Мішель Трамбле

Мішель Трамбле
Народився25 червня 1942(1942-06-25)[1][2][…] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Монреаль, Квебек Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Канада[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет-пісняр, перекладач, прозаїк-романіст, автор Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1958 — тепер. час
Magnum opusLes Belles-sœursd, Q64877035? і Albertine in Five Timesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
CMNS: Мішель Трамбле у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мішель Трамбле (фр. Michel Tremblay; нар. 25 червня 1942(1942червня25), Монреаль, Канада) — франко-канадський драматург і прозаїк. Крім п'єс і романів, писав лібрето мюзиклів, перекладав й адаптував американських й інших закордонних авторів, сценарії фільмів і тексти пісень[5]. Лицар Національного ордена Квебеку й офіцер ордена Мистецтв та літератури Франції.

Дитинство та юність

[ред. | ред. код]

Народився 1942 року в Монреалі (Квебек). Дитинство пройшло в районі Плато Мон-Руаяль, де в ті роки жили переважно представники робітництва, які розмовляли діалектом жуаль. Раннє дитинство Мішеля припало на роки Другої світової війни, тому сімейне оточення хлопчика складалося в основному з жінок. Згодом, враження дитинства знайдуть відображення у йог творах[6].

У 13 років, завдяки своїй мамі, познайомився з творами Габрієля Руа, які справили на нього незабутнє враження[7].

1959 року вступив до монреальського Інституту художньої графіки, після якого кілька років працював набірником (1963—1966)[5].

Творчість

[ред. | ред. код]

П'єси

[ред. | ред. код]

Першу п'єсу, «Потяг» (фр. Le train) написав 1959 року[5]. 1964 року п'єса здобула перший приз на конкурсі для молодих авторів, оголошеному Першим каналом Радіо-Канада[8]. «Потяг» поставили у Театрі Де Ля Пляс Віль-Марі (фр. Théâtre de la Place Ville-Marie), де спектакль демонструвався з 1965 по 1968 рік.

1968 року отримав державний грант для подорожі до Мексики і написав фантастичний роман «La cité dans l'oeuf» та моноп'єсу «La duchesse de Langeais».

4 березня 1968 року відбулося публічне читання п'єси «Невістки» (фр. Les belles-soeurs, 1965), а 28 серпня того ж року в монреальському театрі «Зелена завіса» (фр. Théâtre du Rideau Vert) відбулася її прем'єра у постановці режисера Андре Брассара, який згодом поставив практично всі драматичні твори Мішеля Трамбле[5]. Постановка викликала неоднозначну реакцію, оскільки порушила кілька квебецьких театральних традицій: уперше зі сцени зазвучав жуаль, а в центрі сюжету виявилося життя жінок із пролетарського середовища[9]. Крім того, п'єса містила критику суспільної моралі, яка в Квебеку середини XX століття повністю диктувалася католицькою церквою[10]. П'єса «Невістки» стала найпопулярнішою п'єсою Трамбле (витримала найбільшу кількість постановок), а 2010 року відбулася прем'єра її музичної версії (композитор — Даніель Беланже)[9].

Згодом написав такі п'єси як «À toi, pour toujours, ta Marie-Lou» («Твоя навіки, Марі-Лу» — 1971 рік; п'єса отримала нагороду Chalmers award); «Damnée Manon, Sacrée Sandra» (1977); «Albertine en cinq temps» (1984); «La maison suspendue» (1990); «Messe solonnelle pour une pleine lune d'été» (1996); «Encore un peu si vous le permettez» (1998) та «L'état des lieux» (1998).

П'єси Трамбле перекладалися іноземними мовами. Особливим успіхом користувалися версії п'єси «Невістки» шотландською мовою («The Guid-Sisters», 1991), їдишем («Di Shvegerius», 1992) й італійською («Le cognate», 1994)[5].

Як драматург зробив свій внесок у розвиток квебецького музичного театру. Крім п'єси «Невістки», мюзиклом стала його п'єса «Свята Кармен з Ля Мен» (фр. Sainte Carmen de la Main) поставлений у Квебеку 2013 року[11]. 1990 року в Квебеку відбулася прем'єра опери «Нелліган», написана композитором Андре Ганьоном на лібрето Мішеля Трамбле. Опера розповідала про життя квебецького поета Еміля Неллігана. 2005 року постановку опери відновили[12].

Белетристика

[ред. | ред. код]

1966 року Трамбле написав свій перший роман «Contes pour buveurs attardés». Після цього він активно працював над драматичними творами та повернувся до белетристики лише в середині 1970-х років. Серед творів Трамбле особливе місце займає цикл із 6 романів «Хроніки Плато Мон-Руаяль» (фр. Chroniques du Plateau-Mont-Royal): «La grosse femme d'à côté est enceinte» (1978), «Thérèse et Pierrette à l'école des Saints-Anges» (1980), «La Duchesse et le roturier» (1982), «Des nouvelles d' Édo» (1989), «Un objet de beauté» (1997). У цих романах Трамбле повертається до тем, проблем і героїв власних п'єс.

Два томи напівавтобіографічних оповідань, «Les vues animées та Douze coups de théâtre» з'явилися у 1990 та 1992 роках. За ними «Le coeur éclaté» (1993), «Un ange cornu avec des ailes en tole» (1995), «Quarante cuatro minutes quarante quatre secondes» (1997), «Un objet de beauté» (1997), «Hôtel Bristol» (1999) та «L'homme» (2001). Пізніше написав «Bonbons assortis» (2002), «Le trou dans le mur» (2006) і «La traversée du continent» (2007) — розповідь письменника про свою матір та про її довгу подорож поїздом із Саскачевана до Квебеку[5].

2005 року завершив ще один цикл романів, «Записні книжки» (фр. Cahiers). Ці романи («Le Cahier noir», «Le Cahier rouge», «Le Cahier bleu») присвячені змінам у квебекському суспільстві у зв'язку з «тихою революцією» 1960-х років.

Сценарії

[ред. | ред. код]

Трамбле також є автором або співавтором кіносценаріїв, зокрема для фільмів, як-от «Françoise Durocher», «Waitress» (1972), «Il était une fois dans l'Est» (1973), «Parlez-nous d'amour» (1976), «Le soleil se lève en retur retard» (1977) і «C'ta ton tour Laura Cadieux» (1998). 2001 року написав сценарій для 13-серійної телевізійної екранізації свого роману «Le cœur découvert»[13].

Особливості творчості

[ред. | ред. код]

Творчість Трамбле було частиною ліберально-націоналістичної думки, яка в епоху «тихої революції» сприяла підвищенню національної самосвідомості в квебецькому суспільстві[14]. Новаторство Трамбле-драматурга полягає в тому, що він вивів на квебекську сцену нові теми, нових героїв і нову мову (жуаль), все те, що до нього вважалося «низьким» і негідним сцени[15].

У творах Трамбле відводить особливу роль жінкам. На його думку, квебецьке суспільство матріархальне, і саме жінкам Квебек зобов'язаний збереженням французької мови (довго залишалася «мовою для домашнього спілкування»)[16]. Героїні Трамбле зазвичай мають сильний характер, але при цьому їхній внутрішній світ населений демонами, з якими йде постійна боротьба.

Трамбле ніколи не приховував своєї гомосексуальності і головні герої багатьох його творів — гомосексуалісти (романи «La Duchesse et le Roturier», «La nuit des princes charmants», «Le Coeur découvert», «Le Coeur éclaté», п'єси «Hosanna», «La duchesse de Langeais», «Fragments de mensonges inutiles»)[17].

Драматургія Трамбле, загалом реалістична, містить елементи умовності, характерні для постмодернізму (хор, сцени спогадів, що порушують хронологію подій)[5].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Дотримувався ідей квебецького націоналізму і був одним з ідейних натхненників руху за відділення Квебеку, попри те, що з художніх принципів уникав політичних тем і висловлювань у своїй творчості[18]. У середині 2000-х років відмовився від ідеї сепаратизму і почав дотримуватися помірніших поглядів[19].

Нагороди

[ред. | ред. код]

За свою творчість нагороджений багатьма призами та нагородами, серед них — приз Victor-Morin (1974), 8 премій у галузі канадської драматургії ім. Чалмерса, 4 почесні докторати, нагорода лейтенант-губернатора Онтаріо (1976, 1977) і нагорода Генерал-губернатора Канади (1999)[20]. 1984 року став кавалером, а 1991 року — офіцером ордена Мистецтв та літератури Франції, а також лицарем Національного ордена Квебеку[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2007.
  5. ↑ а б в г д е ж и Michel Tremblay — The Canadian Encyclopedia. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 10 лютого 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 16 (довідка)
  6. ↑ Michel Tremblay’s childhood on the wrong side of town (CBC Digital Archives). Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  7. ↑ Trouvant son bonheur dans ses nombreuses lectures, ce jeune adolescent souhaitait devenir un auteur. C'est à l'âge de 13 ans, qu'il découvre Gabrielle Roy durant son voyage en Gaspésie. «Une semaine avec sa famille en essayant de trouver le bon chemin? Non merci!» Il a déjà prévu d'apporter une série de livres qu'il connaît déjà quand sa mère lui fait la surprise: elle lui prête Bonheur d'occasion de Gabrielle Roy qu'elle a énormément apprécié. Se délectant à chaque page, Michel lit ce roman sans voir les paysages majestueux de la Gaspésie et en restant sourd aux menaces de sa mère. Gabrielle Roy qui a écrit un roman traitant des problèmes d'ici, rejoint les personnes passionnées comme Michel. Il n'en revenait pas, trouver comme idole une romancière québécoise. (Un ange cornu avec des ailes de tôle, Michel Tremblay)
  8. ↑ Un jeune dramaturge qui promet, Radio-Canada, 7 juin 1964. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 10 лютого 2015.
  9. ↑ а б Les Belles-soeurs (Canadian Theatre Encyclopedia). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  10. ↑ Les Belles-Soeurs 35 ans plus tard. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  11. ↑ Another Michel Tremblay Musical: Le Chante de Sainte Carmen de la Main. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  12. ↑ Nelligan: Je me souviens — Musique -. Voir.ca. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 16 травня 2014. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 25 (довідка)
  13. ↑ Coeur découvert (Le) — Telefilm Canada. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 21 (довідка)
  14. ↑ Nischik, Reingard M. History of literature in Canada : English-Canadian and French-Canadian. — Rochester, N.Y. : Camden House, 2008. — P. 479. — ISBN 9781571133595.
  15. ↑ Un nouveau théâtre : Les belles-soeurs de Michel Tremblay. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  16. ↑ Michel Tremblay, Canada Reads author. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  17. ↑ Lachance, François (2002), Tremblay, Michel, glbtq.com, архів оригіналу за 14 серпня 2007, процитовано 18 серпня 2007 Архівовано серпень 14, 2007 на сайті Wayback Machine.
  18. ↑ Michel Tremblay (Encyclopedia of World Biography). Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  19. ↑ Playwright Michel Tremblay Renounces Separatism. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  20. ↑ Michel Tremblay1999 Lifetime Artistic Achievement (Theatre). Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Трамбле&oldid=45200912