Мідас (міфологія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мідас (значення).
Мідас і сатир Сілен на давньогрецькому глеку

Міда́с (дав.-гр. Μίδας) — герой давньогрецьких міфів, прототипом якого був фригійський володар Мідас. Найбільш знаний за здатністю обертати все, чого торкався, на золото.

Мідас у міфах[ред. | ред. код]

Діоніс дає Мідасові дар обертати все на золото

Походження і правління[ред. | ред. код]

Мідас був народжений богинею Ідою і сатиром, ім'я якого забулося. У дитинстві, коли він лежав у колисці, туди заповзли мурахи і поклали між губ пшеничні зерна. Віщуни витлумачили це як знак того, що Мідас матиме величезне багатство[1]. Коли він подорослішав, його навчав співець Орфей[2]. Його життя минало в задоволеннях, Мідас правив македонським містом Бромієм і народом бригів. Вже тоді він прославився дивовижними трояндовими садами[3]. Цар Фракії Гордій, що не мав дітей, всиновив Мідаса і той успадкував трон після його смерті[4].

Дар Мідаса[ред. | ред. код]

Коли Діоніс подорожував світом через своє безумство, один з його сатирів, Сілен, відстав від армії Діоніса і заснув у трояндовому саду. Садівники Мідаса зв'язали непроханого гостя гірляндами квітів і привели до царя. Сілен розповів Мідасу про численні чудеса світу і далекі землі, розважаючи цими оповідями кілька днів. Після цього Мідас відпустив Сілена, давши своїх людей у супровід[5].

Діоніс віддячив за супровід Сілена до нього і сказав Мідасові, що виконає будь-яке його одне бажання. Цар на це забажав: «Прошу, зроби так, щоб все, до чого я доторкнуся, перетворювалося на золото». Мідас став обертати на золото камені, квіти та все інше чого торкався. Але скоро він побачив, що золотом стає також їжа і пиття. Він звернувся до Діоніса з благаннями позбавити його такого дару, даного через необдумане бажання багатства. Діоніс порадив омитися в ріці Пактол. Зайшовши в її води, Мідас звільнився від обтсяжливої здатності, а пісок Пактола відтоді став золотоносним[6].

Вуха Мідаса[ред. | ред. код]

В іншій легенді мовиться, що Мідас був одним із суддів у музичному змаганні між Аполлоном і Марсієм (варіант: Паном) і присудив першість Марсієві. Розлючений Аполлон помстився обом. З Марсія живцем зідрав шкіру, а в Мідаса раптом виросли вуха віслюка, які володар змушений був ховати під шапочкою. Вочевидь, саме такі асоціації викликав у греків традиційний фригійський ковпак з клапанами, що закривали вуха[7]. Його таємницю знав лише цирульник, що змушений був мовчати під страхом смерті. Одного разу цирульник не витерпів і викопавши ямку в землі шепнув туди: «У царя Мідаса ослячі вуха». На цьому місці виріс очерет, шелест якого говорив усім перехожим: «У царя Мідаса ослячі вуха».

Дізнавшись про це, Мідас наказав стратити цирульника, а сам випив бичої крові (греки вважали її отруйною для всіх, крім жриць Геї) і в муках помер[8].

Трактування образу[ред. | ред. код]

Прообразом Мідаса міг бути реальний цар мосхів Міта, що жив у XII ст. до н.е. на заході Фракії. Він був відомий великим багатством і відкриттям золота на річці Пактол. Ослині вуха, можливо, слугували символом царської влади його династії, пов'язаної з культом Діоніса, чиєю священною твариною був віслюк[9]. Інший можливий прообраз — Мідас, який правив Фригією в кінці VIII ст. до н.е., відомий з грецьких і ассирійських джерел. Він вів торгівлю з греками і йому приписується винахід карбованих грошей[10].

Переказ про цирульника Мідаса ймовірно відображає звичай зрізати та ховати в землі волосся (чи голову) померлого царя як оберіг від ворогів[9].

Мідас у висловах[ред. | ред. код]

Відомі крилаті вислови:

  • «Доторк Мідаса» — здатність миттєво збільшити цінність;
  • «Цирульник Мідаса» — базіка, людина, що не вміє берегти таємниць;
  • «Мідасів суд» — суд неука;
  • «Мідасові вуха» — неуцтво, якого не можна приховати.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.142
  2. ↑ Цицерон. Про дивинації I.36; Овідий. Метаморфози XI. 92 — 93.
  3. ↑ Гігін. Міфи 274; Філострат. Життя Аполлонія Тіанського VI.27; Геродот 1.14 и VIII. 138.
  4. ↑ Арріан. Анабасис Александра II.3.
  5. ↑ Еліан. Строкаті оповіді III.18.
  6. ↑ Овідій. Метаморфози XI. 90 и cл.; Гігін, Міфи 191; Вергілій. Буколіки VI.13 і далі.
  7. ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.142-143
  8. ↑ Овідій. Метаморфози XI. 146 і далі. Персії. Сатири I. 121; Страбон I. 3. 21.
  9. ↑ а б Graves, Robert (2017). The Greek myths: the complete and definitive edition (вид. Reissued in this edition 2017). London: Penguin Books. с. 83. ISBN 978-0-241-98338-6.
  10. ↑ Nilsson, Martin Persson (1972). The Mycenaean Origin of Greek Mythology (англ.). Univ of California Press. с. 48. ISBN 978-0-520-01951-5.

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мідас (міфологія)
  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. 312с.
  • Graves, Robert. The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition. Penguin UK, 2018 р. 784 p.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мідас_(міфологія)&oldid=40018876