Мурзанов Володимир Олексійович

Мурзанов Володимир Олексійович
Народження 1872
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 1922
  Миколаїв
Країна  Російська імперія
 Українська СРР
Жанр жанрове малярство і пейзаж
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1897)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Рєпін Ілля Юхимович
Працівник Олександрівська чоловіча гімназія, Миколаївський учительський інститут і Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна
Нагороди
орден Святої Анни III ступеня

CMNS: Мурзанов Володимир Олексійович у Вікісховищі

Володимир Олексійович Мурза́нов (1872, Санкт-Петербург — 1922, Миколаїв) — російський і український живописець, педагог, один із засновників і перший директор Миколаївського художнього музею.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1872 року в місті Санкт-Петербурзі[1] (нині Росія). Протягом 1892—1897 років навчався у Петербурзькій академії мистецтв у майстерні Іллі Рєпіна. Під час навчання у 1893 році був нагороджений малою заохочувальною медаллю, у 1894 оці — великою заохочувальною та двома срібними медалями. Навчання закінчив зі званням класного художника III-го ступеня[2] за картину «Єврей найдавнішого періоду»[1].

Згодом переїхав до Миколаєва, викладав малювання і чистописання у Миколаївській Олександрівській чоловічій (1909—1919[3]) та Другій жіночій гімназіях; після відкриття у Миколаєві у 1913 році вчительського інституту, викладав у ньому «графічні мистецтва». Отримав чин статського радника. Нагороджений орденом Святої Анни III-го ступеня[2].

У 1913 році став одним з ініціаторів створення «Товариства красних мистецтв імені Василя Верещагіна», обраний його секретарем. За дорученням Товариства відкрив школу малювання, креслення і ліплення, яка 20 січня (1 лютого) 1914 року прийняла перших своїх 60 учнів. Через велику кількість охочих навчатися в ній 27 січня (10 лютого) була відкрита 2-а черга з 50 учнями; до другого місяця навчання в школі нараховувалося 120 учнів[2].

24 травня (6 червня) 1914 року став засновником і першим директором Миколаївського художнього музею імені Василя Верещагіна, відкритого за ініціативою мецената Миколи Антоновича Гедройця. При музеї працювала художня школа, яка була реформована у художньо-промислову школу, а у 1919 році, за його пропозицією, перепрофільована у художній технікум[2]. Одночасно з роботою у музеї з 1919 року завідував музейно-екскурсійно-виставковою секцією губернського відділу політпро­світи; у 1921—1922 роках викладав у профшколі заводу «Ремсуд». Помер у Миколаєві у 1922 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису (створював реалістичні пейзажі і тематичні картини), графіки[2]. Серед робіт:

живопис
  • «Єврей найдавнішого періоду» (1897);
  • «Долина у горах» (початок XX століття);
  • «На узбережжі» (початок XX століття);
  • «Рибацька хатина на березі Чорного моря» (1910-ті);
  • «Млин» (1910-ті);
  • «Рибалки на Інгулі» (1910-ті);
  • «Натурник» (до 1914 року; Миколаївський художній музей);
  • «Мадонна з немовлям» (Миколаївський художній музей);
  • «Гірський пейзаж» (перша четверть XX століття).
«Долина у горах»
«На узбережжі»
«Рибацька хатина на березі Чорного моря»
«Гірський пейзаж»

У 1915 році став активним учасником 1-ї виставки картин місцевого Товариства любителів образотворчих мистецтв, яку було проведено в Художньому музеї імені Василя Верещагіна[1]. За його участі 1917 року проведено 2-у благодійну виставку для потреб Комітету допомоги хворим і пораненим воїнам.

У музейній колекції Миколаївського художнього музею зберігаються 8 творів митця (крім згаданих живописних робіт — шість графічних аркушів, створених у 1890 році). Також деякі полотна художника зберігаються у Миколаївському краєзнавчому музеї та інших музеях та приватних колекціях України[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]