Монін Андрій Сергійович
| Монін Андрій Сергійович | |
|---|---|
| Народився | 2 липня 1921[1] Москва, Російська СФРР[1] |
| Помер | 22 вересня 2007 (86 років) Москва, Росія |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | фізик, метеоролог, викладач університету, математик, океанолог |
| Alma mater | механіко-математичний факультет МДУd МДУ[2] |
| Галузь | гідродинаміка, океанографія, прикладна математика[3], геофізика[3], гідрологія[3] і кліматологія[3] |
| Заклад | Інститут океанології імені П. П. Ширшова РАНd |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Вчителі | Колмогоров Андрій Миколайович |
| Аспіранти, докторанти | Олександр Берестовd[2] |
| Членство | Національна академія наук США Російська академія наук Академія наук СРСР Американська академія мистецтв і наук |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Нагороди |          |
Андрій Сергійович Монін (2 липня 1921 року, Москва — 22 вересня 2007 року, Москва) — радянський і російський геофізик, океанолог, математик, фахівець з гідродинаміки[4]. Академік Російської академії наук (2000), член-кореспондент АН СРСР (1972). Директор Інституту океанології імені П. П. Ширшова АН СРСР (1965—1987)[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Андрій Сергійович народився 2 липня 1921 року в Москві в сім'ї доцента Московського педагогічного інституту.
1938 року вступив до механіко-математичного факультету Московського університету. Учасник німецько-радянської війни, брав активну участь у важливих роботах на кафедрі теорії ймовірностей щодо створення 1942 року таблиць бомбометання з малих висот при малих швидкостях літаків спільно з Борисом Гнєденко [5]. 1943 року закінчив навчання й був призваний до лав Червоної армії, направлений на курси військових синоптиків при Вищому гідрометінституті Радянської армії. Служив командиром (молодший лейтенант) відділення фронтовий метеостанції 3-го Прибалтійського фронту, пройшов війну від Пскова до Риги[6]. У травні 1945 року був відряджений до Центрального інституту прогнозів Радянської армії, прийнятий до лав КПРС[4]. У січні наступного року демобілізований, перейшов на роботу в Центральний інститут прогнозів як науковий співробітник.
1946 року вступив до аспірантури науково-дослідного інституту математики Московського університету під науковим керівництвом Андрія Миколайовича Колмогорова[4]. 1949 року захистив кандидатську дисертацію з «Теорії атмосферної турбулентності»[7].
1951 року перейшов у відділ фізики атмосфери Геофізичного інституту АН СРСР, який 1955 року був перетворений на Інститут фізики атмосфери[4]. Працював як старший науковий співробітник, завідувач відділу, науковий консультант.
1956 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук на тему «Питання теорії атмосферної дифузії»[8]. 1958 року написав і направив до секретаріату ЦК КПРС лист-донос, в якому різко розкритикував майбутні вибори членів Академії наук СРСР по Відділенню фізико-математичних наук, висловив антисемітську думку про Льва Ландау та інших колег-вчених і закликав ЦК КПРС рішуче втрутитися у хід підготовки до виборів[9]. 1963 року присвоєне вчене звання професора. 1965 року обійняв посаду Інституту океанології АН СРСР[4].
1972 року обраний член-кореспондентом Академії наук СРСР (1972) за відділенням океанології, фізики атмосфери і географії (океанологія)[10][4]. Від 1987 року завідувач лабораторією синоптичних процесів. 1992 року підписав «Попередження людству»[11]. Іноземний член Національної академії наук США (1976), іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (1973), почесний доктор Гетеборзького університету.
2000 року був обраний академіком Російської академії наук.
Андрій Сергійович Монін помер 22 вересня 2007 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві[12].
Наукові праці[ред. | ред. код]
Областю наукових інтересів Андрія Сергійовича була гідродинаміка океану, її дрібно- та великомасштабні процеси, геофізична гідродинаміка (створив російську наукову школу геофізичної гідродинаміки)[13]. Процесам взаємодії океану і атмосфери, теорії клімату Монін присвятив ряд фундаментальних праць, організував унікальні роботи моделювання таких процесів[4][13]. Також організував у СРСР роботи по чисельного моделювання атмосфери Землі і Венери. В області механіки турбулентності ним отримано ряд фундаментальних результатів і створена теорія подібності для турбулентності в стратифікованих рідинах, що стала базою численних робіт в даній області. На цій основі побудовані численні теорії: турбулентності в прилеглому шарі атмосфери з відповідними законами опору; теплообміну і вологообміну; спектру турбулентності; турбулентної дифузії; океанічної турбулентності[13].
Андрій Сергійович — автор фундаментальних праць з прогнозу погоди, теорії клімату, проблем гідродинаміки океану (турбулентність, мікроструктура, поверхневі і внутрішні хвилі, синоптичні вихори, меандри, ринги, загальна циркуляція), теорії еволюції надр Землі.
Андрій Сергійович Монін був автором і співавтором 45 книжок, написав понад 500 наукових статей.
- (рос.) Монин А. С., Яглом А. М. [1] — М. : Наука, 1965—1967. Архівовано з джерела 17 квітня 2021 — у 1971—1975 роках вийшло друге доповнене й перероблене видання англійською мовою, пізніше японською. Останнє прижеттеєве перевидання було здійснено 2007 року.
- (рос.) Монин А. С. [2] — М. : Наука, Гл. ред. физ.-мат. лит, 1969. — 184 с. — 4200 прим. Архівовано з джерела 17 квітня 2021
- (рос.) Монин А. С. Вращение Земли и климат. — Л. : Гидрометеоиздат, 1972. — 112 с.
- (рос.) Монин А. С., Каменкович В. М., Корт В. Г. [3] — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 264 с. Архівовано з джерела 18 квітня 2021
- (рос.) Монин А. С. История Земли / Отв. ред. С. С. Зилитинкевич. — Л. : Гидрометеоиздат, 1977. — 228 с. — 10000 прим.
- (рос.) Монин А. С., Шишков Ю. А. История климата. — Л. : Гидрометеоиздат, 1979. — 408 с. — 8800 прим.
- (рос.) Монин А. С., Озмидов Р. В. [4] — Л. : Гидрометеоиздат, 1981. — 320 с. Архівовано з джерела 19 квітня 2021
- (рос.) Монин А. С. Введение в теорию климата. — Л. : Гидрометеоиздат, 1982. — 248 с.
- (рос.) Каменкович В. М., Кошляков М. Н., Монин А. С. Синоптические вихри в океане. — Л. : Гидрометеоиздат, 1982. — 264 с.
- (рос.) Монин А. С., Сорохтин О. Г. Перспективы развития современной геологии: Геологическая теория и полезные ископаемые. — М. : Знание, 1983. — (Науки о Земле. 1983. № 12: Новое в жизни, науке и технике)
- (рос.) Монин А. С., Красицкий В. П. [5] — Л. : Гидрометеоиздат, 1985. — 376 с. Архівовано з джерела 18 квітня 2021
- (рос.) Теоретические основы геофизической гидродинамики. — М., 1988.
- (рос.) Монин А. С., Гордеев В. В. Амазония / Отв. ред. С. М. Кашин; АН СССР, Ин-т океанологии им. П. П. Ширшова. — М. : Наука, 1988. — 216 с. — ISBN 5-02-003331-6.
- (рос.) Монин А. С., Полубаринова-Кочина П. Я., Хлебников В. И. Космология. Гидродинамика. Турбулентность: А. А. Фридман и развитие его научного наследия. — М. : Наука, Гл. ред. физ.-мат. лит, 1989. — 328 с. — ISBN 5-02-014204-2.
- (рос.) Пределы предсказуемости. — М., 1997.
- (рос.) Монин А. С., Корчагин Н. Н. Десять открытий в физике океана. — М., 2008.
Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]
Андрій Сергійович Монін лауреат численних премій і нагород. За участь у війні нагороджений 12 медалями, в тому числі «За бойові заслуги», «За оборону Москви».
- 1971 — орден Жовтневої Революції[4].
- 1975 — орден Трудового Червоного Прапора[13].
- 1985 — орден Вітчизняної війни II ступеня.
- 1980 — державна премія СРСР в галузі науки.
- 1981 — орден Трудового Червоного Прапора[13].
- 1986 — премія імені Ю. М. Шокальского.
- 1993 — премія імені О. О. Фрідмана.
- 1999 — орден Дружби[14].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Монин Андрей Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д е ж и к Монин Андрей Сергеевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ МГУ в ВОВ, 2020, с. 76.
- ↑ Монин Андрей Сергеевич : [рос.] : [арх. 20.12.2016] // Память народа : вебсайт. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
- ↑ Монин Андрей Сергеевич. Вопросы теории атмосферной диффузии : [рос.] : [арх. 15.04.2021] / Монин Андрей Сергеевич // nlr.ru : картка автореферату. — Российская национальная библиотека. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
- ↑ Монин Андрей Сергеевич. Вопросы теории атмосферной диффузии : [рос.] : [арх. 15.08.2016] / Монин Андрей Сергеевич // nlr.ru : картка автореферату. — Российская национальная библиотека. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
- ↑ Письмо А. С. Монина в ЦК КПСС : [рос.] : [арх. 16.09.2019] // Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН : вебсайт. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
- ↑ Персональна сторінка Андрея Сергеевича Монина на офіційному сайті РАН (рос.)
- ↑ World Scientists' Warning To Humanity (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
- ↑ Могила А. С. Моніна на Троєкурівському цвинтарі Москви. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ а б в г д Члену-корреспонденту АН СССР А. С. Монину — 60 лет // Вестник АН СССР : журнал. — М., 1981. — № 11. — С. 112. Архівовано з джерела 17 квітня 2021. Архівовано з джерела 24 вересня 2015 року. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 г. № 701[недоступне посилання] : [рос.] : [арх. 16.05.2013] // Официальное интернет-представительство Президента Российской Федерации : вебсайт. — 1999. — 4 июня. — Дата звернення: 23.02.2012.
Література[ред. | ред. код]
- Краснопольский А. В. Отечественные географы (1917—1992): Биобиблиографический справочник (в 3-х томах) / Под ред. проф. С. Б. Лаврова[ru]; РАН, Русское географическое общество. — СПб. : Б.и, 1993. — Т. 2 (Л—Х). — С. 101. — 1 000 прим.
- Московский университет в Великой Отечественной войне. — 4-е, переработанное и дополненное. — М. : Издательство Московского университета, 2020. — С. 76. — 1000 прим. — ISBN 978-5-19-011499-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- (рос.) Профіль А. С. Монина на сайті Інститутут океанології РАН.
- (рос.) Персональна сторінка А. С. Моніна на офіційному сайті РАН (рос.)
|
