Мілен Демонжо

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демонжо.
Мілен Демонжо
Ім'я при народженні фр. Marie-Hélène Demongeot[3]
Народилася 29 вересня 1935(1935-09-29)[4][5][…]
Ніцца, Приморські Альпи, Франція[1][3]
Померла 1 грудня 2022(2022-12-01)[7][3][8] (87 років)
XV округ Парижа, Франція[9][10][3]
  • peritoneal carcinomad[11]
    • Громадянство Франція
    Діяльність кіноакторка, письменниця, активістка, акторка
    Alma mater Курси Симона
    Вчителі Маргеріт Лонґ, Yves Natd і Marie Venturad
    Роки діяльності 1953 — 2022
    У шлюбі з Marc Simenond
    IMDb nm0218634
    Нагороди та премії
    CMNS: [[commons:Category:Mylène Demongeot|Мілен Демонжо]] у Вікісховищі

    Мілен Демонжо (фр. Mylène Demongeot; при народженні Марі-Елен Демонжо, фр. Marie-Hélène Demongeot; 29 вересня 1935, Ніцца — 1 грудня 2022, Париж) — французька акторка та письменниця.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Марі-Елен Демонжо народилася 29 вересня 1935 року у Ніцці в родині старшого держслужбовця Міністерства економіки Альфреда Жана Демонжо (1897—1961) і харків'янки Клавдії Трубникової (1904—1986), змушеної під час Громадянської війни в Росії емігрувати через Китай до Європи. Її дід і бабуся з боку батька — командир піхоти Марі-Жозеф Марсель Демонжо (1869—1917) і його дружина, італійська графиня Клотильда Кароліна Інносенте Марі Фоссоне ді Клавесана. Її старший брат від першого шлюбу матері, Леонід Івантов, народився 1923 року в Харбіні.

    У 13-річному віці разом з родиною переїхала до Парижа, де почала брати уроки гри на фортепіано, в тому числі у Маргеріт Лонґ та Іва Ната. Потім вивчала акторську майстерність на курсах Симона та курсах Марі Вентури.

    1951 року почала працювати моделлю в ательє П'єра Кардена, позуючи для рекламних фотографій та час від часу з'являючись у невеликих ролях в кіно. Тоді ж познайомилася зі своїм першим чоловіком — фешн-фотографом Анрі Косте (1926—2011), шлюб з яким тривав із 1958-го по 1966 роки і завершився розлученням.

    1957 року виконала роль Абігайль Вільямс в історичній драмі Раймона Руло «Салемські відьми» за п'єсою «Суворе випробування» Артура Міллера, де її партнерами стали Ів Монтан і Симона Синьйоре. Того ж року знялася у фільмі «Бідний і красуня» за романом Джеймса Г. Чейза. 1958 року знялася у фільмі Отто Премінгера «Добридень, смутку» за бестселером Франсуази Саган, де зіграла Ельзу Макенбур, а також у комедії Марка Аллегре «Будь красивою та помовчуй» за участі Анрі Відаля, Жана-Поля Бельмондо та Алена Делона. 1960 року виконала роль Андромеди в пеплумі «Битва при Марафоні» зі Стівом Рівзом. Наступною акторською удачею стала роль легковажної акторки Анни Падоан у драмі Діно Різі «Кохання в Римі» (1960). 1961 року знялася в італійській пригодницькій комедії «Викрадення сабінянок» з Роджером Муром, а також зіграла Міледі де Вінтер у фільмі «Три мушкетери» Бернара Бордері. Всесвітню славу принесла роль журналістки Елен в кінотрилогії Андре Юнебеля «Фантомас» (1964), «Фантомас розлютився» (1965) та «Фантомас проти Скотланд-Ярду» (1966), де зіграла спільно з Жаном Маре та Луї де Фюнесом. 1965 року втілила образ Гаррієт Бічер-Стоу у фільмі «Хатина дядька Тома» Геза Радваньї.

    1968 року другим чоловіком Демонжо став режисер Марк Сіменон (нар. 1939), старший з дітей романіста Жоржа Сіменона. Після весілля вона майже припинила зніматися, зрідка з'являючись у кіно та на телебаченні, в основному в поєктах чоловіка. Подружжя мешкало у містечку Пуаньї-ла-Форе, департамент Івлін, допоки 1981 року не перебралися на острів Поркероль на півдні Франції, де придбали віллу «Les Myriades», одночасно не відмовляючись від квартири в Парижі. Шлюб тривав до смерті чоловіка через нещасний випадок у жовтні 1999 року. 2009 року акторка була змушена продати віллу на Поркеролі, а 2011 року оселилася у містечку Шатлен, департамент Маєнн, в старому фермерському будинку з великою земельною ділянкою і ставком, неподалік від зоопарку зоозахисної організації «Refuge de l'Arche», з якою співпрацювала.

    2005 року номінувалася на премію Сезар найкращій акторці другого плану за роль в поліцейській драмі Олів'є Маршаля «Набережна Орфевр, 36». 2007 року знову отримала номінацію на цю премію в цій же категорії за роль у фільмі Жака Ф'єскі «Каліфорнія» за оповіданням Жоржа Сіменона, представленого у секції Особливий погляд Каннського кінофестивалю 2006 року. Того ж року виконала головну роль у драмі Хінера Саліма «Дахи Парижа» з Мішелем Пікколі. 2009 року зіграла роль Лілі у фільмі Еріка-Емманюеля Шмітта «Оскар і Рожева дама». 2013 року з'явилася в мелодрамі Еммануель Берко «По сигарети» з Катрін Денев у головній ролі. Її останньою появою на екрані стала роль Симони Турньє в комедії «Будинок для людей похилого віку» 2022 року.

    1994 року удостоєна премії Визнання кіноманів (фр. Prix Reconnaissance des cinéphiles) за кар'єрні досягнення від асоціації «Souvenance de cinéphiles» (Пюже-Теньє, Приморські Альпи).

    2007 року нагороджена орденом Мистецтв та літератури командорського ступеня. 2017 року удостоєна ордену Почесного легіону кавалерського ступеня.

    У 2009—2013 роках — почесний президент Міжнародного кінофестивалю короткометражного кіно «Харківський бузок» (Харків), названого на честь першої книги Демонжо — біографії її матері, вперше опублікованої видавництвом «Ашетт Лівр» 1990 року.

    У лютому 2022 року засудила вторгнення Росії до України.

    Мілен Демонжо померла 1 грудня 2022 року в одній з лікарень Парижа від раку очеревини у 87-річному віці. Після кремації прах розвіяно в різних місцях[12].

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    1950-ті
    • 1953 — Діти кохання / Les Enfants de l'amour — Ніколь
    • 1955 — Шелест / Frou-Frou — подруга полковника
    • 1955 — Майбутні зірки / Futures vedettes — вокалістка
    • 1956 — Цей дивовижний світ / It's A Wonderful World — Жоржі
    • 1957 — Коли приходить кохання / Quand vient l'amour — Мішелін
    • 1957 — Салемські відьми / Les Sorcières de Salem — Абігайль
    • 1957 — Бідний і красуня / Une manche et la belle — Єва Долан
    • 1958 — Добридень, смутку / Bonjour tristesse — Ельза
    • 1958 — Будь красивою та помовчуй / Sois belle et tais-toi — Віржині Дюмає
    • 1958 — Тієї ночі / Cette nuit-là — Сільві Малле
    • 1959 — Здіймається вітер / Le vent se lève — Катрін
    • 1959 — Слабкі жінки / Faibles femmes — Сабіна
    • 1959 — Службовий вхід / Entrée de service — Інгрид
    • 1959 — Битва при Марафоні / La Bataille de Marathon — Андромеда
    • 1959 — Бурхлива ніч / Les Garçons — Лаура
    1960-ті
    • 1960 — Під десятьма прапорами / Sous dix drapeaux — Зізі
    • 1960 — Кохання в Римі / Un amore a Roma — Анна Падоан
    • 1961 — Чорний вершник / Le Cavalier noir — Лоча де Картінес
    • 1961 — Викрадення сабінянок / L'Enlèvement des Sabines — Рея
    • 1961 — Три мушкетери / Les Trois Mousquetaires — міледі Вінтер
    • 1962 — Готель «Копакабана» / Copacabana Palace — Зіна фон Ронашер
    • 1962 — Дон Жуан з Лазурового берега / Les Don Juan de la Côte d'Azur — епізод
    • 1963 — Все через жінку / À cause, à cause d'une femme — Лізетта
    • 1963 — Доктор в біді / Doctor in Distress — Соня і Хельга, сестри-близнюки
    • 1963 — Шукайте кумира / Cherchez l'idole — у ролі самої себе
    • 1963 — Квартира для дівчаток / L'Appartement des filles — Мелані
    • 1963 — Золото Цезаря / L'Or des Césars — Пенелопа
    • 1964 — Фантомас / Fantômas — Елен, журналістка
    • 1965 — Хатина дядька Тома / La Case de l'oncle Tom — Гаррієт Бічер-Стоу
    • 1965 — Фантомас розлютився / Fantômas se déchaîne — Елен, журналістка
    • 1965 — Лють в Байі для OSS 117 / Furia à Bahia pour OSS 117 — Анна-Марія
    • 1966 — Ніжний пройдисвіт / Tendre voyou — Мюрієль
    • 1966 — Фантомас проти Скотленд-Ярду / Fantômas contre Scotland Yard — Елен, журналістка
    • 1968 — Приватний флот сержанта О'Фаррелла / La Marine en folie — Габі
    • 1968 — Справи агентства «О» (телесеріал) / Les Dossiers de l'Agence O — Мілен / журналістка
    • 1969 — Один з тринадцяти / 12 + 1 — Джуді
    1970-ті
    • 1970 — Вискочка / Le Champignon — Анна
    • 1971 — Вибух / L'Explosion — Катя
    • 1972 — Блюзи Монреаля / Montréal blues
    • 1972 — Кілька арпанів снігу / Quelques arpents de neige — Лаура
    • 1973 — Пригоди капітана Лакнера (телесеріал) / Les aventures du capitaine Luckner — Дафна
    • 1973 — У мене є моя подорож! / J'ai mon voyage! — мадам Шатьє
    • 1974 — Порцелянові весілля / Les Noces de porcelaine — Джулія
    • 1974 — Фатальна підміна / Par le sang des autres — повія
    • 1975 — Жити треба з ризиком / Il faut vivre dangereusement — Лауренсія
    • 1977 — Виверт / L'Échappatoire — Елізабет
    • 1977 — Розслідування в інтересах родини (телесеріал) / Recherche dans l'intérêt des familles — Алсін Бріан
    • 1978 — Дванадцять годин до смерті (телефільм) / Douze heures pour mourir — Жермена
    • 1979 — День вбивць / Un jour un tueur — Сесіль Паллас
    1980-ті
    • 1980 — Рауль, мотоцикли, молодь та інше (мінісеріал) / Kick, Raoul, la moto, les jeunes et les autres — Мартіна
    • 1981 — Знак Фуракс / Signé Furax — Мальвіна
    • 1983 — Вечірка-сюрприз / Surprise Party — Женев'єва Ламбер
    • 1983 — Позашлюбна дитина / Le Bâtard — Бріжіт
    • 1983 — Шокові поліцейські / Flics de choc
    • 1984 — Спіймай мене, або бути біді! / Retenez-moi… ou je fais un malheur ! — жінка на лавці
    • 1984 — Мій друг Вашингтон / Mon ami Washington
    • 1984 — Чорна серія (телесеріал) / Série noire — баронеса
    • 1986 — Полетт, бідна маленька мільярдерка / Paulette, la pauvre petite milliardaire — мадам Гульдербільт
    • 1986 — Вечірня сукня (телефільм) / Tenue de soirée — жінка у ліжку
    • 1988 — Беруше переглядає рахунки / Béruchet dit la Boulie
    • 1988 — Велика людина (телесеріал) / Big Man — Фернанда
    • 1988 — Чоловік, який жив у «Ріц» (телефільм) / The Man Who Luved at the Ritz — мадам Роше
    1990-ті
    • 1992 — Відпустка в чистилищі / Vacances au purgatoire — Матильда
    • 1994 — Слідами телеграфу / La Piste du télégraphe — Мюрієль
    • 1994 — Механік (телесеріал) / Minder — Мадлен
    • 1995 — Собака і кішка (телесеріал) / Chien et chat — Анабелла Монбріаль
    • 1996 — Золотошукачі (мінісеріал) / Chercheurs d'or
    • 1997 — Ідеальний чоловік / L'Homme idéal — Гійометта
    • 1998 — Ми всі у виграші (короткометражний) / Nous sommes tous des gagnants
    2000-і
    • 2004 — Червоні вогні / Feux rouges — директорка літнього табору
    • 2004 — Віктуар / Victoire — мати
    • 2004 — Набережна Орфевр, 36 / 36 Quai des Orfèvres — Ману Берлінер
    • 2005 — Токійська вежа / Tokyo Tower — гувернантка
    • 2005 — Стережися (телефільм) / La tête haute — Ла Тіна
    • 2006 — Кемпінг / Camping — Лоретта Пік
    • 2006 — Каліфорнія / La Californie — Катя
    • 2007 — Дахи Парижа / Les Toits de Paris — Тереза
    • 2007 — Привид озера (телефільм) / Le fantôme du lac — Луїза Перро
    • 2009 — Оскар і Рожева дама / Oscar et la dame rose — Лілі
    • 2009 — Аферист / Tricheuse — мадам Валлардін
    2010-ті
    • 2010 — Кемпінг 2 / Camping 2 — Лоретта Пік
    • 2011 — Якщо ти помреш, я тебе вб'ю / Si tu meurs, je te tue — Женев'єва
    • 2011 — Маман! (короткометражний) / Maman! — мати
    • 2013 — По сигарети / Elle s'en va — Фанфан
    • 2013 — Непокірні (телефільм) / Les Mauvaises Têtes — Віржині
    • 2013 — Прогулянки Люсі (телефільм) / La Balade de Lucie — мати Люсі
    • 2014 — Зимові троянди (телефільм) / Des Roses en Hiver — Мадлен
    • 2015 — Без обмеження (телесеріал) / No Limit — Крістіна Лібераті
    • 2016 — Кемпінг 3 / Camping 3 — Лоретта Пік
    • 2016 — Три весілля і кохання з першого погляду (телефільм) / Trois mariages et un coup de foudre — Маміта
    • 2017 — Поцілунок Беатріс / Sage Femme  — Ролан
    • 2017 — Каїн (телесеріал) / Cain — Жаклін Бенедетті
    • 2019 — Невірний (мінісеріал) / Infidèle — Джулія
    • 2019 — Всередині (телесеріал) / À l'intérieur — Роза Да Коста
    2020-ті
    • 2020 — Капітан Марло (телесеріал) / Capitaine Marleau — Луїза Лемер
    • 2022 — Будинок для людей похилого віку / Maison de reraite — Симона Турньє

    Ролі у театрі[ред. | ред. код]

    Бібліографія[ред. | ред. код]

    • 1990 — Харківський бузок (фр. Les Lilas de Kharkov), біографія матері акторки. 2015 року на основі книги художницями Катель Мюллер та Клер Буяк було створено графічний роман «Прощавай, Харкове» (фр. Adieu Kharkov).
    • 2001 — Таємниці шухляд (фр. Tiroirs secrets), автобіографія.
    • 2005 — По звірячому ваша (фр. Animalement Vôtre), оповідання про тварин.
    • 2008 — Алкогольна пастка (фр. Le Piège, l'alcool n'est pas innocent). У книзі, написаній у співавторстві з наркологом Ізабель Соколов, піднімається проблема алкоголізму (другий чоловік Демонжо страждав на алкогольну залежність).
    • 2009 — Тварини мого життя (фр. Les Animaux de ma vie), оповідання про тварин, ілюстрації Катель Мюллер.
    • 2011 — Моє кіно (фр. Mémoires de cinéma: une vie et des films), автобіографія.
    • 2015 — Мої священні чудовиська (фр. Mes monstres sacrés), книга спогадів про зустрічі з видатними діячами мистецтва, серед яких Сальвадор Далі, Колюш, Мішель Одіар, Жан Янн, Мішель Серро, Жан-Поль Бельмондо, Жерар Депардьє та інші.
    • 2018 — Життя прекрасне! Старіти, не забуваючи бути щасливим (фр. La vie, c'est génial! Vieillir sans oublier d'être heureux), книга-посібник.
    • 2019 — Безумне кохання (фр. L'Amour fou), автобіографія.
    • 2019 — Любі шахраї… (фр. Très chers escrocs…) У книзі розповідається про судовий процес 2012—2018 років через фінансові махінації менеджера акторки, жертвами якого також стали Ізабель Аджані, Моніка Белуччі, Жульєт Бінош, Олів'є Мартінес, Самі Насері та інші.

    Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

    Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах

    • 1957 — Найкраща акторка (спеціальна колективна премія) (Салемські відьми).

    Кришталева зірка

    • 1958 — Найкраща акторка (Салемські відьми).

    BAFTA

    • 1958 — Номінація на найкращий дебют у головній ролі (Салемські відьми).

    Сезар

    Відзнаки[ред. | ред. код]

    Цитата[ред. | ред. код]

    «Я десь років десять тому знімалась у фільмі, зйомки якого відбувалися недалеко від Харкова. Було холодно, але у мене на душі було тепло, адже я потрапила на батьківщину своїх предків, насамперед мами. Сподіваюсь, не востаннє. Дуже хочу колись ще там побувати… Відчувається, що українці — співучий народ. Тепер розумію звідки у мене така любов до музики. Коли я вперше побачила українське поле, зробила те, що вразило моїх супутників: стала на коліна і взяла пригорщу цієї чорної, масної, родючої землі. Я була дуже схвильована, що бачу ці безмежні простори, які мама так хотіла ще раз побачити. Цю землю я привезла у Францію» (з інтерв'ю «Сегодня», 7.12 2002).

    Галерея[ред. | ред. код]

    • Пітер Болдвін і Мілен Демонжо у фільмі «Кохання в Римі» (1960)
      Пітер Болдвін і Мілен Демонжо у фільмі «Кохання в Римі» (1960)
    • Мілен Демонжо у фільмі «Викрадення сабінянок» (1961)
      Мілен Демонжо у фільмі «Викрадення сабінянок» (1961)
    • Мілен Демонжо у 1990 році
      Мілен Демонжо у 1990 році
    • Мілен Демонжо у 2008 році
      Мілен Демонжо у 2008 році
    • Мілен Демонжо у 2011 році
      Мілен Демонжо у 2011 році
    • Мілен Демонжо у 2013 році
      Мілен Демонжо у 2013 році
    • Мілен Демонжо у 2014 році
      Мілен Демонжо у 2014 році
    • Відбиток долоні Мілен Демонжо на Алеї слави кінофестивалю Харківський бузок
      Відбиток долоні Мілен Демонжо на Алеї слави кінофестивалю Харківський бузок

    Література[ред. | ред. код]

    • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
    • Словарь франзузского кино. Минск, 1998. — С.146;
    • «Впервьіе увидев украинское поле, я стала на колени и взяла горсть зтой жирной земли…» // Сегодня. 2002. 7 дек. — СІ 1.
    • Mylène Demongeot, Les Lilas de Kharkov, Éditions Hachette, Paris, 1990 (ISBN 2010166280)

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1017120315 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ а б в г Fichier des personnes décédées
    4. ↑ SNAC — 2010.
    5. ↑ BD Gest'
    6. ↑ GeneaStar
    7. ↑ L'actrice Mylène Demongeot est morte jeudi à 87 ans — 2011.
    8. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
    9. ↑ Mort de Mylène Demongeot : de Sartre à Camping, la blonde qui ne se prenait pas pour une star
    10. ↑ https://www.purepeople.com/article/mort-de-mylene-demongeot-ses-derniers-jours-racontes-l-actrice-a-implore-les-medecins-de-tout-arreter_a501163/1
    11. ↑ https://news.eseuro.com/entretenimiento/tv/715466.html
    12. ↑ https://www.voici.fr/news-people/mort-de-mylene-demongeot-lactrice-est-decedee-a-lage-de-87-ans-744198

    Посилання[ред. | ред. код]

    Перегляд цього шаблону
      Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Генеалогія та некрополістика
    Література та бібліографія
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мілен_Демонжо&oldid=41225440