Межова

Селище Межова
	Пам'ятний знак з нагоди 100-річчя заснування МежовоїПам'ятний знак з нагоди 100-річчя заснування Межової
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Синельниківський район
Рада	Межівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Межова
Основні дані
Засновано	1884
Статус	із 2024 року
Площа	8,73 км²
Населення	▼ 7 022 (01.01.2022)
Густота	921 осіб/км²;
Поштовий індекс	52900 — 52904
Телефонний код	+380 5630
Географічні координати	48°15′17″ пн. ш. 36°43′22″ сх. д. / 48.25472° пн. ш. 36.72278° сх. д.Координати: 48°15′17″ пн. ш. 36°43′22″ сх. д. / 48.25472° пн. ш. 36.72278° сх. д.
Висота над рівнем моря	176 м ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Межова
	До обл. центру:
- фізична:	129 км
- автошляхами:	168 км
Селищна влада
Адреса	смт. Межова, вул. Грушевського, 9
Голова селищної ради	Зражевський Володимир Миколайович
Карта
	Межова
	Межова
	Межова у Вікісховищі

Межова́ — селище Дніпропетровської області, центр Межівського району та Межівської селищної ради. Населення становить 8 049 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Межова знаходиться біля витоків річки Кам'янка. На відстані 0,5 км розташоване село Запорізьке, за 1 км — село Новолозуватівка. Через селище проходять автомобільні дороги Т 0406 і Т 0428 і залізниця, станція Межова.

Межова розташована на сході області за 120 кілометрів від м. Дніпра і за 80 кілометрів від Донецька у степовій зоні. В районі Межової починаються відроги Донецької височини, висота над рівнем моря у селищі — 170—180 метрів.

Історія[ред. | ред. код]

Заселення місцевості на території сучасного селища почалося разом із будівництвом 1884 року станції Межова на залізниці Юзівка—Катеринослав. У 90-х роках 19 століття землі, розташовані на північний захід від станції, почали заселятися вихідцями із села Слов'янки. Так виник хутір Новослов'янка. На північ від станції Межової, вихідці із села Підгородного заснували село Григорівку. На початку 20 століття у цьому селі виникли промислові підприємства, здебільшого по переробці сільськогосподарської сировини: 2 парові млини, олійниця, ливарня, шкіряна майстерня та завод по ремонту сільськогосподарських машин^[2].

1913 року у Григорівці налічувалося 193 двори і 1 191 мешканець, а у хуторі Новослов'янці проживало 412 осіб у 72 подвір'ях^[2]. У Григорівці працювали церковнопарафіяльна і земська школи.

В січні 1920 року Григорівку, Новослов'янку та станцію Межову захопили загони Червоної армії. На південь від станції переселилось ще декілька родин вихідців з Підгороднього. Вони заснували село Кам'янка. 1923 року утворено Межівський район, центром якого стала Григорівка. На початку 1925 року загальна чисельність населення трьох сіл — Григорівки, Новослов'янки і Кам'янки — 2 978 осіб. У Григорівці діяли дві школи — початкова і семирічна. В 30-х роках відкрито лікарню і 6 дитячих садків.

В ході колективізації у цих селах були створені колгоспи — на 1929 рік у Григорівці діяв колгосп ім. Фрунзе, у Кам'янці — ім. Будьонного, а у Новослов'янці — ім. 15-річчя РСЧА. Всі вони на початок 1932 року контролювали усе їстівне, що дало змогу комуністам організувати Голодомор. У селі Григорівка у часи комуністичного терору народився Володимир Семичасний, шеф КДБ СРСР. Очолювана ним контора докладала зусилля для приховування злочинів Голодомору, хоча серед його родичів є загиблі від голодної смерті.

Під час Німецько-радянської війни село було окуповане фашистами з 14 жовтня 1941 по 10 вересня 1943 року. Після війни відбулось укрупнення колгоспів — вони були об'єднані в один з центральною садибою у Григорівці.

У грудні 1957 року села Григорівка, Кам'янка і Новослов'янка об'єднані в один населений пункт — селище міського типу Межова.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

2001 рік
Мова	%
українська	95,71%
російська	3,45%
інші	0,84%

Сучасність[ред. | ред. код]

Межова є адміністративним центром Межівського району. Тут зосереджені районні органи виконавчої та судової влади, районна рада, районні відділення підприємств газо- та електропостачання.

Підприємства[ред. | ред. код]

Межівський комбінат хлібопродуктів;
Межівський сирзавод;
ТОВ «Ренклод» — виробляє консервовану продукцію, олію, крупи.
ТОВ «Межівське» (кол. назва «Фрунзе»)
ФГ «МАЛОВІЧКО»

Заклади соціальної сфери[ред. | ред. код]

2 середні загальноосвітні школи;
аграрний ліцей-інтернат (кол. школа № 3);
дитячо-юнацька спортивна школа;
3 дошкільних навчальних заклади;
районний будинок творчості школярів;
центральна районна лікарня;
районний будинок культури;
історико-краєзнавчий музей.

Видається районна газета «Межівський меридіан».

Присутній пластунський рух, на даний момент 15 чоловік є повноцінними членами організації Пласт. Існує об'єднання патріотів Укроп.

Транспорт[ред. | ред. код]

У Межовій діє станція Донецької залізниці «Межова». Курсують електропоїзди Авдіївка-Чаплине. Також у 2015 році запущена пряма електричка Межова-Дніпро.

Проходять місцеві автошляхи Т 0406 і Т 0428, діє автостанція.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Хавкін Оскар Григорович (1923—1985) — український архітектор.
Семичасний Володимир Юхимович — шеф КДБ СРСР.
Яцура Людмила Олександрівна — учитель, поетеса.
Наталя Володимирівна Федько — українська поетеса
Володимир Володимирович Чабан — генеральний директор «Укравтозапчастина»
Євгенія Цвєтанська — тележурналіст
Баранов Володимир Андрійович — доктор геологічних наук^[3]

Видатні працівники[ред. | ред. код]

Письменник, поет — Ковтун Андрій Олексійович;
Заслужені працівники охорони здоров'я — Неділько Меланія Іванівна, Шеремет Любов Юхимівна;
Заслужений вчитель України — Білоус Катерина Захарівна;
Заслужені механізатори України — Рак Михайло Минович, Кулик Ігор Григорович;
Кавалер Ордена Леніна, Жовтневої революції та Червоного Трудового Прапора — Добжанська Ганна Михайлівна;
Ім'я занесено до Золотої книги України — Чистиченко Олександр Іванович;
Чемпіонка України з пауерліфтингу, майстер спорту — Хлібодарова Ірина;
Лауреат Державної премії за внесок молоді у розбудову держави, Відмінник освіти — Малинська Світлана Володимирівна

Див. також[ред. | ред. код]

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
↑ ^а ^б Вся Екатеринославская губерния, 1913 г.(рос.)
↑ Баранов Володимир Андрійович. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 416—423
Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с. — С. 85
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Межова. Історія [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

Гудзенко Н.А., Карпенко М.Ф., Бова П.М. Межова́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.416-423