Наритники
.jpg)
Нари́тники (від заст. рить — «зад»)[1] чи шлея́ (пол. szleja, szla < нім. Siele)[2] — частина кінської збруї, що утримує хомут або шорку від сповзання на шию, наприклад, під час спуску з гори[3][4]. Наритники складаються з таких деталей: ободового, спинного і поперечного ременів, двох відкісних ременів і двох мочок.
- Ободовий ремінь (заст. колова́)[5] — кріпиться кінцями до гужових мочок хомута (у разі використання шорки — до її кілець);
- Спинний ремінь — кріпиться до горти хомута (у разі використання шорки — до її верхньої частини);
- Поперечний ремінь — з'єднує ободовий зі спинним;
- Відкісні ремені;
- Два мочкові ремені застібають за голоблі чи посторонки, запобігаючи тим самим опусканню посторонків і зміщенню наритників вбік.
Нагрудна шлейка — інша назва шорки, елемента упряжі, що іноді використовується замість хомута. Шорку з наритниками також називають шорами (не плутати з шорами-наочниками)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Наритники // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Шлея // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Коловий // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Шори // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела[ред. | ред. код]
- Б. М. Гопка, М. П. Хоменко, Н. М. Павленко. Конярство: Підручник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації. — К. : Вища освіта, 2004. — С. 248. — ISBN 966-8081-19-6.
- Шлея // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
| ||||||||||||||||
