Монумент апельсину

Монумент апельсину
46°29′28″ пн. ш. 30°44′00″ сх. д. / 46.49133306° пн. ш. 30.73360500° сх. д. / 46.49133306; 30.73360500Координати: 46°29′28″ пн. ш. 30°44′00″ сх. д. / 46.49133306° пн. ш. 30.73360500° сх. д. / 46.49133306; 30.73360500
Тип	пам'ятник
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Одеса, бульвар Жванецького
Автор проєкту	Валерій Балух
Архітектор	Володимир Глазирін
Скульптор	Олександр Токарев
Матеріал	бронза
Встановлено	2 вересня 2004[1]
Монумент апельсину (Україна)
Монумент апельсину у Вікісховищі

Ця стаття є частиною серії статей про історію міста Одеса
—
Давні часи Гавань Істріан • Гавань Ісіякон • Святилище на Жеваховій горі
Середньовіччя Джинестра • Кацюбіїв • Єні-Дунья
Російська імперія Захоплення фортеці Єні-Дунья • Порто-франко[ru] • Чума • Одеський карантин • Монумент апельсину • Оборона 1854 • Філікі Етерія • Зустріч моряків Чемульпо • Виставка
Міжвоєнний час Повстання на панцернику «Потьомкін» • Листопадове повстання • Радянська республіка • Операція тралення • Одесько-Миколаївська операція • Евакуація 1919 • Одеська операція • Евакуація 1920
Радянський Союз Червоний терор • Оборона 1941 (Григорівський десант • Евакуація 1941) • Голокост • Наступальна операція • Катастрофа Ту-104 • Інцидент з Ту-134
Україна Перейменування вулиць • Поховання князя Воронцова • Сепаратистський рух • Протистояння 2014 • Вибухи
Інші статті Градоначальники • Міські голови • Ліквідовані кладовища • Відвідування лідерами держав
Портал • Проєкт
п о р

Монуме́нт апельси́ну або Монумент апельсину, що врятував Одесу — сучасний артоб'єкт міста Одеси, що відсилає до призабутих і анекдотичних подій в історії міста.

Історія[ред. | ред. код]

Неприємні події і дипломатія[ред. | ред. код]

Після всходу на престол імператор Павло I, що мав важкі стосунки з матір'ю (Катериною ІІ) почав закривати або ліквідовувати її проєкти. Серед ліквідованих опинились грандіозний палац померлої імператриці в місцевості Пела і проєкт побудови порту і міста Одеси.

Будівельну експедицію в місті ліквідували, адмірала де Рібаса викликали в Петербург, відірвавши від справ, а перший містобудівничий Одеси Франц де Воллан (1752–1818) втратив посаду. На щастя, в місті залишились члени магістрату, що не втратили ініціативи і вдалися до дипломатичних заходів.

Врятоване місто[ред. | ред. код]

Магістрат зібрався на нараду 9 січня 1800 р. і зголосився надіслати царю посланця з клопотаннями і великим «подарунком».

Дочекавшись прибуття в місто вантажу з помаранчами, магістрат сплатив його вартість і, відібравши найкращі 3.000, відіслав імператору з запевненням в вірності і з проханням надати кредит на добудову порту. Адже від нього залежав добробут міста і його розвиток.

Дипломатичний хід удався. І імператор скасував свої ж заборони і надав магістрату і кредит у 250.000 рублів, і права на розбудову порту і міста на майбутні 14 років. Так Одесу врятували помаранчі.

Ідея монумента[ред. | ред. код]

Ідея незвичного монумента почала обговорюватися в місцевій пресі навесні 2004 р. Вона перейшла в реалізацію за фінансової підтримки і тиску Одеської митниці та добродійних внесків. Проєкт монументу належав архітектору Володимиру Глазиріну, скульптору — Олександру Токареву. Автор ідеї — Валерій Балух.

Але несподівана ідея і її втілення зробили і монумент, і місто веселішими, додали гумору і дотепності.

Вигляд монумента[ред. | ред. код]

Це помаранч з відрізаною частиною — сектором, де розмістили фігуру імператора Павла, що розглядає привезений з Одеси фрукт. Поряд візок з конями. На верхівці монумента — моделі первісних архітектурних споруд міста, що уславили його — театр Тома до Томона, колонада Воронцовського палацу, Спасо-Преображенський собор.

Монумент створено у місті Києві і використано одну тону бронзи. За офіційними звітами вартість скульптури — 20 000 доларів, а будівельних робіт — 160 000.

Первісно монумент встановили на перетині вулиць Пушкінської та Ланжеронівської. Але за вказівками експертів новітній за ідеєю та виконанням монумент псував історичну частину Одеси. До думки приєднався і архітектор Володимир Глазирін. Монумент перенесли на нове місце — на бульвар Жванецького. Він стоїть на бруківці і облямований стовпчиками.

Пам’ятник хабарю[ред. | ред. код]

Скульптурну композицію монумент апельсину одесити охрестили — «Пам’ятником Хабару»^[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• «Глобус Одессы» [Архівовано 7 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Скальковский А.А. Первое тридцатилетие истории города Одессы 1793–1823. — Одесса: Городская типография, 1837. — С. 84—92. с.(рос. дореф.)
• Смольянинов К.Н. История Одессы. Исторический очерк. — 1853. — Одесса: Optimum, 2007.