Методій (Филимонович)

Мето́дій (Мефодій; світське ім'я — Максим Филимонович; нар. невідомо — пом. 1690, Москва) — протопіп Ніжинський, згодом — православний єпископ Мстиславський й Оршанський^[be-tarask], місцеблюститель Київської митрополії. Певний час був спільником Симеона (Адамовича).

Біографія[ред. | ред. код]

Методій (в миру — Максим Филимонович) був ніжинським протопопом поки 1661 року не був висвячений в єпископи та призначений місцеблюстителем Київської митрополії представником Московської патріархії митрополитом Питиримом. Висвячення в єпископи та призначення місцеблюстителем відбулось в порушення процедури, «за государевим царовим указом», за останнє, до речі, патріарх Никон наклав на Питирима анатему пізніше.^{[джерело?]}

Козелецька рада[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (січень 2023)

Подальша доля[ред. | ред. код]

Перебуваючи у Києві, не визнавав митрополита Йосипа Тукальського; 1667 перейшов в опозицію до Москви і підтримував гетьмана Івана Брюховецького у його антимосковському повстанні, після чого 1668 був заточений в Уманський монастир, а потім у Новоспаський монастир у Москві, де й помер. Становище Методія в 1680-х роках в столиці було цілком комфортним: він отримував щедру царську платню на церковні свята, гроші на витрати, користувався доходами від своїх маєтків в районі Ніжина.

Помер Методій десь на початку 1690 року, можливо в лютому або навіть початку березня, оскільки в кінці березня його син, Кирило прибув до Москви для розшуку «пожитків» батька.

Оцінки[ред. | ред. код]

Роль єпископа Методія та його характер і мотивацію перед радою досить детально описав російський історик і архівіст XIX століття, Олександр Востоков^[ru], що досліджував документи про Козелецьку раду у фондах Сибірського приказу^[ru]:

	Методій, ставленик Москви, мав великий вплив на малоросійські справи, як людина, якій більше, ніж комусь, довіряв московський уряд, що не знав, на кого з малоросіян можна покластися, кому можна довіряти. Рекомендації Методія мали велике значення в Москві; тому всі полковники, вірні Росії, з усіма проханнями зверталися до нього, шукали у нього поради та схвалення своїм діям. Людина хитра, честолюбна, Методій, переслідуючи свої особисті цілі, старався, скільки міг, для московського уряду: підтримував між полковниками згоду, примушував одного допомагати іншому, збирав вісті про неприятелів, роздавав кому треба подарунки та гроші, звісно, отримуючи за це вдвічі більше з уряду. Бачачи трьох кандидатів на гетьманську булаву, Методій до певного часу не хотів нікому з них віддати перевагу: обнадійуючи Сомка у своїй допомозі, він запевняв у своїй дружбі Золотаренка і в той же час переписувався з Брюховецьким, утримуючи його від крайніх кроків, які могли б нашкодити йому в очах уряду. Оригінальний текст (рос. дореф.) Меѳодій, ставленникъ Москвы, имѣлъ большое вліяніе на малорусскія дѣла, какъ человѣкъ, которому больше, чѣмъ кому нибудь, довѣряло московское правительство, не знавшее, на кого изъ малороссіянъ можно положиться, кому можно довѣрять. Рекомендаціи Меѳодія имѣли большое значеніе въ Москвѣ; поэтому всѣ полковники, вѣрные Россіи, со всѣми просьбами обращались къ нему, искали у него совѣта и одобренія своимъ дѣйствіямъ. Человѣкъ хитрый, честолюбивый, Меѳодій, преслѣдуя свои личныя цѣли, старался, сколько могъ, для московская правительства: поддерживалъ между полковниками согласіе, заставлялъ одного помогать другому, собиралъ вѣсти о непріятеляхъ, раздавалъ кому нужно подарки и деньги, разумѣется, получая за то вдвое съ правительства. Видя троихъ кандидатовъ на гетманскую булаву, Меѳодій до поры до времени не хотѣлъ никому изъ нихъ отдать преимущество: обнадеживая Сомка въ своей помощи, онъ увѣрялъ въ своей дружбѣ Золотаренка и въ тоже время переписывался съ Брюховецкимъ, удерживая его отъ крайнихъ поступковъ, которые могли-бы повредить ему въ глазахъ правительства.
— Олександр Востоков[ru], [1]

У літературі[ред. | ред. код]

• «Між двох орлів» — роман-трилогія Ярослави Дегтяренко.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Востоковъ А.^[ru]. Козелецкая рада 1662 г. // Кіевская старина. — 1887. — Вип. 2. — С. 269-284. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]

Методій у сестринських Вікіпроєктах
	Цитати у Вікіцитатах?
	Генеалогія на Родоводі?

•  Terra Україна: Прокислий мед єпископа-авантюриста Мефодія Філімоновича — Олександр Алмазов на YouTube (рос.)
•  Історичний вебінар\Historical Webinar: "IB\HW" Сергій Багро.«Відновлення Софії Київської єпископом Методієм» на YouTube

Рекомендована література[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про православного релігійного діяча чи діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Генеалогія та некрополістика Родовід Нормативний контроль GKG: /g/120xpb89

п о р Єпископи Могилевські і Мстиславські Річ Посполита Йосип (Бобрикович) (1632–1635)  • Сильвестр (Коссов) (1635–1647)  • Ігнатій (Оксенович-Старушич) (1650)  • Йосиф (Кононович-Горбацький) (1650–1651)  • Методій (Филимонович) (1661)  • Йосип (Тукальський-Нелюбович) (1661–1664)  • Феодосій (Василевич) (1669–1677)  • Серапіон (Полховський) (1697–1704)  • Сильвестр (Четвертинський) (1707–1728)  • Арсеній (Берло) (1729–1733)  • Йосиф (Волчанський) (1735–1742)  • Єроним (Волчанський) (1744–1754)  • Георгій (Кониський) (1755–1795) Російська імперія Афанасій (Вольховський) (1795–1797)  • Іларіон (Кондратковський) (1797)  • Анастасій (Братановський-Романенко) (1797–1805)  • Варлаам (Шишацький) (1805–1813)  • Даниїл (Натток-Михайловський) (1813–1821)  • Йоасаф (Сретенський) (1821–1827)  • Павло (Павлов-Морев) (1827–1831)  • Гавриїл (Городков) (1831–1837)  • Смарагд (Крижановський) (1837–1840)  • Ісидор (Нікольський) (1840–1844)  • Анатолій (Мартиновський) (1844–1860)  • Євсевій (Орлинський) (1860–1882)  • Віталій (Гречулевич) (1882–1885)  • Сергій (Спасський) (1885–1892)  • Павло (Вільчинський) (1892)  • Іриней (Орда) (1892–1893)  • Євгеній (Шерешилов) (1893–1896)  • Мисаїл (Крилов) (1896–1904)  • Стефан (Архангельський) (1904–1911)  • Костянтин (Буличьов) (1911–1925) СРСР Ніфонт (Фомін) (1922–1924)  • Никон (Дегтяренко) (1924–1927)  • Йоасаф (Шишковський-Дрилевський (1927–1928)  • Феодосій (Ващинський) (1929–1933)  • Петро (Соколов) (1930)  • Павлин (Крошечкін) (1933–1934)  • Йосаф (Жевахов) (1934–1936)  • Олександр (Раєвський) (1936–1937) Райхскомісаріат Остланд Філофей (Нарко) (1942—1944) Республіка Білорусь Максим (Кроха) (1989–2002)  • Філарет (Вахромєєв) (2002)  • Софроній (Ющук) (з 2002)

п о р Руїна (1657—1687) Події 1657—1659 Російсько-польська війна (1654—1667) Чигиринська рада (1657) Корсунська рада (1657) Повстання дейнеків (1657—1658) Повстання Пушкаря та Барабаша (1657—1658) Московсько-українська війна (1658—1659) Друга Переяславська рада (1659) 1660—1669 Чуднівська кампанія (1660) Облоги Переяслава[ru] (1661—1662) Козелецька рада (1662) Битва під Каневом (1662) Битва під Бужином (1662) Чигиринська рада (1663) Паволоцьке повстання (1663) Чорна рада (1663) Правобережне повстання (1664–1665) Переяславське повстання (1666) Польсько-козацько-татарська війна (1666—1671) Гадяцька рада (1668) 1670—1679 Батуринська змова (1672) Польсько-турецька війна (1672—1676) Чигиринські походи (1674—1678) Московсько-турецька війна (1676—1681) Великий згін (1678—1679) 1680—1687 Похід Куницького на Правобережжя і Молдову (1683) Відновлення козацтва на Правобережній Україні (1685) Вічний мир (1686) Анексія Київської митрополії Московським патріархатом (1686) Коломацький переворот (1687) Дипломатія Віленське перемир'я (1656) Корсунський договір (1657) Гадяцький договір (1658) Жердівські статті (1659) Переяславські статті (1659) Статті Одинця (1660) Слободищенський (Чуднівський) трактат (1660) Батуринські статті (1663) Московські статті (1665) Андрусівське перемир'я (1667) Підгаєцька угода (1667) Корсунська угода (1669) Глухівські статті (1669) Острозька угода (1670) Бахчисарайський мирний договір (1681) Вічний мир (1686) Персоналії Військо Запорозьке Симеон (Адамович) Анастас Яків Барабаш Іван Брюховецький Іван Виговський Петро Дорошенко Василь Золотаренко Андрій Могила Дем'ян Многогрішний Степан Опара Іван Попович Мартин Пушкар Іван Самойлович Іван Сірко Яким Сомко Петро Суховій Павло Тетеря Методій (Филимонович) Михайло Ханенко Юрій Хмельницький Тиміш Цицюра Московське царство Юрій Барятинський Данило Велико-Гагін[ru] Василь Волконський[ru] Семен Змеєв[ru] Григорій Куракін[ru] Федор Ладиженський[ru] Борис Мишецький[ru] Олексій Романов Григорій Ромодановський Олексій Трубецький Кирило Хлопов[ru] Іван Чаадаєв[ru] Василь Шереметєв Річ Посполита Єжи Себастьян Любомирський Андрій Потоцький Станіслав Ревера Потоцький Крим Карач-бей Мурад Ґерай Категорія  Війна  Історія України