Матл Петро Євгенович
Матл Петро Євгенович (22 липня 1960, Мукачеве, Закарпатська область) — український скульптор-монументаліст[1][2] угорського походження.
Родина[ред. | ред. код]
Батьки Наталія та Євген-Отто Матл. Родич - лікар–хірург Микола Віттенбергер допоміг викупити будинок на початку 20 сторіччя у Тиводара Легоцького[2].
Біографія[ред. | ред. код]
- 1974 рік - закінчив угорськомовну ЗОШ № 3 м. Мукачевого, у якій вчився з 2 класу. Угорську мову та літератури викладав Ференц Балога[2].
- З 12-13 років завдячуючи дядькові, Петро відвідував пленери за участі відомих педагогів та художників Василя Васильовича Бурча та Антона Кашшая[2].
- 1975 - 1979 -вчився в Ужгородському училищі прикладного мистецтва на факультеті художньої кераміки 1979 року. Викладачі: Аверкієва Людмила С., Бедзіра Павло[2].
- 1979 -після закінчення училища працює викладачем у художній школі, щойно створеній за ініціативи відомого педагога та митця Цібере Василя Михайловича[2].
- 1979 по 1985 роки - працював в Закарпатському художньо-виробничому комбінаті художником-оздоблювачем[2].
- 1985 по 1988 роки - працював викладачем художньої кераміки в Мукачівській гімназії[2].
- 1989 по 1993 роки - працює в Угорщині, робить великі паркові скульптури із дерева на замовлення місцевих депутатів для мешканців міст і сіл[2].
Одружений, має двох синів.
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Визначні твори[ред. | ред. код]
- 1984 - “Птахолов”.
- 1986 - “Трубач”[2].
- 1993 - “Птах корінь квадратний”[2].
- 1994 - меморіальна дошка Тіводару Легоцькому на будинку, де живе Петро Матл, на замовлення Шандор-бачі Пак (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака)[2].
- 1995 - “Фонтан любові”[2].
- 1997 - “Янгел охоронець”[2].
- 2006 - пам'ятник Ілоні Зріні[2].
- Верецький пам'ятник "Прихід угорців в Карпатський басейн"[2][3] .
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
- 1995 рік - стає членом об’єднання угорських художників Закарпаття ім. Імре Рейвес[2].
- 1999 рік - стає членом Національної Спілки художників України[2].
Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат міжнародних та всесвітніх симпозіумів по скульптурі[2]:
- 1989 рік - Міжнародний скульптурний симпозіум у Дебрецен, (Угорщина).
- 1993 рік - Геб-Арт, (Угорщина).
- 2000 рік - почесна грамота за успіхи в художній творчості.
- 2002 рік - Ліффол ле Гранде, (Франція).
- 2003 рік - Орден Хрест за признання художньої діяльності ІІ ступені.
- 2003 рік - Імамі, (Японія).
- 2004,2005,2007 роки - Гросшенау, (Австрія).
- 2006 рік - Нове Граді, (Чехія).
- 24 листопада 2006 рік - лауреат Закарпатської обласної художньої премії імені Шімона Холлоші - за значний внесок в художнє життя та зберігання закарпатського, та всесвітнього мистецького життя угорців.
- 2006 рік - Балатонфюред, (Угорщина).
- 2007 рік - Паудорф, (Австрія).
- 2008 рік - Жумберк, (Чехія).
- Лауреат обласної премії імені Йосипа Бокшая і Адальберта Ерделі у галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва 2007 рік.
- Лауреат Міжнародної премії “За Угорську Культуру” 2009 р. за досягнуті успіхи в художній творчості угорців.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Художники Закарпаття. Список. Матл Петро Євгенович. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 8 листопада 2012.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Петро Матл:"Пишаюся тим, що кращі мої роботи знаходяться на Батьківщині". Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 17 листопада 2012.
- ↑ Угорський пам'ятник на Верецькому перевалі - між символом дружби і знаком домінування угорців на Закарпатті. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2012.