1,85
2013	5 079	58 995	41 282	17 713	11,7	8,1	3,6	1,78
2014	5 137	59 084	40 394	18 690	11,5	7,9	3,6	1,76

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Норвегії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,14 ‰ (163-тє місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,86 дитини на одну жінку (145-те місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 88,4 % (станом на 2005 рік)^[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,5 року (оцінка на 2012 рік)^[1].

Смертність у Норвегії 2015 року становила 8,12 ‰ (95-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,13 % (108-ме місце у світі)^[1]. Темпи зростання населення 2010 року: Нур-Норге — 0,5 %, Тренделаг — 0,9 %, Серланн — 1,2 %, Естланн — 1,3 %, Вестланн — 1,4 %; загалом країною — 1,2 %.

Вікова структура[ред. | ред. код]

Середній вік населення Норвегії становить 39,1 року (53-тє місце у світі): для чоловіків — 38,4, для жінок — 40 років^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,7 року (20-те місце у світі), для чоловіків — 79,7 року, для жінок — 83,81 року^[1].

Вікова структура населення Норвегії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

діти віком до 14 років — 18,08 % (482 945 чоловіків, 458 735 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 12,99 % (347 535 чоловіків, 329 113 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 40,91 % (1 096 539 чоловіків, 1 033 879 жінок);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,69 % (308 142 чоловіка, 300 895 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 16,32 % (387 333 чоловіка, 462 573 жінки)^[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 44 (дані за 2010 рік)^[3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 34,4 року, жінки — 31,6 року, загалом — 33 роки (дані за 2014 рік)^[4].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 14,3 особи/км² (207-ме місце у світі)^[1]. Більша частина населення країни розміщується в південній частині, де кращий клімат і комунікації з материковою Європою, і вздовж морського узбережжя Північного моря. Внутрішні гірські райони півночі майже не заселені.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Норвегії

Норвегія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 80,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,35 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Осло (столиця) — 986,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)^[1].

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 7,25 ‰ (16-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 13,49 тис. біженців з Еритреї, 8,6 тис. з Сомалі, 5,68 з Афганістану^[1].

У країні мешкає 2,7 тис. осіб без громадянства^[1].^[1].

Норвегія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[5].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2012 рік)^[1]
Етнос:			Відсоток:
норвежці			94.4%
європейці			3.6%
інші			2%
саами			0.1%

Докладніше: Народи Норвегії

Головні етноси країни: норвежці — 94,4 %, інші європейці — 3,6 %, інші — 2 %, саами — 60 тис. (оціночні дані за 2007 рік)^[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Норвегії

Мови[ред. | ред. код]

Мови Норвегії (2015 рік)^[1]
Мова:			Відсоток:
норвезька			%
Саамська			%
фінська			%

Докладніше: Мови Норвегії

Офіційна мова^[6]: норвезька (букмол і нюношк). Саамська і фінська мови виступають як офіційні мови відповідних етнічних меншин. Норвегія, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 10 листопада 1993 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональними мовами визнані: саамська, скандоциганська, квенська, циганська^[7].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Норвегії (2009 рік)^[1]
Віросповідання:			Відсоток:
лютерани			82.1%
католики			1.8%
християни			3.9%
мусульмани			2.3%
інші			2.4%
агностики			7.5%

Докладніше: Релігія в Норвегії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: лютеранство (державна релігія, Церква Норвегії) 82,1 %, римо-католицтво — 1,8 %, інші течії християнства — 3,9 %, іслам — 2,3 %, інші — 2,4 %, не визначились — 7,5 % (станом на 2011 рік)^[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Норвегії

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 7,4 % ВВП країни, станом на 2014 рік (21-ше місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Охорона здоров'я в Норвегії

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 4,28 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,7 % ВВП країни (40-ве місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,48 ‰ (220-те місце у світі); хлопчиків — 2,79 ‰, дівчаток — 2,16 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 5 випадків на 100 тис. народжень (167-ме місце у світі)^[1].

Норвегія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

2014 року було зареєстровано 5,8 тис. хворих на СНІД це 0,15 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (105-те місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (112-те місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24,8 % (84-те місце у світі)^[1].

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98 %, в сільській місцевості — 98,3 %, загалом по країні — 98,1 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 2,94 км³ на рік, або 622,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 28 % припадає на побутові, 43 % — на промислові, 29 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 52,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,3 %; частка осіб похилого віку — 24,9 %, або 4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера^[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,8 %, верхній дециль — 21,2 % (станом на 2014 рік)^[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,042 млн унікальних інтернет-користувачів (70-те місце у світі), що становило 96,8 % загальної кількості населення країни^[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,777 млн осіб (106-те місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 2,7 %; промисловість і будівництво — 18,3 %; сфера послуг — 79 % (станом на 2015 рік)^[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,4 % працездатного населення, 2014 року — 3,5 % (42-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 7,9 %, серед юнаків — 9,1 %, серед дівчат — 6,6 % (109-те місце у світі)^[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Докладніше: Злочинність у Норвегії

Наркотики[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Докладніше: Торгівля людьми в Норвегії

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Норвегії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня^[8]^[9].

Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 15—24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 25—54 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 55—64 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці за 64 роки — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Норвегії
Рік	Населення	Зміна
1950	3 265 000	—
1955	3 427 000	+5.0%
1960	3 581 000	+4.5%
1965	3 723 000	+4.0%
1970	3 877 000	+4.1%
1975	4 007 000	+3.4%
1980	4 086 000	+2.0%
1985	4 153 000	+1.6%
1990	4 241 000	+2.1%
1995	4 359 000	+2.8%
2000	4 491 000	+3.0%
2005	4 623 000	+2.9%
2010	4 889 000	+5.8%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік^[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

.

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф Norway : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ ^а ^б ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
↑ ' Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською[ред. | ред. код]

(рос.) Норвегия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
(рос.) Норвегия // Страны и народы. Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский, С. А. Токарев (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
(рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
(рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
(рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Норвегії

World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
Global Health Observatory. Norway : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Норвегії.
At a glance: Norway. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Норвегії.
Norway. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Норвегії.
Norway. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Норвегії від Міжнародної організації праці.
United Nations Development Programme : [англ.] // UNDP. — сторінка Програми розвитку ООН.
United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
Population of Scandinavia [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] — історична динаміка населення Скандинавії на сайті tacitus.nu.

Географія Європа Норвегія Соціологія Етнологія Медицина Освіта Релігія

[WF-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф Norway : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.

[WPP_2010-2] а ^б ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

[Eurostat2011-3] Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.

[Eurostat-4] ' Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .

[IOM-5] International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.

[Державна-6] Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.

[EC-7] European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.

[trafficking-8] Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.

[UNDOC-9] UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

п о р Найбільші міста Норвегії Статистичні дані 2016 року.
	№	Назва	Фульке	Населення	№	Назва	Фульке	Населення
Осло Берген	1	Осло	Осло	975744	11	Мосс	Естфолл	46158	Ставангер Тронгейм
	2	Берген	Гордаланн	252772	12	Геугесунн	Руґаланн	44536
	3	Ставангер	Ругаланн	213313	13	Саннефіорд	Вестфолл	43222
	4	Тронгейм	Тренделаг	177617	14	Арендал	Агдер	42788
	5	Драммен	Бускеру	115137	15	Буде	Нурланн	40209
	6	Фредрікстад	Естфолл	109907	16	Тромсе	Трумс	34283
	7	Шієн	Телемарк	92001	17	Гамар	Гедмарк	26828
	8	Крістіансанн	Вест-Агдер	61037	18	Галден	Естфолл	25113
	9	Олесунн	Мере-ог-Ромсдал	51474	19	Ларвік	Вестфолл	23927
	10	Тенсберг	Вестфолл	51061	20	Аскей	Гордаланн	22777