Місюра Володимир В'ячеславович
| Володимир В'ячеславович Місюра | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 21 серпня 1956 (68 років) Торчин, Луцький район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | поет, перекладач | |||
| Alma mater | Луцький педагогічний інститут | |||
| Знання мов | українська, російська, білоруська і польська  | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 2005 — 2018 | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Батько | В'ячеслав Станіславович Місюра | |||
| Мати | Ніна Михайлівна Місюра | |||
| | ||||
Володи́мир В'ячесла́вович Місю́ра (нар. 21 серпня 1956, с. Торчин, Луцький район, Волинська область) — український поет і перекладач. Член Національної спілки письменників України (2014).
Володимир Місюра народився 21 серпня 1956 року в селищі міського типу Торчин Луцького району Волинської області Української РСР у родині В'ячеслава Станіславовича та Ніни Михайлівни, робітника в міжколгоспбуді та домогосподарки з Грубешівського повіту[1]. Закінчив перший клас школи в Яготині Київської області, але у 1967 році батьки переїхали до Луцька, де Володимир почав навчання у школі № 1, загалом він навчався у чотирьох школах[1]. У 1982 році закінчив історичний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки[1]. У 2005 році вийшла його перша збірка віршів під назвою «Осінні квіти». 2014 року став членом Національної спілки письменників України. Працює заступником директора з навчально-виховної роботи Луцького вищого професійно-технічного училища будівництва та архітектури[2]. Публікувався в газеті «Літературна Україна», альманасі «Світязь» та часописі «Яровиця», а також у збірках поезії «Луцький замок у мистецькому просторі України» (2012) та «Апостол правди і науки» (2014).
Володимир Місюра — автор численних збірок ліричних віршів, його ліриці притаманна простота висловлювання поетичної думки й уміле поєднання художніх засобів із композиційними елементами твору, а поезії позначені філософською глибиною та історизмом мислення. Низку його віршів поклали на музику волинські композитори. Деякі книги виходили у його власному художньому оформленні. Окрім цього, Володимир Місюра перекладає білоруські, російські та польські поезії.
- «Осінні квіти» (2005)
- «Рубіж» (2006)
- «Перо Жар-птиці» (2008)
- «Коли поета переклав поет» (2010)
- «Небесний метроном» (2012)
- «Пісенний ретро-вернісаж» (2013)
- «Світ неосягнимий» (2015)
- «Волинська доля» (2016)
- «Куди ховаються вітри» (2018)
- ↑ а б в Історик, поет, художник і... лавреат. Волинська газета. Процитовано 15 жовтня 2024.
- ↑ Адміністрація. Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Процитовано 15 жовтня 2024.
- Місюра Володимир В'ячеславович / П. Й. Коробчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-67964.
- Місюра Володимир — поет, перекладач Національна спілка письменників України : Біобібліографічний довідник / Головн. ред. Василь Клічак. — К. : Український письменник, 2023. — 1008 с., — ISBN 978-966-579-571-1., сторінка 51
 |
|---|