Монумент Джузеппе Верді (Парма)

Монумент Джузеппе Верді (Парма) — пишний момумент з нагоди 100-річчя з дня народження композитора Джузеппе Верді, створений у місті Парма.

Пафос монументів роботи Етторе Ксіменеса[ред. | ред. код]

Етторе Ксіменес, що походив з міста Палермо, був типовою фігурою буржуазного, офіційного мистецтва Італії. Зміцнення капіталізму в другій половині 19 ст. споводжувалось створенням низки пафосних момументів значимим і не дуже діячам минувшини. Згодом цей процес отримав інтенаціональнийхаракте. Етторе Ксіменес створив низку монументів у Нью-Йорку, Сан-Пауло, Києві, Пармі, Вашингтоні, Мілані тощо.

Композитор Джузеппе Верді — дійсно значима фігура італійського і світового театрального мистецтва. З нагоди 100-річчя з дня народження композитора у місті Парма розпочались приготування для створення йому монумента. Архітектурну частину майбутнього монумента створив будіничий Ламберто Кузані.

Проект отримав грандіозний характер, напланували створити розкішну П-подібну мармурову галерею, у дворику котрої розмістили окрему композицію в подобі вівтаря з рельєфом, де Верді перебуває в оточенні уособлень натхнення, музики, творчості, життя і смерті. Вівтар з фігурами Верді і рельєфами розташували на тлі влетенської галереї з триумфальною аркою в ентрі, прикрашену поверху колісницею, котру тягли леви. авторам монумента ього здалось мало, тому аркада галереї була прикрашена алегоричними скульптурами — уособленням опрер композитора. Всіх скульптур було двадцять вісім (28), коли доволі було б і створення списку.

Старий на той час скульптор Ксіменес тяжів до велетенських і пишних момументів, серед них грандіозний монумент Незалежності у місті Сан-Паулу (Бразилія), де обійняв цілу площу в парку.

Тема нових монументів Ксіменеса не завжди відповідала цьому завеликому масштабу. Той же композитор Верді знав як вдалі стрінки творчості, так і провали, далекі від тріумфу.

Надзвичайно пишний монумент небаченого розміру відтворили на вокзальній площі Парми, котрий відкрили 1920 року.

Подальша історія[ред. | ред. код]

Про його нетривалість подбала сама доля. Під час бомбардувань залізниці у 1944 році мармурова галерея була пошкоджена і монумент втратив цілісність. В місті відбулись гарячі суперечки щодо подальшої долі поруйнованого монумента. Дійшли висновку, що монумент перенесуть з привокзальної площі до площі Миру, але тільки одну її частину, схожу на вівтар. Вивільнену площу віддали під забудову нових будинків. Окремий уламок колишнього монументу і тепер височить на площі Миру на тлі старовинної споруди падаццо дель Пілота далеко від вокзалу.