Молдаван Григорій Михайлович
| Молдаван Григорій Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 13 жовтня 1930 Волоське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область | |||
| Смерть | 17 вересня 2018 (87 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1956) | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Вчитель | Мухін Віктор Іванович, Агібалов Василь Іванович, Гельман Макс Ісайович, Вронський Макар Кіндратович і Олійник Олексій Прокопович | |||
| Працівник | Київський експериментальний кераміко-художній завод | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| У шлюбі з | Молдаван-Фоменко Олена Василівна | |||
| | ||||
Григорій Михайлович Молдава́н (нар. 13 жовтня 1930, Волоський — пом. 17 вересня 2018, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Чоловік скульпторки Олени Молдаван-Фоменко.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 13 жовтня 1930 року в селі Волоському (нині Дніпровський район Дніпропетровської області, Україна). 1950 року закінчив Ворошиловградське художнє училище, ден навчася у Віктора Мухіна, Василя Агібалова; у 1956 році — Київський художній інститут, де навчався у Макса Гельмана, Макара Вронського, Олексія Олійника.
Протяном 1954—1964 років працював у художній лабораторії на Київському експереминтальному кераміко-художньому заводі[1]. Жив у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 12, квартира № 141. Помер у Києві 17 вересня 2018 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Працював в галузі станкової, монументальної та декоративної скульптури, в пластиці малих форм. Серед робіт:
- «Дівчина з гусьми» (1957, порцеляна);
- «Гопак» (1958);
- «Кожум'яка» (1960, порцеляна);
- «Обжинки» (1960, майоліка);
- «Малюк» (1960-ті, порцеляна);
- «Суворовці» (1960-ті);
- «Єдиного сина…» (1964, гіпс);
- «Катерина» (1964, гіпс);
- «Воєнна весна» (1967, гіпс);
- «Заручник» (1967);
- «Шахтарі» (1970, дерево; 1980);
- «Член підпілля Київського міськкому Володимир Кудряшов» (1972);
- «1941 рік» (1975);
- «Ленінська правда» (1970, оргскло);
- «Полювання Ярослава Мудрого» (1982).
Автор меморіальної дошки (граніт, бронза; барельєф) Андрію Шуринку, встановленої 15 січня 1970 року в Києві, на одному з корпусів «Охматдиту» по вулиці Косіора, № 28/1, в якому з 1957 по 1969 рік працював вчений[2].
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1957 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021, С. 232.
- ↑ Михайло Кальницький, Лідія Лук’янчук. Лікарня для чорноробів (№ 28 / Андрющенка, 1). 1999 р. Звід пам’яток Києва. / Прадідівська слава. Українські пам’ятки.
Література[ред. | ред. код]
- Молдован Григорій Михайлович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 311.;
- Молдаван Григорій Михайлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 154.;
- А. В. Забой. Молдаван Григорій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.
|
