Надпечатка (боністика)
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2015) |
Надпечатка в боністиці — додатково надрукований текст або графічне зображення на банкноті, цінному папері або інших знаках оплати після того, як вони були надруковані (у тому числі на поштових марках, які офіційно виконують функцію розмінної монети).
Історично надпечатки застосовувалися в багатьох цілях: для вказівки доплати, обмеження території ходіння, в ознаменування подій, як контрольні відмітки тощо.
.
Німецькі надпечатки часів гіперінфляції[ред. | ред. код]
Надпечатка номіналу, або вартості (англ. surcharge), — надпечатка, що змінює або підтверджує номінал. До таких надпечаток зазвичай вдавалися з причини швидкої зміни обставин, що не було часу або економічно було не вигідно виготовлення купюр відповідних номіналів, або просто з метою використання залишків невикористаного накладу знецінених грошей або марок, що виконували роль дрібної розмінної монети.
Широко відомий приклад надпечаток на банкнотах і марках Німеччині в період гіперінфляції 1921–1923 років. Марки номіналом в 10-20 пфенігів уже не годилися для оплати поштових зборів (на конверт звичайного листа треба було б наклеювати сотні таких марок), тому спочатку уряд зробив на наявних марках надпечатки з номіналами до 10 німецьких марок, доки не будуть випущені нові марки, але до 1923 року марними почали бути навіть знову видрукувані марки номіналом до 75 тисяч німецьких марок, і на них довелося зробити надпечатки більш високих номіналів — до 2 мільйонів німецьких марок, а потім, у наступному раунді, — з номіналами до 50 мільярдів, перш ніж відбулася реформа фінансової системи.
Багато країн використовували надпечатки для зміни вартості при переході на нову грошову одиницю, наприклад, багато країн Британської Співдружності захотіли перейти до десяткової грошової одиниці наприкінці 1960-х років.
Перейменування Центрального/Національного банку[ред. | ред. код]
Болівія, 1929[ред. | ред. код]
У Болівії в 1928 році відбулася грошова реформа у співвідношенні 1:1 між двома валютами.
Однак через те, що в банках залишилася велика кількість не випущених в обіг купюр болівіано зразка 1911 року, вирішено було ввести їх в обіг паралельно з новими болівіано, забезпечивши надпечаткою на лицьовій стороні. Після того, як Національний банк Болівії, що здійснював емісію купюр зразка 1911 року, змінив назву на Центральний банк Болівії, надпечатки виконувалися зі збереженням колишнього номіналу в один рядок чорною фарбою: Центральний банк Болівії.
Коста-Рика, 1943[ред. | ред. код]
На початку 1940-х років Інтернаціональний банк Коста-Рики, що здійснював емісію національної валюти колон, був перейменований у Національний банк Коста-Рики. У банку залишилася велика кількість не випущених в обіг дрібних купюр зразка 1918/1936 років, коли центральний банк країни почав називатись по-іншому. В 1942 році було прийнято рішення пустити ці купюри в обіг, надрукувавши на них нову назву банку, дату і новий номер банкноти.
Надпечатки виконувалися зі збереженням колишнього номіналу, але зі зміною номерів банкнот червоною фарбою: Національний банк Коста-Рики, новий номер, емісійний департамент, дата.
Територіальні надпечатки[ред. | ред. код]
Територіальні надпечатки проводилися з різними цілями, щоб обмежити обіг грошей або колоніями, або окупованою територією, якою територією, якій загрожує окупація, або частиною своєї території.
Гавайські острови, 1941–1942[ред. | ред. код]
Надпечатки на грошах робилися під час Другої світової війни після нападу Японії на Перл-Гарбор. Мета — помітити валюту США, що мала обіг на Гаваях, словом «HAWAII» («Гаваї») — на випадок захоплення японцями Гавайських островів.
Надпечатки робилилися після атаки Перл-Гарбора, з кінця грудня 1941 року до 1943 року, на банкнотах випуску Сан-Франциско (банк ФРС № 12) серій 1934 і 1935 років номіналами 1, 5, 10 і 20 доларів.[1]
Персія, 1920-ті[ред. | ред. код]
З 1920-х років до 1940-х в Персії/Ірані випускалися як надпечатані, так і відокремлені гроші для Іранського Азербайджану, у якому були сильні сепаратистські настрої і який двічі за цей період був частково окупований РРФСР/СРСР (на самому початку 1920-х років; потім у 1941–1946 роках, щоби забезпечити безперебійні поставки по «південному шляху» ленд-лізу з Великої Британії і США через контрольовану англійцями територію).
«Запечатка» неугодних портретів[ред. | ред. код]
Острів Гаїті, 1986[ред. | ред. код]
Надпечатки на гаїтянських гурдах робилися одразу після падіння проамериканського режиму тонтон-макутів Бебі Дока Дювальє. Надпечатка полягала в червоному колі з перекреслюючою його по діагоналі рисою й надрукованій нижче датою закінчення правління режиму Дювальє (7 лютого 1986 року) червоного кольору.
Надпечатка закривала зображення Бебі Дока і його батька — сумно відомого Папи Дока, Франсуа Дювальє, яких згодом змінили зображення історичних діячів, що залишили про себе пам'ять в історії Республіки Гаїті — наприклад, Туссен-Ловертюра.
Іран, 1979–1980 роки[ред. | ред. код]
-20Rials-(1974-79)-unofficialoverprint-donatedoy_f.jpg)
Щось схоже мало місце в Ірані після перемоги Ісламської революції аятоли Хомейні в 1979 році.
Спочатку, в 1979 році, зображення колишнього шаха Мохаммед Реза Пехлеві, який був зображений на всіх випусках усіх грошових купюр Ірану, починаючи з 1944 року, запечатували одним (портрет) або двома (портрет і водяний знак) хрестами, зазвичай червоною фарбою.
«Запечатка» 1979/1980 років[ред. | ред. код]
_f.jpg)
Потім, в 1980 році, зображення іранського шаха Пехлеві на банкнотах було закрито «художнім» химерним чорним малюнком, що повторює його силует.
Це було визнано доцільним, оскільки в Центральному банку Ірану залишалися великі запаси надрукованих, але не випущених в обіг банкнот зразка 1974 року, на кожній з яких було зображення ненависного новій владі шаха.
Надпечатки зі збільшенням номіналу[ред. | ред. код]
Німеччина, 1923–1924[ред. | ред. код]
Нікарагуа, 1987–1990[ред. | ред. код]
У Нікарагуа в 1980-х роках відбувалася, по суті, громадянська війна між лівими «сандиністами», які прийшли до влади наприкінці 1970-х, і проамериканськими «сомосівцями».
Сандиністи мали величезну проблему в особі США, які, щоби підірвати вплив СРСР у країні, організували і фінансували партизанську війну «сомосівців» в межах республіки (так само як і в Афганістані), особливо вздовж кордону із Сальвадором, де розташовувались американські бази постачання.
Це сприяло швидкій гіперінфляції, яка в 1988 році досягла тридцяти тисяч відсотків.
У результаті впродовж декількох років робилися надпечатки на банкнотах старих років випуску, які в тисячі й десятки тисяч разів збільшували номінал цих купюр.
Надпечатки робилися простою чорною друкарською фарбою (в одну фарбу) в 1987–1991 роках на купюрах нікарагуанської валюти кордобас зразка 1979 і 1985 років.
Ці надпечатки виконувалися найчастіше досить неякісно: або на одній стороні купюри, або криво, або перевернуті надпечатки (догори ногами), або погано надруковані відбитки.
Через легкість підробок широко були поширені фальшиві гроші із заданими надпечатками.
Придністров'я, 1996 і 1998[ред. | ред. код]
Придністровські купюри 10000 рублів 1996 і 1998 років випуску, 50000 рублів 1996 року і 100000 рублів 1996 року друкували, роблячи надпечатки того ж кольору, що і гроші, на відповідно — одному, п'яти й десяти придністровських рублях 1994 року випуску.
Робилося це у зв'язку з тим, що запаси надрукованих купюр дрібного номіналу зразка 1993/94 рр. за два роки у зв'язку з гіперінфляцією знецінилися приблизно в десять тисяч разів, і значна їхня частина так і не була своєчасно випущена в обіг через повну незначність номіналів.
Вихід Банк Придністров'я знайшов у підвищенні номіналу кожної з купюр в 10 000 разів.
Надпечатки зі зменшенням номіналу[ред. | ред. код]
Проводилися за деномінації валюти в декількох країнах світу.
Болівія, 1987[ред. | ред. код]
У Болівії в 1987 році сталася грошова реформа національної валюти — заміна песо болівіано на нове болівіано — з пониженням курсу в один мільйон разів. Сталося це в результаті гіперінфляції 1983–1987 років (до 1984 найбільшою купюрою були 1000 песо; в 1985 — уже 10 мільйонів песо).
У результаті уряд вирішив використовувати велику кількість надрукованих раніше «гіперінфляційних» банкнот із безліччю нулів як дрібні розмінні гроші, які замінять монети. На них ставилися надпечатки, що знижували номінал від мільйона до двох мільйонів разів.
Бразилія 1966–1991[ред. | ред. код]
У Бразилії в 1966–1967 роках деномінували національну грошову одиницю крузейро, перетворивши її в новий крузейро. В обігу залишилися старі банкноти, помічені круглою печаткою з новим номіналом. У 1986 році у зв'язку з деномінацією змінилася cтapа назва грошової одиниці на крузадо. Грошові знаки колишніх років залишалися в обігу, якщо були надпечатані круглою печаткою з новими реквізитами. 1989 рік. У Бразилії нова деномінація. Грошову одиницю почали називати новим крузадо, який виріс щодо старого в 1000 разів. Про це засвідчила трикутна печатка на старих грошових знаках. У 1991 році уряд вирішив повернути валюті назва крузейро, не змінюючи паритет. Старі грошові знаки стали «новими», діставши прямокутні надпечатки[2].
Надпечатка в рекламних цілях[ред. | ред. код]
Наприкінці ХХ — початку XXI століття в різних країнах Європи, СНД та ін. почали застосовуватися несанкціоноване державними органами влади нанесення рекламних текстів на паперові грошові знаки. На купюрах ставиться штамп із рекламним написом із зазначенням товару або послуги (реклама вирішення питань за ДТП, служби в армії тощо) та контактні дані (адреса, телефон).
Купюри з такими надпечатками не втрачають ознаки платоспроможності й можуть перебувати в обігу.
Надпечатка в агітаційних цілях[ред. | ред. код]
Грошові знаки, у тому числі ті, що вийшли з обігу, мають вкрай низьку купівельну спроможність (через високу інфляцію), а також поліграфічна продукція, що має зовнішню схожість із грошовими знаками, з відповідними написами використовувалися, як агітаційні листівки. Яскравими прикладами таких явищ можна розглядати агітаційні тексти при воєнних діях (Перша і Друга світова війна), а також у період гіперінфляції після революції 1917 року, коли різні політичні та економічні сили боролися проти Радянської влади, у тому числі й завдяки агітації на грошових знаках, які мають низьку купівельну спроможність (випуск листівок був більш витратним, ніж нанесення надпечаток — написів на паперових грошових знаках малих номіналів).
Надпечатка «Зразок»[ред. | ред. код]
Надпечатка слова «Зразок» (мовою відповідної країни) трапляється досить часто на грошових знаках і цінних паперах, що мають фізичне вираження (документарних цінних паперах).
Ця надпечатка зазвичай наноситься великими літерами по всьому полю купюри або цінного паперу. Зазвичай купюри з такими надпечатками випускаються при випуску нового зразка грошових знаків або при грошовій реформі; розповсюджуються серед банків та інших спеціалізованих фінансових інститутів із метою навчання співробітників та надання співробітникам фінансової сфери зразків відповідних купюр і цінних паперів. Купюри з такими надпечатками мають усі ознаки платоспроможної купюри, але реально не можуть бути використані в грошовому обігу (використовуються як макет, зразок грошового знака).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Відомості про гавайської надпечатка на доларах США взяті з bills-stamped-hawaii.html замітки [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] на сайті «Infoplease» [Архівовано 9 серпня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Щолоков Олександр Олександрович. Захоплююча боністика. Факти, леrенди, відкриття у світі банкнот. — 5000 прим. — ISBN 5-699-19448-7.
