Мелимука Юрій Миколайович

Юрій Миколайович Мелимука
Народився 19 травня 1932(1932-05-19) (91 рік)
село Остальці, тепер Тернопільського району Тернопільської області
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Alma mater Івано-Франківський педагогічний інститут
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораПочесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Юрій Миколайович Мелимука (нар. 19 травня 1932, село Остальці, Польща, нині Тернопільського району Тернопільської області) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Тернопільського обкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині.

У 1948—1952 роках — завідувач відділу Струсівського районного комітету ЛКСМУ Тернопільської області, 2-й секретар Бучацького районного комітету ЛКСМУ Тернопільської області.

Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1952 році — директор семирічної школи в Тернопільській області.

У 1952—1954 роках — служба в Радянській армії.

У 1954—1955 роках — інструктор, штатний пропагандист Бучацького районного комітету КПУ Тернопільської області.

У 1955—1960 роках — 1-й секретар Бучацького районного комітету ЛКСМУ Тернопільської області, заступник завідувача відділу Тернопільського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1960 — грудні 1962 року — 2-й, 1-й секретар Копичинського районного комітету КПУ Тернопільської області.

У 1962 році закінчив заочно Івано-Франківський педагогічний інститут (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника).

У грудні 1962—1965 року — заступник секретаря партійного комітету Чортківського виробничого колгоспно-радгоспного управління Тернопільської області.

У 1965—1971 роках — 2-й секретар Гусятинського районного комітету КПУ Тернопільської області, 1-й секретар Підволочиського районного комітету КПУ Тернопільської області.

У 1971—1983 роках — 2-й секретар Тернопільського обласного комітету КПУ.

Закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1983—1998 роках — директор Вінницького насіннєвого заводу.

Потім — на пенсії в місті Вінниці.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]