Островерха Михайло
| Островерха Михайло | |
|---|---|
| Народився | 7 жовтня 1897 Бучач, нині Тернопільська область |
| Помер | 17 квітня 1979 (81 рік) Бруклін, Нью-Йорк, США |
| Громадянство |  ЗУНР,  США |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Бучач |
| Діяльність | письменник, перекладач, військовик, фольклорист, мистецтвознавець |
| Військове звання | хорунжий |
| Конфесія | УГКЦ |
| У шлюбі з | Олена Островерха (з дому Роман) |
Михайло Острове́рха (псевдонім: Михайло Осика; 7 жовтня 1897, м. Бучач, нині Тернопільської области — 17 квітня 1979, Бруклін[2]) — український письменник, перекладач, фольклорист, мистецтвознавець, співак, громадсько-просвітній діяч, військовик. Вояк Легіону УСС, УГА, Дієвої Армії УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 7 жовтня 1897 року в м. Бучачі[2] (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільської области, Україна).
Навчався в народній школі «на Бараках», школі при монастирі оо. Василіян у Бучачі.
У 1915 році — доброволець УСС, учасник бойових дій. 1916 року поблизу Бережан потрапив у полон до російських імперських військ. У 1918 оці воював у лавах війська ЗУНР, брав участь у бойових діях біля Львова.
У 1919 році закінчив старшинську піхотну школу УГА в м. Золочеві. Хорунжий УГА, згодом — в Армії УНР (культурно-освітній референт).[3] Після поразки у військових діях потрапив в табори інтернованих українських вояків у Польщі (Пикуличі, Каліш[4]). У таборі інтернованих українських вояків почав літературну діяльність у журналах, що там виходили — «Запорожець» у Вадовицях, «Веселка» в Каліші.[5]
1921 року повернувся до Бучача; працював у селах Бучаччини та Станиславівщини;[3] згодом переїхав до Львова, працював у редакції журналу «Червона Калина». Виїздив до Італії, вивчав мистецтво.
1923 року у видавництві «Веселка» в Каліші вийшла спільна збірка поезій Євгена Маланюка, Михайла Селегія та М. Осики «Озимина: альманах трьох».[6][7]
1926 року виїхав до Італії, вивчав мистецтво, літературу, музику, побут; свої враження, знання описував у часописах «Діло», «Новий час», журналах «Назустріч», «Обрії», «Життя і знання», «Дзвони».[7] У цей період стає популяризатором режиму Муссоліні, зокрема 1938 року опублікував книжку «Нова імперія» — найяскравішу апологію італійського фашизму, яка будь-коли виходила з-під пера українця[8].
Під час німецько-радянської війни працював у Львові в історичному відділі військової управи 14-ї дивізії Ваффен СС «Галичина». Редактор дивізійного тижневика «До перемоги».
У 1944 році виїхав до Німеччини, згодом — до США (ЗСА, ЗДА). Співпрацював з редакціями часописів «Америка», «Народна воля», «Свобода», продовжував літературну діяльність.
Учасник ініціативного комітету проведення З'їзду бучачан у Рочестері 30 травня — 1 червня 1969 року.[9]
Помер 17 квітня 1979 року в Брукліні, Нью-Йорк, США.
Доробок[ред. | ред. код]
- Автор книг та творів:
- Муссоліні: людина і чин[10].
- Нова імперія: Італія і фашизм. — Львів, 1938[8].
- Великий Василіянин слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький ЧСВВ[11].
- «З римського щоденника» (1946).
- «Nihil novi» (1946).
- «Без докору» (1948).
- «Обніжками на битий шлях» (1957).
- «На закруті» (1958).
- «Блиски і темряви» (1966)[12].
- «Грона калини», «Гомін здалека», «Чорнокнижник із Зубівки».
- Переклади з італійської (зокрема, літературні твори Ґрація Делєдда, Ада Неґрі, Чезаре Меано, Н. Фаріна; також «Іль Прінчіпе» Ніколо Макіявеллі[7].
- Публікації.
Був режисером аматорських вистав у селах Жизномирі[13], Сороках[14], виконував у них ролі[15].
Редактор історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина».
Пам'ять[ред. | ред. код]
В експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею представлено матеріали, які розповідають про життя та діяльність М. Островерхи.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Боднарук І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина… — С. 104.
- ↑ а б Головин Б., Пиндус Б., Фроленков В. Островерха Михайло… — С. 696.
- ↑ а б Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина… — С. 745.
- ↑ Островерха М. Обніжками на битий шлях… — С. .
- ↑ Боднарук І. Бучацький Парнас… — С. 104—105.
- ↑ Євген Маланюк, Михайло Селегій, Михайло Осика Озимина: альманах трьох / Євген Маланюк. — Каліш, 1923. — 55 с.
- ↑ а б в Боднарук І. Бучацький Парнас… — С. 105.
- ↑ а б Зайцев О. Український націоналізм та італійський фашизм (1922—1939) // Україна Модерна. — 3 січня 2012.
- ↑ Колцьо В. З перших починів нашого комітету // Бучач і Бучаччина… — С. 893.
- ↑ Зайцев О. Фашизм і український націоналізм (1920-30-ті рр.) // «Ї»: незалежний культурологічний часопис. — Львів, 2000. — Число 16. — С. 86—104.
- ↑ Великий Василіянин слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький ЧСВВ
- ↑ Головин Б., Пиндус Б., Фроленков В. Островерха Михайло… — С. 697.
- ↑ Шипилявий С. Жизномир // Бучач і Бучаччина… — С. 522.
- ↑ Носковська-Гірняк Г. Сороки // Бучач і Бучаччина… — С. 649.
- ↑ Там само. — С. 656.
Джерела[ред. | ред. код]
- Михайло Островерха Муссоліні — Людина і Чин (ораторія)
- Боднарук І. Михайло Островерха // Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. — Донецьк: Укр. культурологічний центр, 1996. — С. 114—118.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Головин Б., Пиндус Б., Фроленков В. Островерха Михайло // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 696—697. — ISBN 966-528-199-2.
- Островерха М. Вірш // Літопис Червоної Калини. — C. 2.
- Островерха М. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк: Dnipro, 1957. — 144 с.
- Якимович Б. З. Островерха Михайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 678. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Б. З. Якимович. Островерха Михайло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
|
