Молочай простертий

Молочай простертий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Підродина: Euphorbioideae
Триба: Euphorbieae
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид: Молочай простертий
Euphorbia humifusa
Willd., 1814
Посилання
Вікісховище: Euphorbia humifusa
Віківиди: Euphorbia humifusa
IPNI: 346840-1
ITIS: 1025510
NCBI: 212301

Молочай простертий[1][2] (Euphorbia humifusa) — вид трав'янистих рослин з родини молочайні (Euphorbiaceae), поширений у Європі (Молдова, Україна, пд.-зх. Росія) й більшій частині Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна рослина 2–20 см. Листки довгасто-еліптичні або видовжено-обернено-яйцеподібні. Пелюсткоподібні придатки нектарників вужчі, ніж нектарники. Насіння дрібно-горбкувате, світле, з темними прожилками[2]. Стебел багато — від основи, розпростерті або висхідні, товщиною 1–3 мм, часто червоні або рожево-червоні, голі або волосисті. Листки протилежні, листові пластини 5–10 × 3–6 мм, зверху зелені, знизу світло-зелені, іноді світло-червоні, обидві поверхні голі або волосисті, верхівка тупа. Коробочка 3-кутно-яйцеподібно-кулеподібна, ≈ 2 × 2.2 мм, гладка[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі (Молдова, Україна, пд.-зх. Росія) й більшій частині Азії; натуралізований: Австрія, Німеччина, Угорщина, Польща, Швейцарія, Італія (вкл. Сардинія, Сицилія), Румунія, Франція (вкл. Корсика), Іспанія[4][5][6].

В Україні вид зростає на полях і вздовж доріг як бур'ян, на півдні Степу — у Правобережному і Лівобережному злаковому степу, у Приазовській частині Лівобережного Злаково-Луговому Степу і Криму[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Euphorbia humifusa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 145. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 11.12.2019. (англ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 11.12.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 11.12.2019. (англ.)
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 11.12.2019. (англ.)