Міна Ахаді
| Міна Ахаді перс. مینا احدی | |
 | |
| Народження: | 1956[1][2][…] Абхар, Зенджан, Іран[2][3] |
|---|---|
| Країна: | Австрія і Іран[4][5] |
| Релігія: | атеїзм |
| Партія: | Worker-communist Party of Irand |
| Нагороди: | |
Міна Ахаді (перс. مینا احدی) (нар. 1956 у місті Абхар, Іран) — ірансько-німецька політична діячка, член Центрального Комітету та Політбюро Робітничо-Комуністичної Партії Ірану, борець за права людини і права жінок, засновник Центральної ради колишніх мусульман, головна фігура Міжнародного Комітету проти смертної кари і Міжнародного Комітету проти побиття камінням.[6]
Діяльність[ред. | ред. код]
У 1979 році під час іранської революції Міна Ахаді вчилася в Тебризі, де організовувала демонстрації і мітинги проти обов'язкового носіння хіджабу як символа політичного ісламу і поневолення жінок. Її дії привернули увагу влади ісламського режиму, і незабаром їй довелося піти в підпілля, щоб уникнути смертної кари відповідно до законів шаріату.
В кінці 1980 року її будинок піддали обшуку з боку КВІР, а її чоловік і четверо їхніх товаришів були арештовані. Міна втекла тільки тому, що її тоді не було вдома. Незабаром після цього її чоловік і четверо заарештованих були розстріляні. Деякий час вона діяла таємно від властей, а потім в 1981 році втікла в іранський Курдистан, де продовжувала боротися з ісламським режимом протягом наступних десяти років як «пішмарге» (партизан). У 1990 році вона відправилася до Відня і в 1996 році переїхала до Німеччини. З тих пір Мані Ахаді живе та працює в Німеччині. Вона допомогла визволити з ув'язнення Назанін Фатехі. Внаслідок багатьох шантажів та загрози смерті, з моменту її публічного вступу на посаду голови Центральної ради колишніх мусульман, Ахаді проживає під наглядом та охороною поліції.[7][8]
Вона заснувала Міжнародний комітет проти побиття камінням, який в даний час налічує понад 200 відділень по всьому світу. На початку 2007 року вона заснувала Центральну раду колишніх мусульман Німеччини, яка допомає людям, які мають намір відректися від ісламу і релігії. Ця ідея була відтворена в декількох інших європейських країнах, в тому числі в Британії, за допомогою Марьям Намаз.
Нагороди[ред. | ред. код]
20 жовтня 2007 року вона була нагороджена премією Секулярист року у Національному світському товаристві Великої Британії.[9]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Чоловік Ахаді, який також був політичним активістом, був страчений в Ірані в день їхнього ювілею. Його страта мотивувала її боротись проти смертної кари.[6]
Міна має двоє доньок.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134010744 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б http://word.world-citizenship.org/wp-archive/1647
- ↑ а б http://word.world-citizenship.org/wp-archive/date/2007/10
- ↑ http://www.bbc.co.uk/go/rss/int/news/-/news/world-middle-east-11764091
- ↑ http://www.nytimes.com/2010/10/12/world/middleeast/12iran.html
- ↑ а б (нім.) Kurzbiographie Mina Ahadi [Архівовано 8 вересня 2007 у Wayback Machine.], 2007
- ↑ (нім.) Kurzbiographie Mina Ahadi [Архівовано 8 вересня 2007 у Wayback Machine.] (German), 2007
- ↑ (нім.) Anna Reimann: Vorkämpfer für Islam-Austritte mit dem Tod bedroht [Архівовано 16 травня 2007 у Wayback Machine.], Der Spiegel, February 21, 2007
- ↑ Iranian dissident Mina Ahadi wins Secularist of the Year prize [Архівовано 14 липня 2008 у Wayback Machine.], accessed on June 6, 2009
|
