Молоді літа короля Генріха IV

Молоді літа короля Генріха IV — перший том дилогії Генріха Манна про французького короля Генріха IV, виданий у 1935 році. У 1938 році вийшов друком другий том Літа зрілості короля Генріха IV. Разом вони вважаються найважливішим твором Генріха Манна.

Історичний контекст[ред. | ред. код]

Інтелектуальне підґрунтя дилогії простежується в нарисі Geist und Tat початку 20 століття. Крім того, значну роль відіграють ідеї та думки Фрідріха Ніцше та Іммануїла Канта. Зрештою, ці романи є архетипними представниками німецької літератури вигнання часів Третього Райху . Намагаючись духовно об'єднати свою німецьку батьківщину з французьким вигнанням, Генріх Манн додав так звані «moralités», узагальнюючи висновки класичною французькою мовою, у ключові моменти німецькомовного тексту.

Поява[ред. | ред. код]

Роман із двох частин, який був написаний у Франції і цілком просякнутий французьким духом та французьким життєлюбством, — про молодість, підйом, правління та кінець французького короля Генріха IV . У цих книгах Генріх Манн, мабуть, висловив своє найглибше ставлення до життя, таке як радість від хороших речей у житті, — краси, дружби, любовних утіх, доброї їжі, чесної праці та освіченої розмови мовою, яка була звільнена від юнацького запалу та вичищена до простоти і лаконічності як спадщина, залишена для нащадків. Роман також є визнанням у любові до Франції. Два романи про життя Генріха Наваррського, як історичні романи, містять численні деталі з історії Франції кінця 16 століття. Серед іншого, події Варфоломіївської ночі та облоги Ла-Рошелі (1573)^[en] зображені в картинах, сповнених драматизму. При цьому, Генріху Манну вдалося схопити унікальність ситуацій та їх специфічну атмосферу лише кількома вражаючими штрихами таким чином, що читач відчуває безпосереднє залучення до подій і емоційно переживає дію. При появі інтригана герцога Гіза, який приїжджає до Парижа верхи, з військовою помпою, Генріх Манн описує ентузіазм підбадьорливого натовпу, розбурханого агітаторами Католицької ліги, простими лаконічними кадрами та заключними рішучими, насправді саркастичними словами "Чоботи, що звисають з коня, можна просто поцілувати". З цих кількох слів читач може з'ясувати, що думає автор про характер герцога Гіза та його політичні погляди.

Змісти[ред. | ред. код]

Дія романів відбувається у трьох часових рівнях-епохах. По-перше, на рівні оповіді події відбуваються в епоху Відродження та релігійних війн у Франції, по-друге моральні алюзії зачіпають епоху Просвітництва через численні натяки на розум і поклик до людяності, і по-третє, численні інші сцени натякають на події в час написання романів, які автор переживає у французькому та американському вигнанні . Рівень розповіді базується на різних історичних уявленнях і в основному дотримується перебігу історичних подій, таких як Варфоломіївська ніч, різні релігійні зміни Генріха IV, зв'язок із родиною Медічі, Нантський едикт та вбивство Генріха IV.

Посилання та приклади[ред. | ред. код]

Посилання на ідеали розуму і, отже, на Просвітництво викладено, наприклад, у наступних уривках. У розділі «Догори ногами» Генріх обмірковує свої плани втечі і каже: "— А треба, щоб вирішував мій розум, — сказав Анрі.— Тільки де він був? "(Молоді літа, Догори ногами)^[1]; Пізніше про оповідача сказано: «А відсвіт його слів (про Морнея, союзника Анрі) зберігся в пам'яті Анрі. Бо пізнання — це світло, і його випромінює чеснота. Нечестивці не знають нічого.»(Молоді літа, Морней, або Чеснота). Наприкінці роману сказано: "Моя справа дійшла до тієї години, що народи повинні і не повинні страждати від поганих мрій, а не жити розумом у роздутому животі універсальної сили, яка поглинула їх усіх. Це справжнє правило мого Великого плану. Не дуже реалістично; Кожне просвітлення остаточно стає тверезим. Тепер пан Гроцій (міністр юстиції Анрі) розміщує їх у параграфах, а пан Росні (міністр фінансів Анрі) їх обчислює." (Літа зрілості, Батьківські радості). Ця висока оцінка розуму також суттєво впливає на погляд на фашизм, наприклад, "Загальна потвора в основному складається з щонайбільше однієї десятої злості і однієї десятої боягузтва. Між цими двома типами людей — нічого." (Молоді літа, Друга книга Самуїла, глава I, вірші 19 і 25).

Посилання на реальний рівень та видатну позицію Генріха Манна в різних групах в еміграції висвітлюється, серед іншого, у наступному уривку, коли один із посланців Анрі приїжджає до Англії та розповідає про Варфоломіївську ніч. Є кілька можливих паралелей із переживаннями, які могли трапитися з деякими вигнанцями таким чи подібним чином. Щодо нелюдських надмірностей у Варфоломіївську ніч, жінка, ім'я якої не згадується, але яка чує про події, сказала: "Звичайно, все сталося, як ви повідомляєте, але дуже далеко звідси. Я не знаю жодної жінки, яка була б досить божевільною, щоб пити кров. "(Літа зрілості, Таємниця несправедливості). Це недовіра, яку іноді виявляють вигнанці, коли вони говорять про події тиранії.

Морней, посланник Анрі або оповідач коментує: "Досвід, який, схоже, піднімає цілий світ, такий жахливий і так голосно кричить до Бога: сто миль далі, це те саме християнство, вони викликають максимум стільки уваги, скільки винахід, і це може бути краще. "(Літа зрілості, Таємниця несправедливості).

Критика[ред. | ред. код]

У романі незліченні персонажі товпляться навколо головного героя Анрі, щоб перш за все висвітлити його власний характер. Анрі аж ніяк не зображений лише в позитивному світлі. Він той, хто навчається, хто віддається своїм почуттям і любові, маючи базове гуманістичне ставлення. Гуманізм, щедрість, справедливість та людяність Анрі — це основні риси, які зображені у багатьох сценах. І в цих історіях знову і знову з'являється напружена зайнятість людськими характерами, заснована на психології Ніцше, як і в його ранніх роботах. Розповідь іноді буває мальовничим, деякі сцени перетягуються і утворюють калейдоскоп життя, присвяченого добрій справі - як описано у ще одному есе Манна під цією назвою.

[Це] романи справжнього народного вождя, гуманіста, слуги справедливості та шанувальника розуму (як відповідник Вірнопідданого з його негативними рисами духу Вільгельміна). Він виступає за нову Європу.^[2]

Джерела[ред. | ред. код]

• Heinrich Mann: Die Jugend des Königs Henri Quatre, Fischer Klassik, 2. Auflage Frankfurt am Main 2012 ISBN 978-3-596-90151-7.
• Heinrich Mann: Die Vollendung des Königs Henri Quatre, Fischer Klassik, Frankfurt am Main 2010 ISBN 978-3-596-90161-6.

Примітки[ред. | ред. код]