Морське Око
| Морське Око | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 49°11′ пн. ш. 20°04′ сх. д. / 49.183° пн. ш. 20.067° сх. д.Координати: 49°11′ пн. ш. 20°04′ сх. д. / 49.183° пн. ш. 20.067° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |  Республіка Польща | |||
| Регіон | Ґміна Буковіна-Татшанська | |||
| Прибережні країни | Польща | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | льодовикове озеро | |||
| Гірський хребет | Карпати | |||
| Природоох. тер-я | Татранський національний парк | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 34,93 га км² | |||
| Висота | 1 395,4 м м | |||
| Глибина макс. | 50,8 м м | |||
| Довжина | 862 м км | |||
| Ширина | 566 м км | |||
| Берегова лінія | 2,45 км | |||
| Об'єм | 9,935 кубічний гектометр | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Витікають | Руб'ячий потік | |||
| Країни басейну | Республіка Польща | |||
| Інше | ||||
| Міста та поселення | Закопане | |||
| Geonames | 764398 | |||
  Морське Око (Польща) | ||||
 | ||||
| | ||||
 Морське Око у Вікісховищі | ||||
Морське Око — найбільше та найвідоміше озеро у Татрах. Розташоване в польській частині Татр, у долині Риб'ячого Потоку, на висоті 1395 м. Морське Око було визнане журналістами The Wall Street Journal одним з п'яти найкрасивіших озер у світі[1].
Площа плеса 34,5 га, глибина — до 51 м. Сусідні гори вищі за рівень води майже на кілометр.
Характеристика[ред. | ред. код]
Це озеро післяльодовикового походження з карово-мореновим характером. Воно заповнює видовбану льодовиками скельну чашу (Kocioł Morskie Oka), закриту з півночі засувом, на якому лежить кінцевий моренний насип. Морське Око має площу 34,93 га, має довжину 862 м, ширину 568 м і досягає 50,8 м у найглибшій точці (вимірювання WIG з кінця квітня 1934 року при дуже високому рівні води за розрахунками Юзефа Шафлярського)[2].
Вода зелена (рівень IV за шкалою Фореля-Уле), а її прозорість дослідники оцінили від 11 (Юзеф Шафлярський) до 14 м (Людомир Савицький)[2]. Є чітко відокремлені шари води, так звані термоклини. Вимірювання, проведене 2 серпня 1937 року, показало, що верхній шар води, добре перемішаний хвилями, мав товщину лише 3 м і мав температуру 12,1 °C. До глибини 10 м температура знижувалася майже на 1 °С/м, від 10 до 20 м значно менше (близько 0,25 °С/м). Нижче 20 м, аж до самого дна, температура була вже постійною (близько 4 °С). Озеро зазвичай замерзає в листопаді і тане в травні, але є великі відмінності в окремі роки.
Назва «Морське око» є перекладом з німецької. Більш рання назва, яку використовували горяни, — Білий Став. Вперше згадується в 1650 році. Німецькі переселенці зі Спишу називали татрські озера «морськими очима» (Meeraugen) [9] .
Морське Око також називали озером Рибовим озером або Рибовим Ставом, оскільки це одне з небагатьох природних татрських озер. Його живлять два постійні потоки: Чорноставський потік, що стікає каскадами Чорноставської Сіклави, та Мніховий Потік, утворюючи Подвійну Сіклаву. В озеро також впадає кілька сезонних водотоків, напр. з Широкого і Морков'яного Кулуару. Рибовий Потік витікає зі ставка, розливаючись у початковій частині на кілька Рибових Ставків: Мале Морське Око, Жаб’яче Око, Мале Жаб’яче Око[3].
Природа[ред. | ред. код]
Навколо озера росте гірська сосна, а в ньому вражаючий кедр. На берегах росте багато рідкісних для Польщі видів рослин: гронянка багатороздільна, пухівочка альпійська, осока Ляхеналя, аконіт коматий, осока бідноцвіта, полин скельний, нечуйвітер волохатий, шолудивник Гакетта, ліннея північна, очанка барвиста[4].
Морське Око — одне з небагатьох татрських озер, де живе природна форель (деякі інші татрські озера були зариблені людьми)[5]. На початку вересня 2021 року над Морським Оком вперше в історії зафіксували появу бобра. Його присутність була виявлена послідовно в двох місцях на березі озера. Ця особина пережила зиму. Навесні 2022 року він вирушив на пошуки нових територій. Він піднявся на перевал Шпігласова, звідки впав у прірву в бік Долини п’яти польських ставків і загинув[6].
Туристичні стежки[ред. | ред. код]
з Toporowa Cyrhla через Psia Trawka, Rówień Waksmundzka, далі по дорозі до Морського Ока і поруч із Чорним Ставом під Рисами. - Час прогулянки від водоспадів Міцкевича до притулку над Морським Оком: 1:30 год, ↓ 1:15 год.
- Час прогулянки від притулку до Чорного Ставу: 50 хв, ↓ 40 хв.
- Час прогулянки від притулку до вершини Риси: 3:50 год, ↓ 3:10 год.
- асфальтована дорога від автостоянки на галявині Палениця Білчанська (8,5 км, недоступна для приватних автомобілів), з’єднується з червоною стежкою перед водоспадом Міцкевича (2:20 год., ↓ 1:55 год.)
- навколо озера (прибл. 50 хв.)
через Свистівку Розтоцьку до притулку PTTK в Долині П’яти Польських Ставків (2 год., в інший бік 1:40 год.)
до перевалу Шпігласова (Ceprostrada) (2:15 год, ↓ 1:40 год)[7]
.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Great Lakes Around the World [1] [Архівовано 28 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Józef Nyka. Dolina Rybiego Potoku (Morskiego Oka). Monografia krajoznawcza. — Warszawa : Sport i Turystyka, 1956.
- ↑ Władysław Cywiński. Grań Żabiego. — Poronin : Wydawnictwo Górskie, 1999. — ISBN 83-7104-024-5.
- ↑ Zbigniew Mirek; Halina Piękoś-Mirek. Czerwona księga Karpat Polskich. — Warszawa : Instytut Botaniki PAN, 2008. — ISBN 978-83-89648-71-6.
- ↑ Władysław Szafer. Tatrzański Park Narodowy. — Zakład Ochrony Przyrody PAN, 1962.
- ↑ Bartłomiej Kuraś. Tatry. Bóbr znad Morskiego Oka nie żyje. Wspiął się na Szpiglasową Przełęcz (2110 m n.p.m.) i spadł w przepaść.
- ↑ Tatry. Zakopane i okolice. Mapa w skali 1:27 000. — Warszawa : ExpressMap Polska, 2005. — ISBN 83-88112-35-X.
- TrekEarth photo with information [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Morskie Oko |
|
