Міагра білогорла
| Міагра білогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiagra inquieta (Latham, 1801)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Myiagra westralensis Seisura inquieta Turdus inquietus | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Міа́гра білогорла[3] (Myiagra inquieta) — вид горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae)[4]. Ендемік Австралії[5] . Новогвінейська міагра раніше вважалася підвидом білогорлої міагри.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20 см. Тім'я чорне з синім відтінком, верхня частина тіла сіра з синім відтінком, нижня частина тіла біла. Білогорла міагра схожа на чорнорябу віялохвістку, однак горло у неї буле, чуб на голові і брови відсутні, а форма тіла загалом дещо стрункіша.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі міагри мешкають на сході, південному сході та на південному заході Австралії. Взимку деякі південні та південно-східні популяції кочують далі на північ. Білогорлі міагри живуть у відкритих сухих лісових масивах, зокрема в лісах камальдульських евкаліптів, а також поблизу поселень.
Поведінка[ред. | ред. код]
Білогорлі міагри харчуються безхребетними, яких шукають серед листя в кронах дерев. Живуть поодинці або парами. Гнізда чашоподібні, зреблені з кори і трави, скріплені павутинням. В кладці 3 сіруватих або білих яйця, поуцяткованих темними плямками.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Білогорла міагра в польоті -
Білогорла міагра -
Білогорла міагра зі спійманим павуком
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Myiagra inquieta. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae (лат.). London: Leigh & Sotheby. с. xl. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Monarchs. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 17 September 2021.
- ↑ Some Familiar Birds. The Brisbane Courier. National Library of Australia. 10 вересня 1879. с. 3. Процитовано 9 серпня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs (вид. revised). Kenmore Hills, Qld: self. ISBN 978-0-646-42798-0. OCLC 615122047.
- Boles, Walter E. (1988). The Robins and Flycatchers of Australia. Sydney: Angus & Robertson. ISBN 978-0-207-15400-3. OCLC 59196420.
- Schodde, Richard; Mason, Ian J. (1999). The Directory of Australian Birds: Passerines. Melbourne: CSIRO Publishing. с. 518–519. ISBN 978-0-643-06456-0. OCLC 499953986.
Посилання[ред. | ред. код]
|
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |