Міланський собор

Міланський собор

45°27′50″ пн. ш. 9°11′26″ сх. д. / 45.46396800002777638° пн. ш. 9.19057800002777725° сх. д. / 45.46396800002777638; 9.19057800002777725Координати: 45°27′50″ пн. ш. 9°11′26″ сх. д. / 45.46396800002777638° пн. ш. 9.19057800002777725° сх. д. / 45.46396800002777638; 9.19057800002777725
Країна  Італія[1]
Розташування Мілан[1][2]
Тип католицький соборd
пам'ятка
туристичний напрямокd
церква[2]
архітектурний ансамбль[2] і domusd
Висота 108,5 м
Матеріал мармур
Стиль Italian Gothic architectured і Полум'яниста готика
Архітектор Simone da Orsenigod
Дата заснування 1386
Адреса piazza del Duomod

Міланський собор. Карта розташування: Італія
Міланський собор
Міланський собор
Міланський собор (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Міланський собор (італ. Duomo di Milano) — кафедральний собор в Мілані, що присвячений різдву святої Діви Марії. Побудований в готичному стилі з білого мармуру.

Карло Бацці та Джузеппе Бертіні співпрацювали у створенні вітражів, що прикрашають фасади міланського собору, а також виготовили кілька внутрішніх вітражів. Завдяки світлу, що проникає через ці твори, собор отримує унікальну атмосферу, в якій різні відтінки та колірні гами зливаються одне з одним, створюючи привабливий візуальний досвід.

Історія[ред. | ред. код]

У римську епоху на місці Міланського собору перебував храм, присвячений Мінерві, а за перших християнських часів — церква Санта-Марія Маджоре і церква Санта-Текла. До XVI ст. обидві ці церкви були знесені. Перший камінь у його фундамент був закладений в 1386 році (ця дата вважається найбільш достовірною, оскільки точна дата невідома), а останній — тільки в першій половині XX століття.

Наполеон Бонапарт обрав цей собор для коронації. Пишна церемонія вступу Наполеона на королівський престол Італії відбулася 20 травня 1805 під ажурними склепіннями Дуомо. На честь цієї пам'ятної події була виготовлена ​​статуя Бонапарта, яка прикрашає один з шпилів собору. У 1806 році Наполеон замовив послуги Карло Аматі, італійського архітектора, щоб доопрацювати собор остаточно за проектом першого зодчого.

Панорама соборної площі, 1909

З середини 16 століття і до цього моменту церква була частково відкрита для прихожан, в ній відбувалися обряди тільки у виняткових випадках. Останні роботи з реконструкції собору були здійснені в 2003—2009.

Екстер'єр[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка щодо закладення першого каменю у 1386

Є одним з найбільших соборів світу, другим за місткістю готичним собором (після Севільського собору) і другим за місткістю собором в Італії (після собору Святого Петра в Римі). Загальна довжина храму становить 158 метрів, ширина поперечного нефа — 92 м, висота від основи до найвищого шпиля — 106,5 м. Довжина найвищого шпиля становить 4 метри, на ньому знаходиться статуя Мадонни. В цілому собор прикрашають 3400 статуй (серед них можна побачити статуї пророків, святих, мучеників, гаргулій, химер, статую, котру місцеві вважають прототипом статуї Свободи у Нью-Йорку і статую Муссоліні). Дах оформлений як тераса.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

План собору в 16 ст.

У середині собору є велика кількість вітражів. Вівтарний вітраж вважається одним з найбільших у Європі, а найстарішому вітражеві під 500 років. На стелі над вівтарем зберігається цвях, що, за переказами, знятий зі святого Розп'яття. В правому нефі є захоронення святих, що жили в часи будівництва собору, в соборі є також мавзолей Джана Джакомо Медічі. Є там також статуя Святого Варфоломія.

Собор може вміщати до 40 000 прочан.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. а б в SIRBeC

Посилання[ред. | ред. код]