Мішка Япончик
| Мішка Япончик | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Мойше-Яков Вольфович Винницкий |
| Народився | 30 жовтня 1891 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 серпня 1919 (27 років) Вознесенськ, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР |
| Країна |  Російська імперія УНР |
| Національність | єврей |
| Діяльність | грабіжник, військовослужбовець |
| Знання мов | російська, українська, їдиш, Russian dialect of Odesad і суржик |
| Учасник | Громадянська війна в Росії |
Мі́шка Япо́нчик (справжнє ім'я та прізвище Вінницький Мойша-Яків Вольфович; 30 жовтня 1891,Одеса — 4 серпня 1919, Вознесенськ) — знаменитий одеський нальотчик. Прізвисько Япончик отримав за характерний розріз очей.
Став прототипом літературних та кінематографічних персонажів — Бені Крика з розповідей Ісака Бабеля та Попандопуло з оперети Б. Александрова «Весілля у Малинівці» та однойменного фільму (1967).
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився в єврейській сім'ї візника-биндюжника. Після ранньої смерті батька працював. У 1905 році приєднався до загону анархістів-терористів. Після вбивства поліцмейстера Михайлівської ділянки був засуджений.
У 1917 році сколотив велику банду нальотчиків і став грозою Одеси. З січня 1918 року співпрацював з більшовиками, очолюючи єврейську самооборону проти Білої армії.
Командир 54-го полку[ред. | ред. код]
У травні 1919 року отримав дозвіл сформувати загін у складі 3-ї української армії, пізніше перетворений у 54-й ім. Леніна радянський революційний полк. Ад'ютантом у нього був Мейєр Зайдер на прізвисько Майорчик, який згодом застрелив Григорія Котовського. Полк Япончика був зібраний з одеських кримінальників, бойовиків-анархістів і мобілізованих студентів Одеського університету. Червоноармійці Япончика не мали єдиної форми, багато ходили в капелюхах канотьє і циліндрах, але кожен вважав справою честі носити тільник.
Спроби налагодити у сформованій частині «політроботу» провалилися, тому що багато комуністів відмовилися вступати в полк для ведення в ньому пропагандистської роботи, заявивши, що це небезпечно для життя. Офіційним комісаром полку був призначений анархіст Олександр Фельдман, пізніше для «посилення» був призначений також угорець-«інтернаціоналіст» Тібор Самуелі[джерело?]. За даними дослідника Віктора Ковальчука, комісара Фельдмана по прибутті в полк «бійці» Япончика зустріли гучним реготом.
Полк був підпорядкований бригаді Котовського у складі 45-ї дивізії Йони Якіра й у липні спрямований проти військ УНР. Перед відправленням в Одесі був влаштований пишний бенкет, на якому командиру полку Мишкові Япончику були урочисто вручені срібна шабля і червоний прапор. Почати відправлення вдалося тільки на четвертий день після бенкету, причому в обоз полку були завантажені барила з пивом, вином, кришталем та ікрою.
Дезертирство «бійців» полку почалося ще в Одесі. За даними дослідника Віктора Савченка, у результаті на фронті виявилося лише 704 бійці з 2202. Вже тоді комдив Якір запропонував роззброїти полк як ненадійний. Тим не менш, командування 45-ї дивізії визнало полк «боєздатним», хоча бандити всіляко чинили опір спробам налагодити військове навчання.
Перша атака полку в районі Бірзули проти підрозділів Армії УНР була успішною, в результаті чого вдалося захопити Вапнярку[яку?] і взяти полонених і трофеї, але на наступний день контратака частин армії УНР призвела до розгрому і втечі полку — бійці полку, що залишилася після розгрому, дезертували. За легендою, полк нібито збунтувався й захопив два поїзди, щоб повернутися до Одеси. За іншими відомостями, комдив Якір, щоб ізолювати Япончика від полку, наказав йому відбути до Києва в розпорядження командувача 12-ї армії червоних.
Япончик з ротою охорони чисельністю 116 чоловік до Києва не поїхав, а дезертував і спробував повернутися до Одеси, проте у Вознесенську потрапив в організовану чекістами засідку і був убитий при арешті, а його бійці з 54-го полку були частково перебиті кавалерією Котовського, частково виловлені частинами особливого призначення; уцілів тільки колишній «начальник штабу» полку, бандит Мейєр Зайдер («Майорчик»). Крім того, до 50 чоловік були направлені на примусові роботи. Вцілілі люди Япончика звинуватили комісара полку Фельдмана в смерті свого командира та в жовтні 1919 року вбили Фельдмана. За даними дослідника Віктора Савченка, Фельдман прибув на могилу Япончика лише через чотири години після похорону і зажадав розкопати її, щоб упевнитися, що там дійсно похований Япончик. Через два дні на місце прибув народний комісар з військових питань України («наркомвоєн») Микола Подвойський, який зажадав знову розкрити могилу.
У той же час, згідно з архівними даними, в дійсності Япончика розстріляв повітовий військовий комісар Никифор Іванович Урсулов, нагороджений за це орденом Червоного Прапора. У своєму рапорті на ім'я одеського окружного комісара з військових справ Урсулов помилково назвав його «Мітькою Японцем».
Література[ред. | ред. код]
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. -М., 2000 [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.]. Харьков: Фолио; М: ООО «Издательство ACT», 2000. ISBN 966-03-0845-0 (Фолио), ISBN 5-17-002710-9 («ACT»)
- Ковальчук В.. «Михаил Яковлевич Винницкий — Беня Крик» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Коралли В. «Куплетист из Одессы», Библиотека Огонёк, 1991, № 24.
- О. Лукін [Архівовано 27 липня 2010 у Wayback Machine.], Д. Поляновський. «Тихая» Одесса [Архівовано 26 січня 2009 у Wayback Machine.].
Кінообраз[ред. | ред. код]
- Життя і пригоди Мішки Япончика (режисер: Сергій Гінзбург) (2011) (роль актора Євгена Ткачука)
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Шкляєв І. М. Мишко Япончик // Український історичний журнал. — К.: «Наукова думка», 1991. — Вип. 2, (№ 360) [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Мішка Япончик: ще одне «кіно» [Архівовано 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мішка Япончик фотографії [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мішка «Япончик»: замість легенди [Архівовано 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Михайло Яковлевич Винницкий — Мішка Япончик [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Вор в Легенде
- Одеський Робін Гуд — Мішка Япончик. [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мишка Япончик — «Король» одесских бандитов или след в истории города [Архівовано 19 лютого 2012 у WebCite]
|
