Монети Російської імперії карбувалися протягом всього періоду існування цієї держави (1721—1917 роки). Їхнє карбування засновувалося на десятковій грошовій системі, де 1 рубль ділився на 100 копійок. Карбувалися золоті, срібні, мідні та платинові монети. У різні періоду існування Імперії номінальний ряд обігових монет часто змінювався. З золота карбувалися монети номіналом 15, 7½, 5, 3, 2, 1 рубль, полтина та 2 і 1 червінця; із срібла — 1 рубль, 50, 25, 20, 15, 10, 5, 3, 1 копійка; з міді — 10, 5, 4, 3, 2, 1, 1/2, 1/4, 1/8 копійки; з платини — 12, 6, 3 рубля. Карбувалися срібні пам'ятні монети номіналом 1,5 і 1 рубль. Також карбувались золоті донативні монети, й існує велика кількість пробних монет. Крім цього випускалися монети для певних регіонів Імперії: сибірські монети, російсько-польські монети, російсько-фінські монети, російсько-грузинські монети, лівонези. Всі важливі рішення у справі карбування приймав зазвичай особисто імператор (імператриця), також він вносив якісь зміни до номіналів монет[1].
Під час свого правління Петро I (1696—1725 роки одноосібного правління) багато подорожував Європою, відвідував монетні двори інших країн і в результаті задумав провести в Московському царствігрошову реформу[ru]. Її метою була відмова від старих неефективних способів випуску та обігу монет та запровадження грошової системи більш прогресивного рівня. Іншими завданнями реформи було фінансування ведення Північної війни 1700—1721 років, створення флоту, а також численних державних перетворень та покращення торгових відносин з іншими державами[2]. До цього рубль був рахунково-ваговим[ru] поняттям, який містив 100 копійок, що карбувались вручну зі срібного дроту у вигляді монет неправильної форми (так звані «дротяні монети[ru]»). В рамках реформи відбувався поступовий перехід від ручного карбування монет до машинного, були засновані нові монетні двори із сучасним устаткуванням[3]. Щоб зменшити державні витрати та через нестачу срібла, Петро I наказав карбувати для здійснення дрібних фінансових розрахунків мідні монети. Їх доводилося запроваджувати в обіг з великою обережністю, оскільки за царя Олексія Михайловича випуск мідних монет закінчився провалом. 1700 року в обіг ввели нові монети круглої форми, нових номіналів. З міді карбували копійки, деньги, полушки та півполушки (останні лише один рік), пізніше — п'ятаки. Зі срібла карбували рублі, полтини, полуполтиники[ru], гривни (гривеники), десять денєг (5 копійок), алтин (алтинники), а також копійки. Із золота — червінці та подвійні червінці, а трохи згодом — двохрублеві монети. Паралельно до 1718 року, щоб населення звикло до нових монет, продовжували випускатися старі дротяні копійки. Рубль прирівнювався до 2 полтин, 4 півполтиників, 10 гривен, 20 п'ятаків, 100 копійок, 200 денєг або 400 полполушок. Червінці мали плаваючий курс, який залежав від ціни золота, який зазвичай дорівнював 2 рублям. Спочатку стандарти монет із дорогоцінних металів орієнтувалися на Західну Європу, де рублі за вагою відповідали талеру (28 грамів), а червінці — дукату (3,47 грамів)[4][2][5][6][7]. Реформа пройшла успішно: рубль міцно та остаточно закріпився у лінійці монет. Створена Петром I грошова система іноді класифікується як срібно-золотий біметалізм[7].
Оскільки за часів правління Петра I розвіданих родовищ золота не було, видобуток срібла був вкрай мізерним (2000 кг за весь час правління), то працювали спеціально найняті державою агенти, які закупляли ці метали для карбування монет як за кордоном, так і всередині держави у населення[1]. Надалі не вистачало для карбування монет і міді, через що регулярно підвищувалася монетна стопа, тобто сума в рублях, яка випускалася з пуду міді (16,38 кг) у вигляді монет. Так, якщо 1700 року з пуду міді карбували монет на суму 12,8 рубля, то 1718 року — вже на суму 40 рублів[7]. Проте до кінця правління Петра I значно збільшився видобуток міді на Уралі, через що 1724 року монетну стопу вперше знизили до 20 рублів з пуду міді.
У період короткого правління Катерини І (1725—1727 роки) та Петра II (1727—1730 роки) не відбулося суттєвих змін у монетній справі, закладеній Петром I. 1725 року відкрився Єкатеринбурзький монетний двір, який карбував мідні монети з уральської міді[1]. Також при Катерині І були виготовлені мідні плати на суму 10 рублів з пуду міді, проте вони так і не увійшли до широкого вжитку. Однак тенденція використання міді як основного металу зберегалась протягом XVIII століття, оскільки видобуток срібла збільшувалася вкрай повільно[7].
З приходом до влади Анни Іванівні (1730—1740 роки правління) монетна система країни перебувала у зруйновану стані, з вини попередніх правителів. Ринкова ціна мідних монет Петра I, які карбувалися за підвищеною 40-рублевою стопою, складала 8 рублів, їхній випуск продовжили за часів Катерини I і Петра II. В результаті цей період став епохою розквіту фальшивомонетництва. Адже підробка мідних п'ятаків давала злочинцям 400—500 % прибутку. Крім цього, при Катерині I з подачі О. Д. Меншикова карбували низькопробні срібні гривеники з домішками миш'яку. Усе це підірвало грошову систему і фінанси країни. Довелося відмовитися від карбування п'ятаків та копійок, які масово перекарбовувалися за новою 10-рублевою стопою у деньгу та полушку відповідно[8][9]. Вагу срібного рубля при Анні Іоанівні знизили до 25,85 грамів 802-ої проби, такі параметри зберігалися до 1761 року[10]. За часів короткого правління Івана VI (1740—1741 роки правління) грошова система не зазнала суттєвих змін. Були випущені лише рублі, полтини, гривеники, деньги та полушки[11].
Монетна справа за часів Єлизавети Петрівни (1741—1761 роки правління) зводилася до збільшення номіналів золотих монет і значного здешевлення карбування мідних монет. Для здешевлення виробництва старі мідні монети піддавалися обтиску і за допомогою гвинтового преса відтискували на них нове зображення, через що монети ставали ширше та тонше. З обігу вилучали мідні п'ятаки, серед яких було дуже багато підроблених. 1755 року вийшов Указ, який запровадив нові золоті монети в 5 рублів (напівімперіал) і 10 рублів (імперіал). До цього в обігу знаходилися золоті монети в 2 рублі та червінці. Крім цього, розпочався випуск подвійних червінців вагою 6,94 грама для здійснення зовнішньоторговельних угод[12]. Срібні монети продовжували карбувати у великих обсягах. Центр монетного виробництва перенесли до Санкт-Петербурга. Також при Єлизаветі Петрівні почалося карбування так званих золотих монет для «палацового обігу», номіналом рубль і полтина[12]. В ході Семирічної війни у 1756—1757 роках карбувалися монети для приєднаних до Імперії Ліфляндії та Естляндії, так звані «лівонези». Вступ Імперії у війну призвів до спустошення скарбниці та тотального розладу фінансового господарства. Граф П. І. Шувалов 1760 року запропонував вирішити цю проблему перекарбуванням мідних монет зі збільшенням стопи від 16 до 32 рублів з пуду міді. Така реформа мала принести скарбниці багатомільйонний прибуток. Цей захід розглядався, як тимчасовий, і в подальшому передбачалося вилучення легковагих монет з обігу. Оскільки Єлизавета Петрівна померла у грудні 1761 року, масове перекарбування мідних монет почалося вже при Петрі III, який знаходився при владі лише до липня 1762 року[13][14].
При Катерині ІІ (1762—1796 роки правління) зазнали змін майже всі сфери життя, не залишилася осторонь і монетна системи. З її приходом відразу скасували перекарбування мідної монети, розпочате при Петрі III. Зростання території держави та економіки вимагало різкого збільшення готівкової грошової маси, однак копальні та заводи не справлялися з поставленим завданням щодо збільшення виробництва золота та срібла. Тому при Катерині II знижувалася вага та проба срібного рубля (ця тенденція почалася ще за Петра III) до 24 грамів 750-ої проби, а також вага золотої монети (вага 10 рублів зменшилася з 16,57 г до 13,09 г)[10]. Оскільки карбування мідної монети приносило найбільші доходи скарбниці, вона стала головним платіжним засобом усередині країни. Основною мідною монетою при Катерині ІІ стали «5 копійок» вагою 51 грамів, введені ще при Єлизаветі Петрівні[15][16][17]. Також проходили експерименти по запровадженню в обіг мідних монет великих номіналів, через що 1771 року з'явився пробний так званий «сестрорецький рубль». Для обігу лише в Сибіру у 1763—1781 роках карбувалися значно легші за вагою так звані «сибірські монети»[7]. 1769 року через зростання військових витрат та брак срібла ввели в обіг асигнаційний рубль, який розмінювався лише на мідні монети. До кінця царювання імператриці в обігу загалом використовувалися асигнації та мідь. Золото практично не зустрічалося в широкому обігу: його використовували лише при дворі і при зовнішньоторговельних розрахунках. Срібло (за винятком дрібної монети) також не мало широкого обігу. Надалі через активну емісію асигнації перестали забезпечуватися сріблом і до 1796 року вони знецінилися до 70 копійок сріблом, зросла інфляція. Через інфляцію зросли і закупівельні ціни на мідь, що призвело до збитковості випуску монети: ремісникам і промисловцям стало вигідніше вилучати мідні монети з обігу і використовувати їх як ломовий матеріал для виготовлення мідних виробів. 1792 року затвердили проєкт П. А. Зубова з перекарбування мідної монети з 16-рублевої на 32-рублеву стопу, однак через смерть Катерини II у листопаді 1796 року цю роботу не завершили[17].
З приходом до влади Павла I (1796—1801 роки правління), виготовлені за 32-рублевою стопою мідні монети, вирішили перекарбувати назад в 16-рублеву. Через випуск великої кількості асигнацій і тим, що вони були повністю забезпечені мідною монетою, продовжувала посилюватися інфляція та накопичився великий держборг. Щоб виправити становище, Павло I почав вилучати з обігу асигнації і намагався збільшити обсяги карбування монет. Для реалізації плану, були прийняті міри щодо збільшення надходження на монетні двори дорогоцінних металів. Для цього ввели мито сріблом і золотом та збирали срібні сервізи у багатих людей. Хоча в ході реформи вдалося зменшити темпи інфляції та знизити дефіцит бюджету, вона так і не досягла своєї мети. Для фінансування воєнних дій, знову додатково довелося друкувати асигнації[18]. Вагу срібного рубля на початку реформи підвищили до 29,5 грама 868-ї проби, щоб він відповідав таляру, а потім вміст дорогоцінного металу у ньому знову повернули до рівня часів Катерини II, при цьому проба була підвищена. Таким чином срібний рубль з 1798 року важив 20,73 грамів 868-ої проби, такі параметри зберігалися до 1885 року[10].
З приходом до влади Олександра І (1801—1825 роки правління) ситуація у фінансовій системі Імперії продовжувала погіршуватися через велику кількість асигнацій, курс яких коштував лише 20 копійок сріблом. Разом із цим зростав і зовнішній борг Імперії. Зберігалася необхідність зменшення в обігу кількості асигнацій та посилення ролі монет. М. М. Сперанський розробив план для покращення фінансів, що збільшував податки та ціни. Головною метою плану було рівняння курсу асигнацій зі срібним рублем та зменшення дефіциту бюджету. Сперанський вважав, що грошовий обіг має ґрунтуватися лише на монетах, які мали забезпечувати асигнації. Вдалося трохи збільшити курс асигнацій до 27 копійок, вони замінювалися на срібні монети. Для поповнення скарбниці через воєнні витрати, 1810 року стопу мідних монет підвищили з 16 до 24 рублів з пуду. Того ж року уряд вирішив реформувати монетну систему Імперії, 20 червня вийшов маніфест «Про новий устрій монетної системи», який встановлював головною монетною одиницею срібний рубль який карбувався за стопою 100 рублів з 5 фунтів та 6 золотників срібла 868-ої проби. З цього часу заганьнодержавна монета поділялся на три категорії: банкова та торгова монета (золоті монети, срібний рубль і полтина); срібна розмінна монета (монети від 20 до 5 копійок); мідна розмінна монета (монети від 5 копійок до полушки). Золоті червінці скасували, карбувалися лише монети в 5 і 10 рублів. План Сперанського не здійснили до кінця, країна виявилася не готовою до таких реформ. Підвищення податків спричинили народні хвилювання, крім цього на заваді стали війни з Наполеоном[19]. Також при Олександрі I почався випуск монет для нових земель, приєднаних до Імперії. Карбувалися російсько-польські та російсько-грузинські монети[20].
Більш кардинальні зміни з покращення фінансів Імперії відбулися вже при Миколі I (1825—1855 роки правління), коли граф Єгор Канкрін провів у 1839—1843 роках грошову реформу, що поклала край співіснуванню кількох грошових одиниць, які серйозно різнилися між собою за вартістю, — срібного, асигнаційного і мідного рубля. В процесі реформи основним розрахунковим засобом стало срібло. Асигнації стали допоміжними грошима з постійним курсом, забезпеченим сріблом. Пізніше випустили кредитні білети[ru], які також забезпечувалися дорогоцінними металами та мали стійкий курс. Проведена реформа зміцнила фінансовий стан країни та вивела з економічної кризи. Бюджет Імперії вперше за довгі роки став бездефіцитним. Таке становище зберігалося до останніх років правління імператора, доки не почалася Кримська війна 1853—1855 років. Для закордонних угод та великих розрахункових операцій у країні використовували і золото, але його випускали у незначній кількості[21]. В ході фінансових перетворень Миколи I мідна монетна стопа протягом його правління змінювалася кілька разів[22]. 1839 року мідні монети прирівняли до срібла, а для поступового переходу на нову грошову систему, до 1848 року номінал на них позначався в сріблі[23]. Золоті та срібні монети часів Миколи I випускалася за таким ж параметрами, як і при Олександрі I. Також для обігу у 1828—1845 роках карбувалися платинові монети номіналом 12, 6 і 3 рубля. При Миколі I продовжили випускали російсько-польські та російсько-грузинські монети, а також вперше випустили пам'ятні та донативні монети номіналами 10, 5, 1,5 і 1 рубль[21].
При Олександрі ІІ (1855—1881 роки правління) монетний обіг Імперії зазнав значних змін. 1864 року почалося карбування російсько-фінських монет, яке тривало до 1917 року. Посилення емісії кредитних білетів для покриття витрат на Кримську війну підірвало фінанси Імперії. Кредитні білети знецінилися, 1854 року уряд припинив їх вільний розмін на золото, а 1858 року — на срібло. Кредитний рубль продовжував формально вважатися срібним. Це спричинило відтік срібної монети за кордон, оскільки розрахунки за торговельними операціями, здійснені в сріблі, були набагато вигіднішими, ніж розрахунки знеціненими кредитними білетами. 1860-му року уряд був змушений знизити пробу розмінної срібної монети до 750-ї. Але і це не врятувало ситуацію. Посилене карбування срібних грошей не наповнило країну грошовою масою. Курс продовжував падати, а срібна монета зникати з обігу, відтікаючи за кордон і осідаючи у населення. Справа дійшла до того, що в багатьох губерніях розмінна монета стала замінюватися марками, що випускалися міськими управліннями і навіть окремими банками. 1867 року уряд пішов на чергове зниження проби розмінної монети. Цього разу зниження було різким. Розмінна монета стала карбуватися з металу 500-ї проби (так звана «білонна» монета). Цей захід припинив відтік срібних грошей за кордон. Крім цього, у зв'язку зі знеціненням кредитного рубля, 1867 року запровадили 50-рублеву мідну стопу[24]. Срібна білонна та мідна монета зразка 1867 року випускалася практично без змін аж до 1917 року[25]. Під час Російсько-турецької війни 1877—1878 років курс кредитних білетів щодо золота знову сильно впав: у 1880-ті роки він зазнавав значних коливань, спускаючись до 50 копійок, рідко піднімаючись до 80 копійок[26]. Золоті монети стали використовуватися виключно для зовнішньоторговельних операцій та сплати мит. Таким чином, в Імперії не існувало повноцінного металевого обігу, аж до 1893 року (тобто до різкого падіння цін на срібло) рахунок вівся зазвичай у кредитних білетах, до яких додавалася розмінна монета (мідь і білонне срібло)[23]. Фінансова система вимагала реформи, підготовка якої почалася вже при Олександрі ІІІ (1881—1894 роки правління), чим до 1885 року керував Міністр фінансів імперії М. Х. Бунге, а потім на цій посаді його змінив С. Ю. Вітте. Вжиті при Олександрі III реформи дозволили забезпечити економічний підйом, покриття дефіциту бюджету та зміцнення курсу рубля. Знову почалося карбування золотої монети номіналом 10 рублів, при цьому продовжували виготовляти 3 та 5 рублів. 1885 року з практичних міркувань монетне виробництво перевели із золотникової на метричну пробу срібла. З 1886 року рубль карбувався зі срібла 900-ої проби, при цьому вміст чистого металу ньому відповідав колишньому срібному стандарту 18 грам (4 золотники 21 доля) і зберігався таким до 1917 року[10]. У зв'язку з розривом тісних союзницьких відносин з Німеччиною і Австро-Угорщиною і переорієнтацією зовнішньої політики, як економічної, так і військової, на Францію, 1886 року також знижується маса чистого золота в 5 рублях, щоб прирівняти їх до 20-франкової золотої монети. Вміст чистого золота знизили за рахунок зменшення ваги монет та зниження їх проби з 917-ої до 900-ої. 1882 року була спроба запровадити в обіг мідно-нікелеві монети значно меншої ваги, замість мідних, але ідею так і не втілили[23].
Проте більш масштабну грошову реформу С. Ю. Вітте провів вже при Миколі ІІ (1894—1917 роки правління) у 1895—1897 роках. Головна ідея реформи полягала, крім посилення металевого грошового обігу, — в запровадженні «золотого стандарту» за європейським зразком, що передбачало паритет курсу паперового та золотого рубля з обміном паперових грошей на золоті монети без обмежень. Була проведена девальвація золотого вмісту рубля зі збільшенням номіналу монет в півтора рази за збереження колишньої ваги дорогоцінного металу. У перший рік карбування золота нового типу основна маса припала на 15 рублів та 7 рублів 50 копійок. Останній номінал параметрами збігався з поширеними європейськими монетами із золота (6,45 грамів 900-ї проби). До 1897 року Держбанк збільшив золоту готівку з 300 до 1095 мільйонів рублів, що майже відповідало сумі кредитних білетів в обігу (1121 мільйонів рублів). Реформа зміцнила фінансову систему та залучила великі інвестиції в економіку Імперії. Наприкінці 1897 року почалося карбування золотих 5 рублів (4,3 грамів 900-ї проби). Незважаючи на успішне проведення реформи та введення паперових рублів, повністю забезпечених золотом, вже 1898 року монети 15 та 7 рублів 50 копійок вважали незручними для обігу та їх карбування припинили. Золотий монетний ряд доповнили 10 рублів (8,6 грами 900-ї проби)[27].
Початок Першої світової війни поклав край золотому рублю. З 1914 року припинили вільний розмін паперових грошей на золото, а 1915 року з обігу зникли золоті та високопробні срібні монети. У деяких частинах Імперії спостерігалася також нестача білонних та мідних монет. Люди прагнули запастися монетами, що виглядали в їхніх очах більш надійним способом заощадження коштів, ніж державні кредитні білети, що знецінювалися. 1917 року Російська імперія розпалася.
Нижче наведений перелік монет, з їх історією, за роками правління російських царів (від Петра І до Миколи II), звичайних і пам'ятних випусків, які поділяються на загальнодержавні (мали право ходіння на всій території Імперії) та регіональні (карбувалися лише для певних регіонів Імперії). Перелік донативних та пробних винесений в окремі статті. Оскільки основи монетного карбування Російської імперії були закладені Петром І ще 1700 року, тому до таблиць також включені гроші Московського царства за 1700—1721 роки. У таблицях вказуються основні різновиди монет, подається їх опис із переліком років карбування, монетних дворів, мінцмейстрів та тиражів. Там де тираж невідомий — вказується знак «?». Більш детальна інформація про монетні двори і мінцмейстрів подається в окремих статтях (див.: Монетні двори Російської імперії[ru] і Перелік мінцмейстерів монетних дворів Російської імперії).
1701 року на московському Кадашовському монетному дворі[ru] почали карбувати перші золоті монети 969 проби, подвійні червінці[ru] та червінці. Вони прирівнювалися за вагою до польських та голландських золотих монет й карбувалися за стопою по 118 штук із фунта золота. На монетах зображали профіль Петра І, на що вказував напис. Зворотний бік містив двоголового орла зі щитом на грудях, де зображений московський герб. 25 січня 1712 року вийшов Сенатський указ про карбування золотих монет за вагою та пробою відповідними грошовій системіСвященної Римської імперії. Виробництво золотих монет перенесли на московський Красний монетний двір[ru], де карбувалися червінці 980 проби вагою 3,47 грама. 1716 року карбування червінців припинили і з 1718 року в обіг запровадили золоті монети номіналом 2 рубля[ru] 781 проби вагою 4,10 грама. Після створення 1721 року Російської імперії Петро I прийняв титул Імператора, відповідно, на монетах в «легендах» зник титул «Цар» і з'явився титул «Імператор»[6].
13 лютого 1700 року указ Петра I встановив 833 пробу рублів, полтин і півполтиників; та 802 пробу для алтинів, десяти денєг та гривень (гривеники). Срібні монети цих проб випускалися у 1701—1710 роках на Кадашовському монетному дворі з різними перервами в карбуванні номіналів. Зокрема, рублі карбувалась лише у 1704, 1705, 1707 і 1710 роках. 1713 року на цьому монетному дворі невідомим тиражем викарбували рідкісні гривеники 750 проби. На срібних монетах Кадашовського двору зустрічаються літери «МД» та «М». Всі ці монети карбувалися з гладким гуртом. На портретній стороні зустрічаються латинські літери «G», «GF», «H» це початкові літери прізвищ медальєрів Соломона Гуена і Готфріда Гаупта. З 1704 року виробництво срібних монет також організували на Красному дворі, де рублі, полтини, півполтиники, гривні і алтини карбувалися тієї ж спроби, що й на Кадашовському. На гривнах і алтинах зустрічаються літери «БК» («Большая казна»). У 1713 і 1714 роках на Красному дворі карбувалися дрібні розмінні срібні монети номіналом 5 копійок, алтин і копійка 396 проби. До 1711 року назріла необхідність доведення монетної системи до європейських стандартів, так як у торгівлі існували складнощі. Для вирішення цієї проблеми за кордон відправили московського мінцмейстера Івана Ланга. Він мав вивчити монетні системи основних європейських держав і надати уряду звіт, що й зробив. З 1718 року в Москві на монетних дворах для срібних монет встановили нову пробу. Рублі, полтиники та гривеники карбувалися зі срібла 728 проби, а алтинники та копійки зі срібла 396 проби. На монетах цього типу з'явився гурт: на гривнах — візерунковий, на рублях та полтинах — напис; на портретній стороні зустрічаються ініціали медальєра Осипа Калашнікова, літери «ОК» та «КО» в обрізі рукава Петра I. На полтині 1718 року зустрічається літера «М», медальєр невідомий. На реверсі, на хвості орла або під орлом зустрічаються латинські літери «L», «ILL» це ініціали «монетного наглядача» Івана Ланга, надалі ця посада називалася «мінцмейстер». На алтинику 1718 року замість орла карбувався Вершник вражаючий списом змія. 1724 року карбування монет номіналом рубль та полтина розпочав Санкт-Петербурзький монетний двір.
1700 року на московському Набережному монетному дворі почалося карбування мідних монет номіналом: деньга, полушка і півполушкі за монетною стопою 12 рублів з пуду міді. Петро І не став комерціалізувати випуск мідної монети і реформа дала свої результати. Але з'ясувалося, що вартість виробництва монет та вартість металу в монеті по стопі 12 рублів з пуду не давала потрібної вигоди. Січневий указ 1701 року змінив стопу на 15 рублів 44 копійки з пуду міді. За цією стопою мідні монети карбувалися на Набережному дворі у 1701—1703 роках, але номінал «півполушкі» скасували. 1704 року монетну стопу змінили на 20 рублів з пуду міді. На допомогу Набережному двору підключився Кадашовський двір. На них у 1704—1718 роках за новою стопою карбувалися мідні монети номіналом: полушка, деньга і копійка. 1718 року стопу знову змінили на 40 рублів з пуду міді. У 1718—1722 роках на монетних дворах за новою стопою масово карбувалися так звані «легковагі» полушки вагою 1,02 грама. Надалі це призвело до труднощів в економіці Російської імперії, уряду довелося насильно вилучати їх з обігу. У 1723—1725 роках за новою стопою карбувалася мідна монета номіналом 5 копійок, яка отримала народну назву «хрестовик», за характерну особливість оформлення реверсу[6][28].
Золоті монети Катерини I карбувалися на Красному монетному дворі номіналом 2 рублі проби і вагою згідно Указу від 14 лютого 1718 року, який встановлював 75 (781) пробу золота і вагу 4,1 грама[30]. Реверсі містив зображення Андрія Первозванного у повний зріст на тлі косого хреста[31][30].
Срібні монети при Катерині I карбувалися на Красному та Санкт-Петербурзькому монетних дворах. Так само, як для золотих та срібних монет встановлювалася 70 (728) проба Указом імператора Петра I від 14 лютого 1718 року. У Москві карбували срібні рублі та полтини, у Санкт-Петербурзі поряд з цими номіналами карбувались гривни 42 (438) проби з крапковим позначенням номіналу[31]. Існує велика кількість різновидів рублів та полтин через недосконалість граверного мистецтва та технічної оснащеності монетних дворів. На Московському монетному дворі срібні монети карбувалися з гуртовим написом, у Петербурзі монети карбувалися з трьома видами гурту: гладким, шнуроподібним та візерунчастим[30]. Нумізмати налічують як мінімум 5 основних типів і більше 80 різновидів рублів Катерини I, що відрізняються нюансами малюнків штемпелів: зачіскою імператриці, наявністю нитки з перлами у волоссі, бантом на плечі, мереживним візерунком сукні, накресленням букв монетної легенди, дизайном. Одні і ті ж самі рублі зустрічаються з десятком різних написів на гурті. Крім того, при карбуванні рублів також використовувався і шнуроподібний гурт. Типів та різновидів полтин менше, ніж у рублів. Нумізмати налічують 4 основні типи та трохи більше 20 різновидів. Полтини, як і рублі, також відрізняються поворотом портрета імператриці, а також множинними нюансами зображень та написів[31].
1725 року в Москві на Кадашевському («МД»), Набережному («НД») і Красному («КД») монетних дворах продовжилося масове карбування мідних 5 копійок-«хрестовика» за 40-рублевою стопою. Карбувались вони протягом всього правління імператриці Катерини I. На території Російської імперії продовжувало ходіння величезної маси мідних грошей викарбуваних з 1700 року різного номіналу і ваги. За ці роки з'явилася велика кількість підроблених мідних монет як місцевого виробництва, так і ввезеного з-за кордону. 1723 року на південному Уралі заснували металургійний завод, навколо якого виросло місто, назване на честь імператриці Єкатеринбургом. Щоб уникнути негативних наслідків ходіння підроблених мідних монет, уряд 1725 року прийняв рішення про карбування в Єкатеринбурзі мідних квадратних грошей — плат. 1726 року Платний монетний двір почав карбування квадратної монети номіналом: рубль, полтина, полполтина, гривна, 5 копійок і копійка[30].
У Москві на Красному монетному дворі карбували золоту монету номіналом 2 рубля відповідно до Указу Петра I, діда юного імператора, від 14 лютого 1718 року, що встановлював 75 (781) пробу та відповідну вагу. 2 рубля карбувалися з портретом Петра II у 1727—1728 роках. Для приведення монетної системи Імперії у відповідність до європейської 1728 року прийняли рішення відновити карбування золотих червінців 93 (981) проби вагою 3,47 грама[33].
При Петрі II срібні монети так само, як і золоті карбувалися на підставі указу Петра I від 14 лютого 1718 року. 1727 року срібні рублі та полтини карбувалися на Красному і Санкт-Петербурзькому монетних дворах 70 (728) проби. Нормативна вага рубля 28,44 грами, а полтини — 14,22 грами. Указом від 14 липня 1727 року Санкт-Петербурзький двір закрили. У 1728—1729 роках срібні рублі та полтини карбувалися на московському Кадашовському монетному дворі. Недосконалість граверного мистецтва і технічного оснащення монетних дворів призвело до великого розмаїття в різновидах рублів і полтин. Монети викарбувані у Москві містили напис на гурті, а у Петербурзі — мали шнуроподібний гурт[33].
При Петрі II продовжили карбування мідних монет номіналом 5 копійок «хрестовиків» на Кадашовському монетному дворі за стопою 40 рублів з пуду. Уряд 1727 року замовив два мільйони таких монет, а також вирішив відновити карбування мідних монет номіналом в копійку та полушку за стопою 40 рублів з пуду. Але згодом від карбування полушок відмовилися, а з 1728 року почали карбування копійок нового зразка з написом «МОСКВА» вагою 410 грама. Уряд замовив монетному двору виготовлення копійок на півмільйона рублів. Це було дуже об'ємне замовлення. У зв'язку з цим 1728 року довелося зупинити карбування 5 копійок, але 1729 року його знову відновили[33].
Указ Анни Іоанівни від 15 квітня 1730 року визначив дизайн нових золотих та срібних монет: аверсі містив її портрет, а реверс — державний герб, замість монограми, як це було до цього. Золоті червінці карбувалися з такими ж параметрами як і при Петрі I, згідно його указу від 25 січня 1712 року, тобто 981-ої проби, вагою 3,47 г. 1730 року червінці карбувалися на московському Красному монетному дворі, а у 1738—1739 роках на Санкт-Петербурзькому, присланими з Москви майстрами. Усі червінці карбувалися малими тиражами через нестачу золота, також існує версія, що вони випускалися для палацового обігу[35][36].
На московському Кадашовському монетному дворі 1730 року викарбували рубль нового зразка 728-ої проби. На той момент в грошовому обігу Імперії знаходилися срібні монети різної проби 77, 70, 42 і 38, що ускладнювало торгівлю і збір податків до скарбниці. Для встановлення однаковості в обігу срібної монети створили спеціальну Комісію, яка вивчила питання і дійшла висновку, що срібні монети мають бути 802-ої проби. З 1731 року на Кадашовському дворі карбували рублі, полтини та гривеники нової проби. 1737 року карбування срібних монет на Кадашовському дворі припинили і перевели на Красний, де у 1739—1740 роках поряд з наведеними номіналами випускалися полуполтиники. 1736 року в Санкт-Петербурзі організували тимчасове монетне подвір'я в будинку князя Прозоровського, де карбувався так званий рубль К. Гедлінгера. А з 1738 року відновив свою роботу Санкт-Петербурзький двір, де у 1738—1740 роках карбувалися рублі і полтини. Через недосконалість процесу карбування, як у технологічному, так і у художньому аспектах, на срібних монетах з'явилася маса різновидів портретів Анни Іоанівни[35]. Нумізмати виділяють 7 основних типів та близько 70 різновидів рублів. Не менш різноманітні й полтини. До роботи над штемпелями залучалися видатні медальєри, як російські, так і іноземці на російській службі: московський майстер Іван Васильєв і шведський майстер К. Гедлінгер, данський майстер А. Шульц та інші. Кожен із них як митець мав свою манеру різання штемпелів, своє бачення портрета правлячої імператриці[36].
Те саме, що відбувалося з дрібною розмінною срібною монетою, відбувалося і з мідною. За 30 років чотири рази змінилася мідна стопа, була велика плутанина в грошовому обігу, монети того самого номіналу за вагою відрізнялися один від одного більш ніж утричі. Тієй ж Комісії було дано завдання привести мідну монетну систему в порядок. За підсумками її роботи було прийнято рішення про вилучення з використання «легких» полушок зразка 1718 року і копійок зразка 1728 року. На Кадашовському дворі 1730 року тривало карбування мідних 5 копійок по стопі 40 рублів з пуду. Комісія й їх запропонувала більше не карбувати, а викарбувані вилучити з обігу. 1731 року карбування мідних монет на Кадашовському дворі скасували і перевели його на Красний двір. Там почали карбувати дєнги та полушки по знову затвердженій монетній стопі — 10 рублів з пуду міді. Дєнга зразка 1730 року карбувалася великими тиражами і є однією з наймасовіших за всю історію монет Російської імперії. У дєнги часто перекарбовували старі легковагі копійки[36]. У зв'язку з ремонтними роботами на Красному дворі на річці Яузі відкрили плющильний млин, де у 1734—1736 роках карбувалися дєнги та полушки за новою стопою. У Єкатеринбурзі на території колишнього «Платного» монетного двору, де 1726 року карбувалися квадратні мідні гроші (плати), до 1736 року збудували новий монетний двір, який розпочав карбування дєнєг та полушок за діючою стопою. До 1740 року карбування мідних монет на московських монетних дворах повністю припинили. Єкатеринбурзький монетний двір почав у повному обсязі забезпечувати Російську імперію мідною монетою[35].
З проголошенням 1740 року Іоанна Антоновича новим імператором, до кінця січня 1741 року ухвалили рішення карбувати срібні рублі та полтини з його портретом. Постало питання, як зображати імператора, оскільки йому було лише півроку. Після надання його матері Анні Леопольдівні кількох малюнків, вона прийняла рішення, щоб імператор зображувався більш дорослою дитиною. Також вирішили змінити гурт монет з «ланцюжка» Анни Іоанівни на напис московського та санкт-петербурзького монетних дворів. Також під портретом імператора ставилися літери «СПБ» та «ММД». На Санкт-Петербурзькому дворі від колишнього правління залишилися 6 000 рублевих заготовок загурчених колишнім малюнком, постало питання, що з ними робити. У Канцелярії Монетного Правління вирішили затіснені гурти карбувати з портретом імператора. Тому серед рублів Іоанна Антоновича зустрічаються рублі з гуртом Анни Іоанівни. Через недосконалість медальєрного мистецтва та технічну оснащеність монетних дворів є велика кількість різновидів срібних рублів та полтин. 1741 року продовжився вимін у населення дрібної срібної монети минулих років карбування 77 проби та приведення її в однаковість. На Санкт-Петербурзькому дворі викарбували пробний гривеник, але надалі там відмовився від карбування цих монет через відсутність відповідних приміщень. У результаті карбування гривеників у вересні 1741 року організували на московському Красному монетному дворі. Тиражі срібної монети викарбуваної 1741 року склали: на Красному дворі на загальну суму 316 078 рублів, на Санкт-Петербурзькому дворі на загальну суму 795 309 рублів. 1741 року на Єкатеринбурзькому монетному дворі продовжили карбувати мідні монети номіналом дєнга та полушка часів Анни Іоанівни (зразка 1730 року) за 10-рублевою стопою. 25 листопада 1741 року у Санкт-Петербурзі стався палацовий переворот: до влади прийшла Велика Княгиня Єлизавета Петрівна, дочка Петра I. Нова імператриця почала «боротьбу» з монетами Іоанна Антоновича, яка розтягнулася на десятиліття, видаючи укази щодо їхнього знищення. Подібні укази виходили 14 грудня 1742 року, 27 лютого 1743 року, 17 грудня 1744 року і навіть 4 грудня 1751 року, але повністю знищити всі монети Іоанна Антоновича не вдалося, які на сьогодні вважаються дуже рідкісними[38].
Золоті, срібні та мідні монети при цій імператриці карбувалися на московському Красному та Санкт-Петербурзькому монетних дворах, Єкатеринбурзький та Сестрорецький двори карбували лише мідні монети[40].
У 1742—1748 роках на Красному дворі карбувалися золоті червінці 968-ої проби, вагою 3,47 грама, згідно указу від 23 грудня 1730 року. 1749 року вирішили карбувати червінці 986-ої проби та з вагою як у голландських дукатів. Монети цього типу, також карбували на Красному дворі у 1749, 1751—1753 роках, на них вказувалася дата карбування з місяцем та днем. Реверс цих червінців містив державний герб або Андрія Первозваного із хрестом. 12 листопада 1755 вийшов указ про зміну проби золотих монет на 917-ту, червінець більше не карбувався, замість нього з'явилися нові номінали: 10, 5, 2, 1 рубль і полтина. До Красного двору, що карбував золоті монети, 1755 року приєднався Санкт-Петербурзький монетний двір[40]. 10-рублеві монети відрізняються портретами імператриці: одному типі (1755—1759 років), на аверсі, розміщений портрет роботи Б. Скотта, англійського медальєра, а на іншому (1757 року) — портрет роботи Ж. Дасьє, швейцарського медальєра. На реверсі 10 і 5 рублів навколо маленького круглого щитка із зображенням державного герба хрестоподібно розташовані чотири великі барокові картуші з гербами головних царств Російської імперії — Царства Московського (Георгій Побідоносець, що вражає змія), Царства Сибірського (два соболі, що тримають лук і стріли) і Царства Астраханського (зубчаста корона над східним мечем)[41]. Стосовно викарбуваних у 1756—1758 роках спеціальних золотих монет номіналом 2, 1 рубль та полтина, є припущення, що вони призначалися суто для палацового обігу. Зокрема, використовувалися в розрахунках під час карткової гри[41].
Рублі, полтини і полуполтиники карбувалися зі срібла 802-ої проби, відповідно до указу від 22 січня 1731 року. На Красному дворі («ММД») карбувалися: рублі у 1742—1758 роках; полтини у 1742—1745, 1747 і 1749 роках; та полуполтинники у 1743—1758 роках. Гривеники карбувалися там же, зі срібла 750-ої проби у 1742—1746 роках, відповідно до указу від 10 червня 1741 року. Для спрощення карбування гривеників 1746 року їх пробу змінили на 802-ту, такі монети карбувалися у 1746—1757 роках. На Санкт-Петербурзькому дворі (позначка «СПБ») карбувалися: рублі у 1741—1761 роках та полтини у 1742—1761 роках. Рублі Єлизавети Петрівни поділяються на шість основних типів залежно від портрета імператриці на аверсі. У свою чергу, типи поділяються на безліч різновидів через нюанси малюнка, наприклад — «з ниткою перлів» або «без нитки перлів». Так само існує чотири основних типів полтин залежно від портрета[42]. 1755 року Сенат вирішив ввести в обіг срібні монети номіналом 5 копійок 802-ої проби. У 1755—1756 роках срібні п'ятаки карбувалися на заготовках діаметром 16 мм, але з 1756 року вирішили зменшити їх діаметр до 13,5 мм при залишенні тієї ж ваги, оскільки монети великого діаметру були надто тонкими і швидко зношувалися. За дизайном срібні п'ятаки були зменшеною копією мідної 1 копійки типу «орел у хмарах» зразка 1755 року. Імператорський вензель на них складався з літери «Е» («Єлизавета») та латинської літери «Р» («Петрівна»)[40].
На початок правління Єлизавети Петрівни на Єкатеринбурзькому монетному дворі карбувалися мідні монети номіналом дєнга і полушка згідно указу від 22 грудня 1730 року за 10-рублевою стопою. На початку 1742 року прийняли рішення про карбування цих монет у Москві. І з Єкатеринбурга висунувся цілий караван із уже виготовленими мідними заготовками, з обладнанням та інструментом. З 1743 року на Красному монетному почалося карбування дєнєг і полушок, яке тривало до 1754 року. Однак через складну логістику утворився дефіцит мідної монети для сибірських провінцій. У зв'язку з цим у 1748—1751 роках Єкатеринбурзький монетний двір знову масово випускав дєнги та полушки для Сибіру[40].
Через велику кількість випущених легковагих 5 копійок-«хрестовиків» зразка 1723 року у мідному обігу склався критичний дисбаланс, монети одного й того ж номіналу мали різну вагу. Наприклад: 5 копійок важили 20,48 грама, а копійка зразка 1704 року важила 8,19 грама, тобто 5 таких копійок важили удвічі більше п'ятака-«хрестовика». Уряди імператриці Анни Іоанівни та імператора Іоанна III намагалися вивести з обігу легковагі п'ятаки, вигадуючи різні способи, але їхні зусилля не мали успіху. У травні 1744 року уряд Єлизавети Петрівни іменним указом знизив вартість цих п'ятаків до 4 копійок, 1745 року — до 3 копійок, а 1746 року — до 2 копійок. 1755 року почалося карбування нової 1 копійки, на суму більше 1 мільйона рублів, за 8-рублевою стопою, яка отримала через свій дизайн назву «орел у хмарах». Нова копійка мала такі ж параметри як і легковагі п'ятаки й виготовлялася на нових мідних заготовках. Також штемпелями нових копійок перекарбовувались легковагі п'ятаки. Із завданням викарбувати «мільйон рублів» новою копійкою впоралися за три роки, тим самим підготувавши перехід на нову мідну 16-рублеву монетну стопу. З 1 вересня 1756 року, згідно сенатського указу, ходіння легковагих п'ятаків остаточно заборонили, їх приймали до скарбниці на вагу за вартістю брухту міді. З 1757 року на московському Красному, Єкатеринбурзькому, Санкт-Петербурзькому та Сестрорецькому монетних дворах поступово почалося карбування мідних монет нового дизайну за 16-рублевою стопою, номіналом: 2 і 1 копійки, дєнга та полушка, а з 1758 року — 5 копійок. Копійки з «орлом у хмарах» перекарбовувались у 2 копійки нового дизайну[40].
Імператор Петро III продовжив реформи у сфері фінансів розпочаті при Єлизаветі Петрівні[44]. Він затвердив проект графа П. І. Шувалова 1760 року щодо підвищення мідної монетної стопи вдвічі, з 16-рублевої на 32-рублеву. Все це мало сприяти наповненню державної скарбниці. Оскільки срібні монети активно вивозилися за кордон, Шувалов запропонував знизити пробу срібла в них з 802-ої до 750-ої. Параметри золотих монет залишили без змін. Через те, що Петро III знаходився на престолі лише півроку, монетні двори встигли розпочати випуск срібних монет лише великих номіналів — рублів і полтин[45].
Дизайн золотих і срібних монет залишився таким (крім зміни імператорського портрета), як і при Єлизаветі Петрівні, їх карбували на монетних дворах Санкт-Петербурга та Москви[44][46]. Вони містили портрет Петра III в перуці, кірасі з двоголовим орлом, Андріївською стрічкою через плече і драпіруванням у вигляді горностаєвої мантії.
При Петрі III вийшли незвичайні для російської монетної системи мідні номінали 32-рублевої стопи — 10 і 4 копійки; крім них, також вийшли номінали нового дизайну — 2, 1 копійки і деньга. Іншими особливостями мідних монет Петра III стало розташування на реверсі 10 і 4 копійок зображення військової арматури — барабана, гармати, труби, прапорів та алебардів[45]. А аверс кожної мідної монети містив для неграмотного населення лічильні зірки, кількість яких відповідала номіналу[46]. Монети 32-рублевої стопи виготовлялися як нові, так і шляхом перекарбування мідних монет зразка 1757 року. Для втілення цього плану заснували спеціальні комісаріати з монетними дворами в Санкт-Петербурзі, Москві, Єкатеринбурзі, Ярославлі, Нижньому Новгороді, в селі Поріччя Смоленської губернії, Білгороді, Воронежі, Оренбурзі та Сестрорецьку. Необхідне обладнання та спеціалістів на нові монетні двори передбачалося доставити з уже існуючих центрів монетного виробництва. Загалом встигли перекарбувати монети на суму понад 8 млн. рублів[45].
Золоті та срібні монети при Катерині ІІ випускалися за тим же дизайном, що і при Єлизаветі та Петрі III, існує кілька основних різновидів за типом портрету імператриці: «З шарфом на шиї», «Без шарфа на шиї», «Шия довша» та «Шия коротша»[16]. Портрети створив медальєр Петербурзького монетного двору Тимофій Іванов[ru], який позначав штемпеля літерами «Т. И.» або «Т. І.». Срібна монета карбувался Петербурзьким та Московським («ММД» («Московский монетный двор»), «ДММ» («Денежный монетный двор»)) монетними дворами, за технічними параметрами встановленими при Петрі ІІІ[16][48]. При Катерині II, вперше в історії російського грошового обігу, з'явилися монети номіналом 20 і 15 копійок, особливістю яких стало розташування рахункових крапок для неписьменних верств населення.
Тоді як золоті монети у перші два роки правління імператриці карбувалися на Красному та Петербурзькому монетних дворах за єлизаветинськими технічними нормами 1755 року, хоча стопу срібних монет збільшили ще при Петрі III[16]. Оскільки, карбування золотих монет за єлизаветинськими нормами призвело до невідповідності співвідношення їх вартості до срібла, 1764 року вийшов указ, який відновив цю пропорцію — при збереженні проби, золота монета втратила понад 20 % своєї ваги[49]. На Красному монетному дворі карбування золотих монет припинили 1763 року, а в Петербурзі золоті монети з такими параметрами карбувалася до кінця правління імператриці. Крім цього, Катерина ІІ відновила єлизаветинську практику випуску золотих монет для палацового обігу, в окремі роки карбувалися номінали у 2 і 1 рубль та полтина[50]. Червінці при Катерині ІІ карбувалися набагато рідше, ніж при Єлизаветі, лише протягом кількох окремих років[17].
На момент приходу до влади Катерини II йшло масове перекабування мідних монет 16-рублевої стопи єлизаветинських часів на монети 32-рублевої стопи, запроваджені Петром III. Указом від 27 січня 1763 року Катерина II припинила перекарбування монет й запустила зворотний процес. Мідні монети знову випускалися за єлизаветинським зразком, змінився лише вензель імператриці[51]. 10 копійок перекарбовували на 5 копійок, 4 копійки — на 2, 2 копійки — на 1, 1 копійку на деньгу, а деньгу на полушку[16]. Оскільки зовнішня політика та реформи Катерини II вимагали великої кількості мідних грошей, їхнім карбуванням за часів правління імператриці займалося аж сім монетних дворів: Єкатеринбурзький («ЕМ»), Коливанський («КМ»), Аннинський («AM»), Московський («ММ»), Петербурзький («СПМ»), Сестрорецький («СМ») і Таврійський («ТМ»)[52]. Крім цього, у періоди масового перекарбування мідних монет 1762 і 1796 років створювалося ще кілька тимчасових[53]. Спочатку Катерина II дала вказівку щодо виготовлення мідної монети на 5,5 мільйона рублів, 1768 року — ще на 3 мільйони, а з початком першої війни з Туреччиною обмеження зняли і визначальним фактором стала наявність сировини. Починаючи з 1770-х років понад 60 % міді, яку видобували казенні та приватні заводи, йшло на виготовлення монет[54] Дизайн катериненських мідних монет першого типу залишався незмінним протягом 34 років, тобто аж до 1796 року. Однак існує велика кількість різновидів 5-копійчаних монет, на яких розрізняють 17 видів орла; також серед них зустрічаються шведські підробки з коронами іншого типу 1764, 1778 та 1787 років[54].
1796 року, у зв'язку з незадовільною економічною ситуацією, за проєктом Платона Зубова відбувся перехід на 32-рублеву мідну стопу, відповідно до якої виготовлялися монети нового зразка, номіналом: 10, 5, 4, 2 і 1 копійки, деньга і полушка. Як і 1762 року попередні монети 16-рублевої перекарбовувалися на нові, 5 копійок і полушку нового зразка — виготовляли заново. Проте смерть імператриці в листопаді 1796 року зупинила цей процес, всі монети залишилися на монетних дворах, не потрапивши в обіг[55][56].
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_1.jpeg)
.jpeg)
