Мишлаєвський Владислав Олександрович
| Мишлаєвський Владислав Олександрович | |||
|---|---|---|---|
| Народження | невідомо | ||
| Смерть | 15 жовтня 1951 Ульм, Тюбінген, Німеччина | ||
| Країна |  Російська імперія | ||
| Рід військ | піхота | ||
| Освіта | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) і Павловське військове училище | ||
| Звання |  Полковник | ||
| Нагороди |
| ||
Владисла́в Олекса́ндрович Мишлає́вський (нар.? — пом.15 жовтня 1951) — полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку. У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Служив у Російському Корпусі. Син відомого генерала від інфантерії Олександра Захаровича Мишлаєвського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Батько Олександр Захарович Мишлаєвський (нар.13 березня 1856, Златопіль — пом.1920) — відомий генерал від інфантерії, професор, історик.
Навчання[ред. | ред. код]
Закінчив Перший кадетський корпус (1907), Павловське військове училище (1909), випущений в лейб-гвардії 3-й стрілецький полк.
Військова діяльність[ред. | ред. код]
6 грудня 1913 року отримує підвищення з підпоручика в поручики з вислугою з 6 серпня 1913 року[1].
1915 року учасник Першої світової війни у чині поручик, контужений[2], але залишився в строю, був поранений і відправлений до петроградського шпиталю[3].
Полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку.
В січні 1920 року командир одного із загонів Білої армії у районі Сочі, де на той час працював у шпиталі Михайло Булгаков і чи то чув про нього, чи й, навіть, познайомився[4]. Ймовірно саме через це у романі Біла гвардія є персонаж з таким же прізвищем. Існує тогочасна поштотелеграма за його підписом[5].
У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Евакуйовано на кораблі «Модіг».
В еміграції[ред. | ред. код]
В еміграції в Югославії, голова Союзу Інвалідів у Белграді. Працював в Управлінні залізниці.
Служив у Російському Корпусі з 31 жовтня 1941 року - молодший офіцер 4-ї сотні 2-го батальйону 1-го полку (обер-лейтенант), з січня 1942 року - командир 4-ї сотні того ж полку (гауптман), з грудня 1942 року командир 1-ї роти 3-го полку, з 22 грудня 1944 року - командир охоронної роти при штабі 4-го полку[6].
Після 1945 року — в Німеччині в таборі DP, з 1947 року голова ряду відділів Союзу Інвалідів. Очолював Мамингенський, Анберський та Дармштадтський підрозділи.
Останні роки життя[ред. | ред. код]
Помер після складної операції 15 жовтня 1951 року в Ульмі, Німеччина.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святої Анни 4 ступеня з написом "За хоробрість" ( 1914)[7].
- Орден Святого Володимира 4 ступеня ( 1915)[7].
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина Любов.
Донька Людмила.
Зазначення[ред. | ред. код]
- ↑ О производстве за выслугу лет офицеров гвардии на 6 декабря 1913 года. Фонд 400 оп. 9 дело 34404//Форум ВГД(рос.)
- ↑ Газета «Русское слово» Воскресенье, 12-го июля 1915г. N 160//Форум ВГД(рос.)
- ↑ Газета «Русское слово» Среда, 15-го июля 1915г. N 162.//Форум ВГД(рос.)
- ↑ Соколов Борис Расшифрованная «Белая Гвардия». Тайны Булгакова.(рос.)
- ↑ Знакомьтесь, Мышлаевский//LiveJournal(рос.)
- ↑ ЧИНЫ РУССКОГО КОРПУСА. БИОГРАФИЧЕСКИЙ СПРАВОЧНИК В ФОТОГРАФИЯХ. МОСКВА 2009//Форум ВГД(рос.)
- ↑ а б Высочайшие приказы о чинах военных//Форум ВГД(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Чуваков В.Н. Незабытые могилы. М., 2004 Т. 4 С.688. (рос.)
- Волков С. В. База даних «Учасники Білого руху в Росії» на січень 2014. Літера М. С.665 [Архівовано 28 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
 | Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |