Мезенцев Костянтин Володимирович

Мезенцев Костянтин Володимирович
Народився 27 червня 1971(1971-06-27) (52 роки)
Черкаси,
Черкаська область
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність науковець
Alma mater Київський університет
Галузь соціальна географія, економічна географія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Нагороди Почесна грамота Міністерства культури і туризму України

Ме́зенцев Костянти́н Володи́мирович (27 червня 1971 року) — український соціо-економіко-географ, завідувач кафедри економічної та соціальної географії, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Київського відділу Українського географічного товариства, заступник голови технічного комітету стандартизації «Туризм і послуги у сфері туризму».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 червня 1971 року в Черкасах. Закінчив у 1993 році географічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка  і отримав кваліфікацію «Географ. Економіст регіонального розвитку. Викладач».. У Київському університеті працює з 1992 року інженером, асистентом, з 2002 року доцентом, з 2007 професором кафедри економічної та соціальної географії.

Кандидатську дисертацію на тему «Моделювання суспільно-географічних процесів в сільському адміністративному районі» захистив 1997 року під керівництвом доцента Степана Мохначука; докторську дисертацію на тему «Суспільно-географічне прогнозування: теорія, методологія, практика» – 2006 року (науковий консультант – професор Ярослав Олійник).

Член спеціалізованих вчених рад по захисту дисертацій у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна.

Підготував 7 кандидатів географічних наук.

Член міжнародної дослідницької асоціації з урбаністичних досліджень на пострадянському просторі ira.urban. Брав безпосередню участь у понад 60 наукових і науково-практичних конференціях

Сучасні наукові інтереси: трансформація міст та урбаністичних регіонів, субурбанізація, публічні простори, сприйняття та образи міст і регіонів, регіональні ринки праці та міграції, туристичні ресурси.

Викладає курси: «Географічне моделювання», «Суспільно-географічне прогнозування», «Human Geography» . Розробив концепцію прогнозування регіонального розвитку; поглибив теорію суспільно-географічного районування, суспільно-географічні засади регіональної політики України; географії релігії світу та України, перцепційної географії України.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Почесна грамота Міністерства культури і туризму України за вагомий особистий внесок у створенні духовних цінностей та високу професійну майстерність (2009).

Наукові праці[ред. | ред. код]

Фахівець у галузі регіональної політики, суспільно-географічного прогнозування, географії релігії. Автор понад 180 наукових праць. Основні праці:

  1. Географія релігій. — К., 1998, 1999 (у співавторстві).
  2. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект. — К., 2004 (у співавторстві).
  3. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку[недоступне посилання з липня 2019]. — К., 2005.
  4. Атлас вчителя. — К., 2010 (у співавторстві).
  5. Довідковий атлас світу. — К., 2010 (у співавторстві).
  6. Економічна і соціальна географія України.— К., 2010 (у співавторстві).
  7. Туризм і рекреація в Харківській області: просторовий аналіз та соціальні пріоритети.— Х., 2012 (у співавторстві).

Література[ред. | ред. код]

  1. Професорсько-викладацький склад кафедри економічної та соціальної географії // Економічна та соціальна географія, 1999. Випуск 48.
  2. Географи Київського університету: Довідник / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Гуцал В. О. та ін. — К., 2003.
  3. Суспільно-географічна підготовка фахівців у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка / За ред. Я. Б. Олійника. — К., 2007.
  4. Географічний факультет у персоналіях / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Дмитрук О. Ю. та інші. — К.: ВГЛ «Обрії», 2008.