Мовчан Борис Олексійович

Мовчан Борис Олексійович
Борис Мовчан
Борис Мовчан
Борис Мовчан
Народився 9 січня 1928(1928-01-09)
Макіївка, Бобровицький район, Ніжинська округа, Українська СРР, СРСР
Помер 15 листопада 2019(2019-11-15) (91 рік)
Країна  Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна
Діяльність матеріалознавець
Alma mater фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь металознавство та металургія
Заклад Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона
Посада засновник і директор
Вчене звання доктор технічних наук
Науковий ступінь академік НАН України
Членство НАН України
Відомий завдяки: електропроменева технологія
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України Ленінська премія Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Леніна
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Бори́с Олексі́йович Мовчан (9 січня 1928 — 15 листопада 2019[1]) — український вчений в царині фізичного металознавства й металургії, академік НАН України. Автор праць по взаємозв'язку між кристалічною структурою і механічними властивостями металів (сплавів), електропроменевої технології.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 січня 1928 року в селі Макіївка на Чернігівщині в сім’ї агронома. У 1935-1937 родина проживала у Чернігові, а в 1937 році переїхала до села Новий Биків (нині Бобровицького району). Перед війною Борис встиг закінчити 6 класів школи, а в 1944 році, після визволення Чернігівщини, закінчив семирічку.

1946 закінчив 2 курси Київського суднобудівного технікуму, в 1951 — фізичний факультет Київського державного університету імені Шевченка за спеціальністю «металофізика». 1954 року захистив кандидатську, в 1961 — докторську дисертації.

Починав трудовий шлях науковим співробітником, в 1960-94 роках — завідувач відділу електронно-променевих технологій.

1964 року його обрано членом-кореспондентом, а 1978-го – академіком НАН України.

1994 — засновник і перший директор Міжнародного центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона.

Від 2003 року — головний науковий співробітник відділу парофазних технологій неорганічних матеріалів та науковий співробітник-консультант міжнародного центру електронно-променевих технологій.

Доробок[ред. | ред. код]

В доробку понад 360 наукових праць, 7 монографій, більше 100 патентів; підготував 56 кандидатів і 6 докторів наук.

Технологія електронно-променевого випару (атомізації) і наступного фізичного осадження парової фази у вакуумі (EB-PVD) для одержання матеріалів і покриттів із заданими структурою і властивостями почала розроблятися в ІЕЗ ім. Є. О. Патона під керівництвом акад. НАН України Б. О. Мовчана на початку 1960-х років ХХ ст. Створені в період 1975–1991 рр. електронно-променеві технології й устаткування для нанесення захисних покриттів на лопатки газових турбін були впроваджені на багатьох підприємствах міністерств авіаційної, суднобудівної і газової промисловостей СРСР.[2]

Деякі з праць:

  • «Електронно-променева технологія випаровування та осадження з парової фази неорганічних материалів з аморфною, нано- та мікроструктурою», 2004,
  • «Нанотехнології, наномедицина: перспективи наукових досліджень та впровадження їх результатів у медичну практику» — разом з Л. Г. Розенфельдом, В. Ф. Москаленком, І. С. Чекманом,
  • «Нанонаука і нанотехнології: технічний, медичний та соціальний аспекти» — у співавторстві з Б. Патоном, В. Москаленком, І. Чекманом, «Вісник НАН України», 2009.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреат Державної премії УРСР 1974 року.
  • Лауреат Ленінської премії — 1984.
  • Заслужений діяч науки і техніки України — 2004.
  • Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора (1976, 1981), орденом Леніна (1988), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Повідомлення на сайті НАН України. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
  2. Винаходи та інновації. Винахідники України. ІІ том. Видавничий центр «Логос Україна». Архів оригіналу за 1 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]