Мінеральні води України

Пляшка води «Поляна Квасова»

На території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод, у тому числі в межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільник, Миронівка, Біла Церква та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород).

  • Дніпропетровщина: Лиманське (кур. «Солоний лиман», Новомосковський р-н), Нікопольське, Чаплинське, «Криворізька» [вода], «Дніпропетрівська», «Царичанська», «Знаменівська» (Новомосковськ);
  • Вінниччина: Хмільницьке, родовище столових вод «Регіна» (4 джерела); Немирівське родовища мінеральних радонових вод, Бронницьке (св. № 38), Садківська (св. 128-г), Тростянчик (св. №), Козятинське (св. № 1997) родовища підземних мінеральних лікувально-столових вод.
  • Донеччина: «Золотий колодязь» (Добропілля), Велико-Анадольське (радонове; Волноваха), Слов'янське;
  • Житомирщина: «Житомирська» [вода];
  • Закарпаття (бл. 360 джерел): Келечинське, Сойминське — Міжгірське (курорт «Верховина»), Гірськотисенське та Рахівське (с-ще Кваси, кур. «Горна Тиса», а також с-ще Кобилецька Поляна), Шаянське, «Драгівська», Свалявська група курортів (мін. води «Свалява»): Полянське (кур. «Сонячне Закарпаття», вода «Поляна Квасова»), Плосківське, Новополянське (кур. «Поляна», мінвода «Поляна–Купель»), Голубинське («Лужанська», курорт «Квітка Полонини»), Берегварське (курорт «Карпати»), Синяцьке (сульфідні), Усть-Чорнівське (Тячів), «Яворницька» …;
  • Запорізька обл.: Мелітопольське (мінвода «Мелітопольська»), Приазовське, Акимівське (кур. Кирилівка), Бердянське та у Приморському р-ні;
  • Івано-Франковщина: Осмолодівське (Рожнятовський р-н), Слободське і Коршевське (Коломия), Делятинське (Надвірна), Долинське (розсольні), у Придністров'ї [с-ще Більшівці, Городенка, курорт «Черче» (у тому числі сульфідні)], Завадівське (Калуш), мінводи — «Верховинська», «Перегинська», «Роксоляна», а також найвідоміша «Буркут» (Буркут Верховинського р-ну; аналог кисловодського «Нарзану»);
  • Київщина: Миронівське (також у Владіславовці), Білоцерківське, у курортній місцевості Конча-Заспа, поблизу Броварів, столові мінводи — «Київська», «Оболонь», «Бориспільська», «Березаньська», «Чорнобильська» (у минулому), «Курортна», «Софія Київська», «Каліпсо»;
  • на Кіровоградщині джерела радонових вод, на базі яких діє зокрема санаторій Знам'янська обласна бальнеологічна лікарня, вода «Кришталева»;
  • Крим (відомо понад 100 (200) мін. джерел): Аджи-Су (поблизу Бахчисарая), Євпаторійське, Сакське («Кримська»), Паша–Тене та Феодосійське («Феодосія», «Кримський нарзан»), у курортній місцевості Мєлас (біля Форосу), Лазурне (Алушта), понад 20 груп джерел сульфідних вод на Керченському півострові, води — «Айвазовська», «Ялтинська»;
  • Луганщина: Старобільське та Новопсковське, Луганське (вода «Луганська»);
  • Волинь: «Незамерзаюче джерело» поблизу Маневичів;
  • Львівщина (понад 100 мін. джерел): Моршинське, Трускавецьке (понад 25 мінеральних джерел 10 різновидів мінвод: «Барбара», «Марія», «Нафтуся», «Трускавецька», «Юзя»), Східницьке (курортна місцевість Східниця), Солуки, Любень-Великий та Немирівське [сульфідні (сірководневі)], Шкло (також сульфідні), мінеральні води «Олеська» та інші;
  • Миколаївщина: мінеральні води здебільшого приурочені до Причерноморського артезіанського басейну (на півдні), та у межах Українського гідрогеологічного масиву (на півночі, напр. Криво-Озерське родовище) поширені радонові (у Бузькому Гарді), «Снігурівська» [вода];
  • Одещина: Татарбунарське, Арцизьке, Одеське (курорт «Великий Фонтан»), Куяльник, Сергіївське (мінвода «Вікторія»), Савранське («Огруд» Слюсарєве, «Савранська джерельна»), «Великодолинський нарзан»;
  • Полтавщина: Миргородське, та у Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському та інших р-нах (води «Гоголівська», «Сорочинська», «Великобагачанська» «Новосанжарська», «Семенівська», «Хорольська»);
  • Рівненщина: Степаньське (курорт «Горинь»), у Корецькому, Острозькому р-нах («Острозька» вода), «Червона Калина» у Жобрині та поблизу Олександрії (Рівненський р-н);
  • Тернопільщина: у Теребовлянському (Конопківське, смт Микулинці), Кременецькому, Борщівському і Тернопільському р-нах, мінводи — «Тернопільська», «Медобори», «Перлина гір»;
  • Харківщина: крем'янисті — Березівське (Дергачівський р-н), на курорті Рай-Оленівка та у Харкові;
  • Херсонщина: різноманітні води на Сході, Північному Сході та на Арабатській Стрілці;
  • Хмельниччина: Збручанське (типу «Нафтуся»), Новозбручанське, Полонське (радонові), а також у Кам'янець-Подільському і Дунаївецькому р-нах, «Кам'янець-Подільська» вода, «Оболонська-2» (з-д «Оболонь», Красилів), «Шепетовська», «Хмельницька»;
  • Черкащина: Звенигородське, Баландинське (Кам'янський р-н), Тальнівське (Колодязне), води «Тальнівська» і «Черкаська» (с. Жаботин Кам'янського р-ну);
  • Чернігівщина: Чернігівське (с. Ладинка; санаторій «Десна»), бішофітні води на курорті Качанівка (Ічня), вода «Поліська» (Менського р-ну);
  • Буковина: Новоселицьке (с. Щербинці), Будинецьке (Сторожинецького р-ну, вода «Буковинська»), Брусницьке (у Кіцманьському р-ні, «Брусницька»), Сторожинецькому, Путильському р-нах та в околицях Чернівців, води «Зеленчанка» та «Кельменчанка»;

а також Денишівське (Житомирщина: Дениші (?) (сан. Денеші); Рівненщина: Корець, село Даничів (?)), Колодязненське (на Черкащині: біля Умані і Тальне (?); у Криму: поблизу Сімферополя або Красногвардійського (?); на Рівненщині: с-ще Березне, с. Прислуч (?); на Харківщині: біля селища Дворічна (?)) і інші.

Мінеральні води використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі — в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до мінеральних вод долучають також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і мінеральними водами звичайно вважають мінералізацію 1 г/дм3. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найпоширеніші мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Минеральные воды Закарпатья: Химический состав, пути формирования, перспективы использования / С. П. Билак ; Под ред. В. В. Колодия. — Львов: Вища шк, 1986. — 168 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мінеральні_води_України&oldid=41609453