Мечеть Сулейманіє (Едірне)
| Мече́ть Сулейманіє́ | |
|---|---|
| Мече́ть Сулейма́н-паші́ | |
 | |
| 41°40′04″ пн. ш. 26°33′28″ сх. д. / 41.66778591773° пн. ш. 26.557718465737° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Сучасний статус | Діюча мечеть |
| Розташування |  Туреччина, Едірне |
| Засновник | Сулейман-паша |
| Початок будівництва | 1458  |
| Кінець будівництва | 1548 |
| Відбудовано | бл. 1754, 1862, 1899, 2011–2019 |
| Стиль | Османська архітектура |
| Належність | Іслам |
| Стан | Добрий (після реставрації) |
| Оригінальна назва | тур. Süleymaniye Camii |
  Мечеть Сулейманіє (Едірне) (Туреччина) | |
 | |
 Мечеть Сулейманіє у Вікісховищі | |
Мече́ть Сулейманіє́ або Мече́ть Сулейма́н-паші́ (тур. Süleymaniye Camii, Süleyman Paşa Camii) — мечеть у центральній частині міста Едірне, збудована у 1548 році Сулейман-пашею, одним із візирів часів правління султана Сулеймана Пишного.[1]
Мечеть зазнала пошкоджень під час землетрусу 1751 року і була відбудована вакфом мечеті через три роки.[2] Мінарет мечеті, верхня частина якого вище шерефе́ була викривлена, був знесений та відбудований у 1862 році. У 1877 році під час російської окупації та через розливи річок мечеть зазнала руйнувань. Завдяки допомозі Абдул-Гаміда II та комісії, зібраної під керівництвом вілаєтського дефтердара Мехмет-ефенді, на ремонт було виділено сто тисяч курушів, і у 1899 році мечеть знову відкрили для богослужінь.[3] Згодом, через нові пошкодження від повеней, її знову довелося закрити. Реставраційні роботи розпочалися у 2011 році.[4] Під час робіт на глибині пів метра під землею було знайдено нерозірвану мінометну міну та артилерійський снаряд, які, ймовірно, належали до часів Балканських воєн.[5] Мечеть Сулейман-паші була знову відкрита для богослужінь у 2019 році після 8-річних реставраційних робіт.[6]
Мечеть, збудована на рівній місцевості, має квадратний план. У північному куті мечеті розташований єдиний мінарет. Портик для запізнілих спирається на чотири колони та увінчаний трьома куполами.[7] На шістнадцятигранному барабані мечеті розташовано вісім вікон з круглими арками.[8] Міхраб, верхня частина якого має форму мушлі устриці, праворуч має простий мармуровий мінбар.
- ↑ Асланапа, Октай (2014). Edirne'de Osmanlı Devri Abideleri (тур.). Edirne Valiliği Yayınları. с. 44 (n43 у скані).
- ↑ Тосявізаде, Ріфат Осман (1999). Edirne Evkaf-ı İslamiyye Tarihi Camiler ve Mescitler (ota) . с. 68 (n67 у скані).
- ↑ Баді, Ахмет (2000). Казанджигіль, Ратіп (ред.). Riyâz-ı Belde-i Edirne (ota) . с. 22-23 (n43 у скані).
- ↑ Süleymanpaşa Camisi'nın onarım ihalesi tamamlandı! Çalışmalar yakında başlayacak!. www.emlaktasondakika.com (тур.). Процитовано 15 січня 2025.
- ↑ Edirne'de Balkan Savaşları'na ait olduğu düşünülen mühimmat bulundu. www.trthaber.com (тур.). 17 жовтня 2019. Архів оригіналу за 15 січня 2025. Процитовано 15 січня 2025.
- ↑ Taşkından zarar gören tarihi cami restorasyonunda sona yaklaşıldı. www.aa.com.tr. Архів оригіналу за 15 січня 2025. Процитовано 15 січня 2025.
- ↑ @edirnekultur22. Süleyman Paşa (Süleymaniye) Camii. Süleyman Paşa (Süleymaniye) Camii (тур.). Архів оригіналу за 15 січня 2025. Процитовано 15 січня 2025.
- ↑ Edirne Taşınmaz Kültür Varlıkları Envanteri Cilt I (тур.). Edirne Valiliği Yayınları. 2013. с. 130 (n129 у скані).
| | Це незавершена стаття про Туреччину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |