Марія Гіз

Марія фр. Marie de Guise англ. Mary of Guise
Марія портрет Марії Гіз, після того як вона стала вдовою.
герб Марії Гіз. Ліва частина: зображує герб Шотландії, який означає що Марія королева-консорт Шотландії; Права частина: зображує герби Бару, Франції, Єрусалиму, Лотарингії.
1-а принцеса Гізи
1528 — 1534
Коронація:	не було.
Попередник:	не було.
Наступник:	Луїза Гіз
герцогиня-консорт Люнгвілю
1534 — 1536
Коронація:	невідомо.
Попередник:	Іоанна Хахберг-Заузенбергська
Наступник:	Марія II (графиня Сен-Полю)
королева-консорт Шотландії
1538 — 1542
Коронація:	22 лютого 1540
Попередник:	Магдалина Французька
Наступник:	Франциск II (король Франції)
регент Шотландії
1554 — 1560
Коронація:	не було.
Народження:	22 листопада 1515(1515-11-22) Бар-ле-Дюк
Смерть:	11 червня 1560(1560-06-11) (44 роки) Единбург
Причина смерті:	набряк
Поховання:	Собор Святого Петра (Реймс)
Країна:	Франція→Шотландія
Релігія:	Християнство (Католицтво)
Рід:	Гіз → Лонгвіль → Стюарт
Батько:	Клавдій I (герцог Гізи)
Мати:	Антуанетта Вандомська
Шлюб:	1 Людовик II (герцог Лонгвілю) 2 Яків V (король Шотландії)
Діти:	1 Франциск 2 Людовик 3 Яків 4 Роберт 5 Марія
Медіафайли у Вікісховищі

Марія де Гіз (French: Marie de Guise; також Mary of Lorraine, 22 листопада 1515(15151122), Бар-ле-Дюк — 11 червня 1560, Единбург) — королева Шотландії, дружина короля Якова V і регент Шотландії в 1554–1560 роках. Період її регентства став критичним для вибору напрямку подальшого політичного та релігійного розвитку країни.

Молодість і шлюб з Яковом V[ред. | ред. код]

Марія була старшою дочкою герцога Гізи, Клода I і його дружини Антуанетти Бурбон-Вандом. Ім'я отримала на честь бабусі, Марії Люксембурзької.

В 1534 році одружилася з герцогом Лонгвіля Людовиком II, близьким родичем короля Франції. Проте через три роки перший чоловік помер. Одночасно померла Магдалина Валуа, перша дружина короля Шотландії Якова V, і король, вірний союзу з Францією, став шукати нову наречену з французьких аристократок. 18 травня 1538 року в соборі Паризької Богоматері відбулося весілля Марії і короля Шотландії. Незабаром молода королева прибула на свою нову батьківщину, залишивши у Франції сина від першого шлюбу.

У Марії Гіз і Якова V було троє дітей, але двоє старших синів померли в дитинстві, не доживши до року. Останній дитині, Марії, на момент смерті батька 14 грудня 1542 року виповнилося лише 6 днів. Тим не менш, вона була проголошена королевою Шотландії під ім'ям Марії I Стюарт.

Боротьба за владу[ред. | ред. код]

Для управління країною в період неповноліття королеви Марії I була сформована регентська рада на чолі з Яковом II (графом Аррану). Регент став проводити політику орієнтації на Англію, почалися переговори про шлюб Марії Стюарт і сина англійського короля Генріха VIII, активно заохочувалося поширення протестантства англіканського толку. У той же час навколо кардинала Битона сформувалася профранцузьку партія, до якої, природно, долучилася Марія Гіз.

В кінці 1543 р., роздратований непомірними вимогами Генріха VIII, регент змістив англофільскіх баронів і розірвав союз з Англією. Це спровокувало вторгнення англійської армії, перед яким уряд виявився безсилим. В результаті, влітку 1544 р. Арран був тимчасово відсторонений від влади, а його місце зайняла Марія де Гіз, якій вдалося об'єднати навколо себе досить різнорідні групи: від затятих прихильників орієнтації на Францію на чолі з кардиналом Бітон, до помірних англофілів на чолі з графом Ангус. Політика нового уряду була обережною: не йдучи на поводу у Генріха VIII, Марія проте не поспішала і виконувати побажання Франції. Прагнення до компромісів, однак, призвело до швидкого поширення в Шотландії (насамперед у містах, Файф і Кайлі) протестантства.

Між Англією і Францією[ред. | ред. код]

29 травня 1546 р. в своєму замку радикальними протестантами були убитий кардинал Бітон, що викликало серйозну політичну кризу: вбивці захопили Сент-Ендрюс, утримуючи там заручників, по країні прокотилася хвиля виступів протестантів, ряд католицьких церков було зруйновано, а багато церковних земель захоплено. Уряд, який знову очолив граф Арран, не могло впоратися з ситуацією і було змушене звернутися за допомогою до Франції. 31 липня 1547 р. французький експедиційний корпус вибив протестантів із Сент-Ендрюса і заарештував учасників заколоту. У відповідь в Шотландію вторглися англійські війська герцога Сомерсета, які у вересні 1547 р. розгромили шотландців у битві при Пінкі. Англійські гарнізони були розквартировані в найважливіших фортецях східній частині країни.

Неможливість згуртування католицьких і протестантських сил країни змусила Марію Гіз і графа Аррану знову звернутися за допомогою до Франції. Положення було сприятливим: у 1547 році на престол Франції зійшов король Генріх II, налаштований на відновлення війни з Англією з метою повернення Булоні і Кале, при французькому дворі лідируючі позиції зайняли представники родини Гізів, брати Марії Гіз. 7 липня 1548 року був укладений договір про шлюб королеви Марії Стюарт і старшого сина Генріха II, дофіна Франциска, і незабаром п'ятирічна королева була відправлена ​​до Франції. У Шотландію були введені французькі війська, які витіснили англійців з більшості фортець. Булонський мир 24 березня 1550 року, завершив англо-французьку війну, англійські війська покинули Шотландію.

В 1550 р. Марія Гіз здійснила поїздку у Францію, в ході якої їй вдалося заручитися французькими субсидіями та пенсійного для нерішучих шотландських баронів. Повернувшись до Шотландії в 1551 році королева скористалася падінням популярності графа Аррану і в квітні 1554 домоглася його усунення з поста регента країни. Правителем Шотландії стала одноосібно Марія Гіз.

Регент Шотландії[ред. | ред. код]

Політика умиротворення і її провал[ред. | ред. код]

Політика Марії де Гіз в 1554-1560 рр. багато в чому визначалася інтересами Франції. У відношенні протестантів королева була спочатку налаштована миролюбно: не будучи фанатичною католичкою, Марія не створювала перешкод для дій протестантських проповідників. Вона навіть намагалася використовувати їх проти Англії, де з 1553 р. встановився ультра-католицький режим королеви Марії Тюдор. На бік реформаторської церкви перейшли ряд великих шотландських магнатів (граф Аргайл, лорд Лорн, граф Мортон і інші). Марія Гіз прагнула залучити на свій бік якомога ширші верстви — городян, помірних англофілів, протестантів, надаючи їм різні привілеї і роздаючи пенсіони.

Однак ця політика значною мірою зводилася нанівець французьким домінуванням в Шотландії: французькі війська були розміщені в шотландських фортецях, радники з Франції зайняли важливі посади в королівській адміністрації. Фінансова система країни не могла задовольнити всі зростаючі потреби державного апарату, спроби запровадження податків викликали різкий опір всіх верств суспільства, а набір в армію для війни з Англією провалився. Марія була змушена все більше і більше покладатися на французькі субсидії та матеріальну допомогу. За це їй довелося йти на значні поступки: згідно із секретними додатками до шлюбного договору 1558 року між Марією Стюарт і Франциском Валуа королева передавала Шотландію французькому королю в разі відсутності дітей від цього шлюбу, що створювало загрозу перетворення Шотландії в одну з провінцій французького королівства.

Останні заходи політики умиротворення Марії Гіз — скликання в березні 1559 року собору шотландської церкви, покликаної реформувати церковні порядки. Однак його половинчасті рішення не могли задовольнити ні католиків, ні протестантів.

Ситуація змінилася в кінці 1558 року: на престол Англії зійшла королева Єлизавета I, знову повернувши країну на шлях протестантства. Марія Стюарт, вважаючи Єлизавету, згідно з церковними канонами, незаконною дочкою Генріха VIII, оголосила про свої претензії на престол Англії. Франція, де королем став чоловік Марії Стюарт Франциск II, була готова підтримати претензії королеви.

Протестантська революція[ред. | ред. код]

На початку 1559 року в Шотландію прибув Джон Нокс, ревний протестантський проповідник, прихильник рішучих дій проти католицької церкви, а також затятий противник так званого жіночого правління. Під впливом його проповідей 11 травня в Перті спалахнуло повстання протестантів. Повсталі руйнували католицькі святині, розоряли монастирі і абатства. На їх бік перейшли граф Аргайл і ряд інших аристократів. Війська протестантів рушили на південь і зайняли Единбург. Марія Гіз була змушена відступити, але їй вдалося зміцнитися в Лейте, куди незабаром прибули французькі підкріплення. Протестанти в свою чергу звернулися за допомогою до Англії. Арран також приєднався до повстання і оголосив про усунення Марії з поста регента країни. Тим не менш французькі загони перейшли в наступ і незабаром витіснили протестантів з Единбурга. У відповідь Арран і лідери протестантської партії уклали 27 лютого 1560 р. угоду з Англією, що передбачає введення англійських військ на територію країни.

В кінці березня 1560 р. в Шотландію вступили англійські війська. Вперше в історії їх зустрічали як визволителів країни: спільність релігії значила тепер більше, ніж національні відмінності. Англійці осадили Марію Гіз і французьку армію в Лейте. Ситуація ускладнилася подіями у Франції: партія Гізів була на час відсторонена від управління, що означало неможливість подальшої військової допомоги королеві. Франція тепер схилялася до примирення з Англією. 6 липня 1560 р. між англійським і французьким послами був підписаний Единбурзький договір і обидві країни зобов'язалися вивести свої війська з Шотландії. Незадовго до його підписання Марія де Гіз померла. Існує думка, що вона була отруєна за наказом Єлизавети Англійської, проте ця точка зору історично не підтверджена.

Смерть Марії Гіз і Единбурзький договір стали поворотними для політичного і релігійного розвитку Шотландії: традиційна орієнтація на Францію втратила своє значення, на місце трьохсотрічним англо-шотландським війнам прийшов період миру та зближення двох британських держав, в Шотландії восторжествувало протестантство.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловіки[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

• Від першого чоловіка:

• Від другого чоловіка:

У популярній культурі[ред. | ред. код]

• У телесеріалі «Царство» (2013—2017) роль Марії де Гіз виконала американська акторка Емі Бреннеман.

Література[ред. | ред. код]

• Marshall, Rosalind K, Mary of Guise: Queen of Scots, NMS Publishing, Edinburgh, 2001 (reprinted 2008) ISBN 978-1-901663-63-1
• Pamela E. Ritchie — Mary of Guise in Scotland, 1548—1560: A Political Study (2002)

Посилання[ред. | ред. код]

• Марія Гіз на сайті Undiscovered Scotland (англ.)
• Марія Гіз [Архівовано 12 травня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)