Матвієнко Антоніна Петрівна

Тоня Матвієнко
Основна інформація
Повне ім'я	Антоніна Петрівна Гончар
Дата народження	12 квітня 1981 (43 роки)
Місце народження	Київ
Роки активності	1991 — тепер. час
Громадянство	Україна
Національність	українка
Професії	співачка, акторка
Освіта	Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені М. В. Лисенка і КНУКіМ
Інструменти	вокал[d]
Жанри	народна музика
Мати	Матвієнко Ніна Митрофанівна
[http://{{URL\|example.com\|необов'язковий опис}}]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко.

Тоня Матвіє́нко (Антоні́на Петрі́вна Гончар; нар. 12 квітня 1981,^[1] Київ) — українська співачка та акторка, Заслужена артистка України^[2] (2021).

Життєпис[ред. | ред. код]

Мати Ніна Матвієнко мала неабиякий вплив на Антоніну. 1991 року Ніна поїхала з десятирічною Тонею на гастролі до США, то були перші виступи Антоніни. 1992 року на Майдані Незалежності Тоня співала Гімн України.

У 1999 році закінчила Київську спеціальну музичну школу-інтернат за спеціальністю «хорове диригування». Потім закінчила Київський інститут культури і мистецтв за спеціальністю «менеджмент зв'язків з громадськістю». У 2010 році у тому ж виші отримала другу вищу освіту вокалістки народного співу (факультет музичного мистецтва, кафедра народного пісенного виконавства).

Перша донька — Уляна (нар. 6 листопада 1998). 15 січня 2016 року народила другу доньку — Ніну, від Арсена Мірзояна, з яким перебувала в незареєстрованому шлюбі.^[3] 15 червня 2017 року узаконила стосунки.

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Першою була посада співачки у Художній галереї. Згодом працювала піарницею у рекламній агенції.

2002 року — дипломантка «Першого всеукраїнського конкурсу естрадного співу», на якому виступає у дуеті з К. Герасимовою.

2006 року співачка стає солісткою камерного оркестру «Київські камерати», де співала її матір. Після першого прослуховування керівник ансамблю Валерій Матюхін пожартував: «Матвієнко звільнена — Антоніна прийнята».^[1]

Виконуючи складні класичні твори, виступаючи як сольно, так і з оркестром чи хором, беручи участь разом з матір'ю в різноманітних концертах, акціях та турах, Матвієнко швидко привернула увагу неповторним тембром та манерою виконання.^[4]

У 2007 році записала свою першу пісню «Не метелиця лугом стелиться».

Протягом 2010 року грає в театральній виставі «Скіфські камені» режисерки Вірляни Ткач (мистецька група «Яра», експериментальний театр «LA MAMA», США, Киргизстан та Україна).

У 2012 році здійснила спільний тур з Арсеном Мірзояном. Почався 7 травня у місті Суми, далі були Тернопіль, Луцьк, Чернівці, Львів, Ужгород та фінальний виступ — Запоріжжя.

У 2013 році випустила перший, записаний спільно з Ніною Матвієнко, альбом «Нове та найкраще».

У липні 2013 року виступила на Global Gathering Ukraine разом з дуетом Tapolsky & VovKING. Музиканти представили спільну роботу з унікальним міксом вокалу Матвієнко та електронної стилістики.

Восени 2013 року стала хедлайнеркою на першому польсько-українському фестивалі «Наша Галичина», що проводився 10–13 жовтня на центральній площі Кракова.

Голос країни[ред. | ред. код]

У травні 2011 року взяла участь у першому сезоні співочого талант-шоу «Голос країни», однак не пройшла прослуховування «наосліп»: зіркові тренери захоплено відгукнулися про вокальні здібності Матвієнко, проте до своїх команд не обрали через «народний тембр». Олександр Пономарьов, не знаючи, хто перед ним, зауважив:

«Мені голос ваш дуже сподобався: я би навіть сказав, що після Ніни Матвієнко на другому місці в такому тембрі — мені дуже сподобалось! Просто божественно»^[5]

Руслана на кінець виступу двічі повторила слово «Супер», а далі побивалася, що «дуже сильно шкодує» про своє рішення не обирати Матвієнко.^[5] Водночас виступ на проєкті привернув до співачки увагу публіки та журналістів, вона стала однією з найбільш обговорюваних учасників шоу.^[6]^[7]^[8]

Проте на закінчення сліпих прослуховувань Матвієнко надав другий шанс продюсер шоу Костянтин Меладзе. Після повторного прослуховування її обрала у свою команду Руслана. Після двох «вокальних двобоїв» вокалістка потрапила до прямих ефірів шоу через неоднозначні^[9] рішення Руслани.

У фіналі прямих ефірів здобула друге місце, поступившись Івану Ганзері в останньому голосуванні.