Монастир Андекс
| Монастир Андекс | |
| Дата створення / заснування | 15 століття |
|---|---|
 | |
| Чернечий орден | бенедиктинці |
| Країна |  Німеччина[1] |
| Адміністративна одиниця | Андекс[1] |
| Дієцезія | Архієпархія Мюнхена та Фрайзінга |
| Християнський літургічний обряд | римський обряд |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Входить до складу списку пам'яток культури | Q1830939? |
| Статус спадщини | Пам'ятка архітектури Баваріїd |
| Адреса | Bergstraße 4 |
| Сторінка інституції на Вікісховищі | Kloster Andechs |
| Категорія людей, що тут поховані | Категорія:Поховані в монастирі Андекс |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Монастир Андекс у Вікісховищі | |
Координати: 47°58′28″ пн. ш. 11°10′56″ сх. д. / 47.97465993955207608° пн. ш. 11.182454806427279° сх. д.
Монастир Андекс (нім. Kloster Andechs) — монастир бенедиктинців в містечку Андекс в Баварії, діоцезія Аугсбург. З 1850 року є частиною абатства Святого Боніфація в Мюнхені.
Знаходиться на місці колишньої фортеці Андекс, родового маєтку шляхетного графського роду фон Андекс, пряме наслідування в якому перервалося у 1248 році. У 1455 році на тому ж самому місці за повелінням Герцога Мюнхенського-Баварського Альбрехта III був заснований монастир ченців-бенедиктинців, в ознаменування того, що у 1388 році там же були знайдені значущі церковні реліквії, а також задля їх збереження. Побудовану дещо раніше (1423—1427) монастирську церкву стали використовувати як церкву для вірян-паломників. У 1751 році зовнішній вигляд церкви змінився — архітектор Йоганн Баптіст Циммерман перебудував та оздобив її у стилі рококо. «Свята гора» Андекс є другим за величиною та значущістю місцем паломництва у Баварії (після церкви Милостивої Діви у Альтьоттінгу).
Монастирська таверна є популярною як серед паломників, так і серед пересічних туристів, та навіть місцевих мешканців — завдяки своїй кухні та пиву «Андекське монастирське», яке варять у монастирській пивоварні.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вид монастиря до пожежі 1669 року (Merian, 1665) -
Вид монастиря після пожежі (з "Баварського атласу" Антона Вільгельма Ертля (1687) -
Монастирська церква Андекс -
Монастир після пожежі 1964 року -
Вид на вежу (бл. 1968) -
Монастир Андекс. Вид на келії 1670—1674 років -
Інтер'єр церкви (вигляд після перебудови 1751—1755) -
Макет монастирських територій -
Каплиця болю в монастирській церкві Андекс -
Настінна табличка над місцем поховання Карла Орфа у монастирській церкві
.jpg)
Історія[ред. | ред. код]
Раннє Середньовіччя[ред. | ред. код]
Вперше назва Андекс (нім. Andehse) згадується у письмових джерелах у 1080 році. Гілка графської родини фон Діссен (нім. von Dießen) отримала у власність замок Андекс і змінила родинне прізвище відповідно до назви нової родинної оселі. Існує версія, що у 1174 році[2] саме в Андексі у графа Бертольда IV народилася св. Ядвіґа Сілезька . У 1186 році у Андексі ж вона одружилася з Генрихом І Бородатим, князем Великопольським.
У 1208 році через підозру в участі тодішніх герцогів Андекс-Меранських у замаху на вбивство Філіпа ІІ Швабського, замок Андекс було зруйновано. Між 1211 та 1220 роками підозру в участі в замаху було знято, а герцогів було реабілітовано. По смерті Оттона ІІІ, графа Бургундського, у 1248 році, рід графів Андекських занепав, а статки перейшли до родини Віттельсбахів. Приблизно у той же час замок Андекс було знову зруйновано.
26 травня 1388 року у схованці під вівтарем колишньої замкової церкви було знайдено значущу сакральну католицьку реліквію, серед яких були і три, освячені Папою Римським Левом IX, гостії. Знахідка належала до статку графського роду Андексів. Реліквію було перевезено до герцогської двірцевої капели (нім. Hofkapelle) у Мюнхенській Резиденції. У 1394 році три освячені гостії повернулися назад до Андексу, пізніше і решту релікварію було повернуто. Невдовзі після цього Андекс став місцем паломництва вірян-католиків.
Приблизно у той же час було складено андекський «Аптекарський список» (нім. Andechser Apothekenliste) — історичну пам'ятку-перелік лікарських засобів, що дає змогу дізнатися більше про ліки та медицину часів Середньовіччя.
У 1416 році стару замкову церкву, яка стала об'єктом паломництва, було підпорядковано діссенському чоловічому канонічному училищу. В період з 1423 до 1427 каноніки збудували для паломників тринефний зальний храм у стилі пізньої готики. До 1425 року поступово було повернуто решту релікварію. Саме у той час, ймовірно, з'явилася назва місцевості «Святий пагорб»(нім. Heiliger Berg), яку в народі часто використовують аж дотепер. У 1438 році герцог Ернст засновує тут канонічну семінарію, яка також опікувалася збереженням реліквій та справами паломників. До цього часу належить і перша письмова згадка про постоялий двір на території Святого пагорбу Андекс. Так була заснована традиція гостинності, якою монастир Андекс пишається і зараз.
У березні 1455 року герцог Альбрехт ІІІ Баварський перетворив семінарію Андекс на монастир бенедиктинців, та звелів добудувати на північ від церкви відповідні монастирські помешкання-келії. 1458 року монастир Андекс отримує першого настоятеля, Ебергарда Штьокліна, і відтак стає незалежним.
XVII—XIX століття[ред. | ред. код]
3 травня 1669 року через удар блискавки у монастирі сталася пожежа, яка знищила його майже вщент. Монастирські келії з північного боку церкви, монастирська пекарня та пивоварня зазнали найбільших ушкоджень. Майже не постраждала тільки поздовжня церковна будівля, побудована 1613 року у південно-східній частині монастиря. Відновлювальні роботи розпочалися відразу після пожежі і тривали майже 5 років — у 1674 році весь монастир було відновлено. Через певний брак коштів під час будівництва, за даними церковних книг, що збереглися, було вирішено використати залишки фундаменту, першого поверху південного крила старого будинку з келіями (XV ст.).
Споруда у стилі бароко переважно збереглася до сьогодення. План будівництва був розроблений 1670 року відомим мюнхенським придворним архітектором Марксом Шиннаглєм (нім. Marx Schinnagl) (1612—1681), і негайно втілений в життя цілою групою будівників під керівництвом придворного зодчого Каспара Цуккаллі (нім. Kaspar Zuccalli). Церковну вежі, чиї знищені дзвони до пожежі розміщувалися у під самим дахом у дзвіниці у формі восьмикутника, було збільшено, а купол набув сферичної форми, яку можна побачити і сьогодні. Нова будівля монастирських келій, зведена на основі колишньої, сягала вже трьох поверхів, і отримала внутрішній двір з окремим проходом до церкви. На другому та третьому поверхах західного та північного фасадів було обладнано чернечі келії, а у південному крилі розташувалася бібліотека. Східне крило будівлі було віддане під трапезну з анфіладним проходом до приміщень настоятеля і князівських покоїв, які використовувалися лише коли до монастиря навідувалися представники правлячої династії.
До 300-річного ювілею церкви та монастиря його тодішній настоятель Бернгард Шютц (1751—1755) запросив відомого архітектора та митця Йоганна Баптіста Циммермана до оздоблення монастирської церкви у стилі рококо, який і зберігся, власне, до наших днів.
Через оголошену у всій Баварії у 1803 році секуляризацію монастир Андекс було розпущено. В період 1803—1846 рр. територія та споруди належали різноманітним приватним господарям, які часто змінювалися.
У 1846 році колишній монастир Андекс перейшов у власність короля Людвіга І Баварського, який у 1850 році передав всі статки Андексу до заснованого ним же монастиря бенедиктинців Святого Боніфація у Мюнхені.
У свої молоді роки до Андексу часто навідувався відомий німецький поет-гуморист та карикатурист Вільгельм Буш. Під впливом таких візитів з'явилося ілюстроване оповідання «Благочестива Гелена», де в гумористичній формі бачимо таку згадку:
«На горі, в святому місці
Всіх запрошують черниці
До таверни і каплиці…»[3]
Наш час (після 1900 р.)[ред. | ред. код]
У 1929 році Кардиналом Вроцлавським Адольфом Бертрамом до монастиря були передані мощі святої Ядвіги Сілезької, яка народилася тут у XII столітті. З 1943 року до мощей організовано паломництво.
В часи Другої світової війни у Андексі зберігалася значна кількість об'єктів культурного надбання.
У 1964 році через пожежу у підсобній будівлі, де з 1890 року розміщувалася монастирська крамниця, було ушкоджено фрагменти покрівлі і повністю знищено стельові фрески та штукатурку роботи вессобрунської школи. Сама допоміжна будівля також значно постраждала.
У 1977 році колишня правляча родина Баварії — Віттельсбахи — заклала неподалік від монастирської церкви родинний цвинтар. Члени родини Віттельсбахів знайшли свій спокій як на цьому закритому для відвідувань цвинтарі, так і всередині церкви, у т. зв. Каплиці болю.
Там же у 1982 році був похований Карл Орф.
У 2005 році, на знак 550-річчя від дня заснування монастиря, було завершено чергову багаторічну реконструкцію церкви, а також був встановлений новий орган виробництва фірми Jann. У ювілейний рік монастир відвідала рекордна кількість паломників і звичайних туристів.
Монастир та підприємницька діяльність[ред. | ред. код]
В монастирі ведеться підприємницька діяльність — працюють монастирська пивоварня, гастрономія (таверна), сільськогосподарська крамниця, культурно-діловий центр.
Вже багато років монастир веде судову тяганину проти конкуруючих виробників продовольчих товарів за права на торгові марки з назвою «Андекс». У 2008 році федеральний господарський суд Німеччини своїм рішенням визнав виняткові права монастиря на торгову марку «Der Andechser» та фірмовий знак «Kloster Andechs». Подібний спір точиться і навколо права на ексклюзивність використання назви «Молочарня Андекс» (нім. Andechser Molkerei) однойменним підприємством.
Монастирська пивоварня (нім. Klosterbrauerei Andechs) управляється бенедиктинським абатством св. Боніфація у Мюнхені. Щорічний обсяг виробництва пива складає понад 100 тисяч гектолітрів пива та налічує сім сортів. Близько п'яти відсотків звареного пива продається прямо у монастирській таверні — на терасі гостинного двору.
Монастирська управа також активно продає ліцензії на використання торгових марок та назв для підприємств-партнерів, аби такі підприємства мали змогу продавати продукцію під маркою «Kloster Andechs». Певна продукція виробляється також за старовинними монастирськими рецептами, якими монастир теж ділиться з партнерами. До таких товарів належать різні сорти хліба, тютюну та м'ясних виробів.
Всесвітнє визнання та інтерес до музичних творів Карла Орфа, який існує у світі, а також той факт, що сам Карл Орф за власним заповітом похований у каплиці Болю монастирської церкви Андекс, розглядається монастирем як велика шана та певний обов'язок щодо тривалої популяризації музики Орфа. З 1998 року монастир проводить щорічний музично-театральний фестиваль імені Карла Орфа, що триває з травня по серпень на монастирських теренах неподалік від місця поховання композитора.
Андекс як усипальниця династії Віттельсбахів[ред. | ред. код]
Монастир Андекс з часів середньовіччя слугував усипальницею членів правлячої династії Віттельсбахів. Цілий ряд членів династії поховано в самій монастирській церкві. Шануючи та підтримуючи таку традицію представники роду Віттельсбахів на чолі з герцогом Альбрехтом у 1977 році заснували неподалік від церкви на території монастиря родовий цвинтар. Того ж року сюди було перевезено саркофаги представників династії, що раніше перебували у інших місцях поховання. Огороджений білими стінами цвинтар знаходиться в південній частині монастирського саду. Саме він слугує сьогодні основним місцем поховання нещодавно померлих Віттельсбахів. Вхід до сімейного цвинтаря для широкого загалу закрито.
У самій монастирській церкві поховані:
- 1. Альбрехт III, герцог Баварії-Мюнхена (1401—1460) — син герцога Ернста
- 2. Герцогиня Анна (1420—1474) — дружина герцога Альбрехта III
- 3. Йоганн IV, герцог Баварії-Мюнхена (1437—1463) — син герцога Альбрехта III
- 4. Вольфганг (1451—1514) — син герцога Альбрехта III
- 5. Теодор (1526—1534) — син герцога Вільгельма IV
- 6. Карл (*/† 1547) — син герцога Альбрехта V
- 7. Фрідріх (1553—1554) — син герцога Альбрехта V
- 8. Крістоф (*/† 1570) — син герцога Вільгельма V
- 9. Крістіна (1571—1580) — донька герцога Вільгельма V
- 10. Карл (1580—1587) — син герцога Вільгельма V
- 11. Принц Гайнріх (1922—1958) — син кронпринца Рупрехта
На сімейному цвинтарі знайшли свій спокій:
- 1. Принц Конрад (1883—1969) — син принца Леопольда
- 2. Принц Костянтин (1920—1969) — син принца Адальберта
- 3. Герцогиня Марія, уродж. графиня Драшкович фон Тракошчан (1904—1969) — перша дружина герцога Альбрехта)
- 4. Принц Адальберт (1886—1970) — син принца Людвіга Фердинанда
- 5. Принцеса Бона (1896—1971) — дружина принца Конрада
- 6. Принцеса Августа, уродж. графиня фон Зефрід-Буттенгаймська (1899—1978) — дружина принца Адальберта
- 7. Герцогиня Марі Єнке Євгенія, уродж. графиня Кеглевич фон Буцін (1921—1983) — друга дружина принца Альбрехта
- 8. Принцеса Марія дель Пілар (1891—1987) — донька принца Людвіга Фердинанда Баварського
- 9. Герцог Альбрехт (1905—1996) — син кронпринца Рупрехта Баварського
- 10. Принц Євген Леопольд (1925—1997) — син принца Конрада
- 11. Принц Людвіг (1913—2008) — син принца Франца
- 12. Принцеса Ірмінґард (1923—2010) — дружина принца Людвіга
З вищеназваних осіб принц Конрад, принц Костянтин, принц Адальберт та принцеса Бона були раніше поховані у церкві Св. Міхаеля у Мюнхені. Перепоховання відбулося 1977 року.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ За різними джерелами рік народження згадується як 1174, 1176 чи навіть 1178
- ↑ «Hoch von gnadenreicher Stelle winkt die Schenke und Kapelle…» — «Благочестива Хелена» на сайті «Проект Гуттенберг» [Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.]
|
