Маттео Брігі

Маттео Брігі
Особисті дані
Народження	14 лютого 1981(1981-02-14) (43 роки)
	Ріміні, Італія
Зріст	178 см
Вага	77 кг
Громадянство	Італія
Позиція	центральний півзахисник
Юнацькі клуби
1996–1998	«Ріміні»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1998–1999 «Ріміні» 10 (1) 1999–2002 «Ювентус» 11 (0) 1999–2000 →  «Ріміні» 34 (6) 2001–2002 →  «Болонья» 32 (0) 2002–2004 «Парма» 22 (1) 2003–2004 →  «Брешія» 29 (1) 2004–2013 «Рома» 108 (9) 2004–2007 →  «К'єво» 89 (9) 2011–2012 →  «Аталанта» 11 (0) 2012–2013 →  «Торіно» 23 (2) 2013–2014 «Торіно» 16 (2) 2014–2015 «Сассуоло» 31 (0) 2015–2016 «Болонья» 14 (0) 2016–2018 «Перуджа» 50 (2) 2018–2019 «Емполі» 24 (2)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2000 Італія U-18 3 (0) 2000–2001 Італія U-20 5 (0) 2000–2004 Італія U-21 35 (2) 2002–2009 Італія 4 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 19 травня 2019.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 19 травня 2019.
Маттео Брігі у Вікісховищі

Маттео Брігі (італ. Matteo Brighi, нар. 14 лютого 1981, Ріміні) — колишній італійський футболіст, центральний півзахисник.

Володар Суперкубка та Кубка Італії у складі «Роми», за яку провів понад сто матчів в чемпіонаті. Крім того вигравав національний суперкубок у складі «Ювентуса», проте основним гравцем «старої синьйори» так і не став. Також провів чотири матчі за національну збірну Італії та ставав молодіжним чемпіоном Європи 2004 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1981 року в місті Ріміні. Він був другим із чотирьох братів, причому всі четверо — футболісти. Юний гравець вже в 9 років привернув увагу футбольних фахівців, тоді він грав у центрі півзахисту і досить часто забивав.

У 15 років Маттео вперше потрапляє в молодіжну команду «Ріміні», а звідти і в юнацьку збірну Італії. При цьому трохи змінюється позиція на полі — з центру півзахисту Брігі переміщається на правий край.

У сезоні 1997-98 він нарешті потрапляє в головну команду «Ріміні», хоча перший матч у її складі зіграв лише через рік. У сезоні 1998-99 Маттео провів 10 матчів і забив 1 гол. Після закінчення сезону «Ювентус» кликав Брігі в Турин, в свою Прімаверу, проте Маттео відмовив найтитулованішому клубу Італії, так як ще не закінчив навчання в Ріміні. Причому вчився він не футболу, а бухгалтерській справі: для Брігі було дуже важливо не залишати Ріміні без диплома: Я ніколи не вірив, що футбол стане моїм життям. Футбол завжди був тільки пристрастю, навіть коли я вже грав у «Ріміні». І якщо добре подумати, напевно, це була моя доля.^[1].

Третій сезон в «Ріміні» був найвдалішим — в чемпіонаті 1999-00 Маттео зіграв 34 гри і забив 6 м'ячів, чим ледь не допоміг команді вийти в Серію С1 (команда лише на одне очко відстала від переможця групи, а в плей-оф команда поступилась у фіналі). Крім того Маттео потрапив у збірну Італії до 18 років, а потім отримав запрошення до збірної до 20 років. Всього молодий футболіст за два роки взяв участь у 44 матчах чемпіонату, в яких забив 7 голів.

Влітку 2000 року Маттео отримав свій диплом і відправився в Турин. Дебютував в Серії А 30 вересня 2000 року у віці 19 в грі проти «Наполі» (2:1), вийшовши на заміну на 80 хвилині замість Філіппо Індзагі^[2]. Через ранній виліт з Ліги чемпіонів (останнє місце в групі) та Кубка Італії (1/8 фіналу), Брігі виходив на поле лише 12 разів протягом сезону.

У наступному році він був відданий в оренду «Болоньї», де він відразу ж завоював місце в основі. У команді Франческо Гвідоліна Брігі зіграв 32 з 34 матчів в чемпіонаті і допоміг команді зайняти сьоме місце в чемпіонаті. У червні того ж року, він також отримав нагороду за найкращого молодого гравця в італійській Серії А.

В серпні 2002 року Маттео повернувся в «Ювентус» і виграв з командою Суперкубок Італії, вийшовши на заміну по перерві замість Мауро Каморанезі. Але 31 серпня, в останній день трансферного ринку, за 5 млн євро «Парма» викупила 50% прав на Брігі^[3] в рамках угоди з придбання «Ювентусом» Марко Ді Вайо^[4]. Під керівництвом Чезаре Пранделлі, 31 жовтня 2002 року Брігі дебютує в Кубку УЄФА, а 1 грудня забиває свій перший гол в Серії А в матчі проти «Торіно».

В кінці сезону спільне володіння буде вирішено на користь «Ювентуса». Прте наступний сезон 2003-04 Маттео Брігі знову провів в оренді, цього разу — в «Брешії», де грав разом з Роберто Баджо. Саме гол Брігі 2 травня 2004 року у виїзному матчі проти «Сієни» врятував команду від вильоту в Серію Б. Всього за команду Маттео провів 29 матчів в чемпіонаті та один в кубку Італії.

Влітку 2004 року Маттео став частиною угоди між «Ромою» і «Ювентусом» по переїзду в Турин Емерсона^[5]. Римляни, отримавши права на півзахисника, відразу віддали його в оренду — тепер вже в «К'єво», як частина угоди по покупці «Ромою» Сімоне Перротти.

В Вероні Брігі провів три сезони, причому в останньому з них, 9 серпня 2006 року, дебютував у Лізі чемпіонів в програному в гостях матчі проти болгарського «Левскі». Сезон також став найбільш плідним для футболіста — в 25 матчах він забив 6 голів. Проте поразка від «Катанії» в останньому турі означала, що команда вилітає до Серії Б. Всього за три роки півзахисник провів за команду 94 матчі і забив 9 голів.

У 2007 році Маттео повертається в «Рому», якій все ще належить, і дебютує в червоно-жовтих кольорах в матчі проти «Емполі». У цьому матчі Брігі також забиває свій перший гол за римлян. У тому ж році Брігі виграв свій другий Суперкубок Італії і перший Кубок Італії, обігравши з командою в обох матчах «Інтернаціонале». Однак незважаючи на вдалий старт, він грав зовсім мало і думав про відхід. Проте в наступному сезоні Брігі став одним з найкращих гравців основи Лучано Спаллетті і улюбленцем уболівальників — у сезоні 2008/09 з трьома голами Брігі став найкращим бомбардиром «Роми» у Лізі чемпіонів. Всього відіграв за «вовків» чотири сезони своєї ігрової кар'єри.

7 вересня 2010 року Брігі продовжив контракт з «Ромою» до 2014 року^[6], але вже 31 серпня 2011 року перейшов в «Аталанту» на правах річної оренди^[7][8].

По завершенню оренди майже відразу, 11 серпня 2012 року, знову був відданий в оренду, цього разу на сезон в «Торіно»^[9][10]. В кінці сезону туринці викупили контракт гравця^[11].

До складу клубу «Сассуоло» приєднався у січні 2014 року^[12]. Згодом захищав кольори «Болоньї» і «Перуджі», а протягом 2018–2019 років грав за «Емполі».

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

2000 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2000–2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. Разом з нею був учасником молодіжного Євро-2002 досягнувши півфіналу, та Євро-2004, де з командою став переможцем турніру. Всього на молодіжному рівні зіграв у 40 офіційних матчах, забив 2 голи і в ряді матчів був її капітаном.

2002 року Брігі навіть отримує запрошення від Джованні Трапаттоні до національної збірної Італії, в якій дебютує 21 серпня 2002 року в товариській грі проти збірної Словенії (0:1), проте після цього довгий час до збірної більше не викликався.

28 березня 2009 року Маттео після шестирічної перерви зіграв за збірну у гостьовому матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року проти збірної Чорногорії, вийшовши на заміну замість Андреа Пірло на 81 хвилині, матч закінчився перемогою Італії з рахунком 2:0^[13][14]. 1 квітня 2009 року в наступному календарному матчі збірної (також відбіркового турніру до ЧС-2010) проти збірної Ірландії, Брігі вийшов уже в стартовому складі^[15].

Після цього Маттео також зіграв 6 червня в товариському матчі проти збірної Північної Ірландії в Пізі (3:0)^[16], який став для нього останнім в футболці «скуадри адзурри». Всього провів у формі головної команди країни 4 матчі.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Станом на 19 травня 2019 року

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок Італії			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1998-99	«Ріміні»	C2	10	1	КІ-C	0	0	—	—	—	—	—	—	10	1
1999-00		C2	34	6	КІ-C	?	?	—	—	—	—	—	—	34	6
Усього за «Ріміні»			44	7		?	?		—	—		—	—	44	7
2000-01	«Ювентус»	A	11	0	КІ	1	0	ЛЧ	0	0	—	—	—	12	0
2001-02	«Болонья»	A	32	0	КІ	1	0	—	—	—	—	—	—	33	0
2002-03	«Ювентус»	A	—	—	КІ	—	—	ЛЧ	0	0	СІ	1	0	1	0
Усього за «Ювентус»			11	0		1	0		0	0		1	0	13	0
2002-03	«Парма»	A	22	1	КІ	0	0	КУЄФА	3	0	СІ	—	—	25	1
2003-04	«Брешія»	A	29	1	КІ	2	0	—	—	—	—	—	—	31	1
2004-05	«К'єво»	A	35	1	КІ	1	0	—	—	—	—	—	—	36	1
2005-06		A	26	2	КІ	0	0	—	—	—	—	—	—	26	2
2006-07		A	28	6	КІ	1	0	ЛЧ+КУЄФА	1+2	0	—	—	—	32	6
Усього за «К'єво»			89	9		2	0		3	0		—	—	94	9
2007-08	«Рома»	A	24	1	КІ	5	0	ЛЧ	2	0	СІ	1	0	32	1
2008-09		A	35	3	КІ	2	0	ЛЧ	7	3	СІ	0	0	44	6
2009-10		A	24	4	КІ	2	1	ЛЄ	4	0	—	—	—	30	5
2010-11		A	25	1	КІ	2	0	ЛЧ	3	0	СІ	0	0	30	1
2011-12		A	—	—	КІ	—	—	ЛЄ	1	0	—	—	—	1	0
Усього за «Рому»			108	9		11	1		17	3		1	0	137	13
2011-12	«Аталанта»	A	11	0	КІ	—	—	—	—	—	—	—	—	11	0
2012-13	«Торіно»	A	23	2	КІ	2	0	—	—	—	—	—	—	25	2
2013-14		A	16	2	КІ	1	0	—	—	—	—	—	—	17	2
Усього за «Торіно»			39	4		3	0		—	—		—	—	42	4
2013-14	«Сассуоло»	A	8	0	КІ	0	0	—	—	—	—	—	—	8	0
2014–15		A	23	0	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	24	0
Усього за «Сассуоло»			31	0		1	0		-	-		-	-	32	0
2015–16	«Болонья»	A	23	0	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	24	0
Усього за «Болонью»			55	0		3	0		-	-		-	-	58	0
2016–17	«Перуджа»	B	36+2[17]	2	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	40	3
2017–18		B	12	0	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	14	1
Усього за «Перуджу»			48+2	2		4	2		-	-		-	-	54	4
січ.-черв. 2018	«Емполі»	B	14	1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	14	1
2018–19		A	10	1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	10	1
Усього за «Емполі»			24	2		0	0		-	-		-	-	24	2
Усього за кар'єру			502+2	35		27	3		27	3		2	0	560	41

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
21/08/2002	Трієст	Італія	0 – 1	Словенія	товариський матч	-
28/03/2009	Подгориця	Чорногорія	0 – 2	Італія	Відбір до ЧС 2010	-
01/04/2009	Барі	Італія	1 – 1	Ірландія	Відбір до ЧС 2010	-
06/06/2009	Піза	Італія	3 – 0	Північна Ірландія	товариський матч	-
Усього		Матчів	4		Голів	0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

• Володар Суперкубка Італії з футболу (2):

«Ювентус»: 2002

«Рома»: 2007

• Володар Кубка Італії (1):

«Рома»: 2007-08

• Молодіжний чемпіон Європи (до 21 року) (1):

Італія U-21: 2004

Особисті[ред. | ред. код]

• Найкращий молодий футболіст року в Італії (Оскар дель Кальчо): 2002

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Biografia di Matteo Brighi. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 21 квітня 2015.
2. ↑ Transfermarkt.it — Napoli-Juventus 1-2
3. ↑ Comunicato ufficiale della Juve: Di Vaio arriva in prestito con diritto di riscatto — Tuttomercatoweb.com
4. ↑ Ultimi colpi: Di Vaio alla Juve, Nesta verso il Milan — Il Corriere della Sera. Архів оригіналу за 1 березня 2011. Процитовано 21 квітня 2015.
5. ↑ Emerson dalla Roma alla Juve, una telenovela durata due mesi — la Repubblica. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
6. ↑ Брігі продовжив контракт з «Ромою». Чемпіонат.com. 8.09.2010. Процитовано 2 вересня 2011.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
7. ↑ Comunicati delle cessioni di Brighi, Virga e Antei (італ.). Romanews.eu. 31.08.2011. Архів оригіналу за 28.03.2012. Процитовано 2 вересня 2011.
8. ↑ Cigarini e Brighi in nerazzurro (італ.). Sito ufficiale-Atalanta Bergamasca Calcio. 31.08.2011. Архів оригіналу за 28.03.2012. Процитовано 2 вересня 2011.
9. ↑ Brighi al Toro (італ.). Sito ufficiale del Torino FC. 11.08.2012. Архів оригіналу за 14.08.2012. Процитовано 12 серпня 2012.
10. ↑ Matteo Brighi: la nota del Club (італ.). Sito ufficiale-AS Roma. 14.08.2012. Архів оригіналу за 18.08.2012. Процитовано 15 серпня 2012.
11. ↑ "Ufficiale: Brighi al Toro a titolo definitivo" — Toro.it. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 21 квітня 2015.
12. ↑ Passaggio definitivo al Sassuolo [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] sassuolocalcio.it
13. ↑ ЧС-2010. Відбірковий турнір / Група 8 (ua) . Спорт-Експрес. 30.03.2009. Архів оригіналу за 28.03.2012.
14. ↑ Кваліфікація ЧС-2010. Європа. Групи 1-3, 5, 7-9. Іспанія здолала Туреччину, Голландія розгромила Шотландію, Португалія розійшлася миром зі Швецією та інші результати / Група 8 (ua) . Sports.ua. 29 березня 2009. Архів оригіналу за 28 березня 2012.
15. ↑ Кваліфікація ЧС-2010. Європа. Групи 1-3, 5, 7-9. Туреччина поступилася Іспанії, Англія приймає Україну, Італія зустрічається з Ірландією і інші матчі. / Група 8 (ua) . Sports.ua. 1.04.2009. Архів оригіналу за 28.03.2012.
16. ↑ Brighi, Italia-Irlanda del Nord 3-0. Архів оригіналу за 11 червня 2009. Процитовано 21 квітня 2015.
17. ↑ Плей-оф.

Посилання[ред. | ред. код]

• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Маттео Брігі на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Маттео Брігі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Маттео Брігі на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

п о р Склад збірної Італії на Молодіжному чемпіонаті Європи з футболу 2002 1 Россі (в) • 2 Бонера • 3 Белліні • 4 Феррарі • 5 Каннаваро • 6 Донаті • 7 Маркіонні • 8 Брігі • 9 Маккароне • 10 Пірло (к) • 11 Бонаццолі • 12 Спадавек'я (в) • 13 Кастелліні • 14 Даінеллі • 15 Луккіні • 16 Наталі • 17 Блазі • 18 Гатті • 19 Пінці • 20 Караччоло • 21 Яквінта • 22 Пеліццолі (в) • Тренер: Клаудіо Джентіле

п о р Склад збірної Італії на Молодіжному чемпіонаті Європи з футболу 2004 — чемпіон (5-й титул) 1 Амелія (в) • 2 Дзаккардо • 3 Моретті • 4 Гамберіні • 5 Бонера • 6 Де Россі • 7 Пінці • 8 Паломбо • 9 Джилардіно • 10 Брігі • 11 Скуллі • 12 Агліарді (в) • 13 Барцальї • 14 Бово • 15 Донадел • 16 Потенца • 17 Место • 18 Розіна • 19 Дель Неро • 20 Караччоло • 21 Д'Агостіно • 22 Дзотті (в) • Тренер: Клаудіо Джентіле