Маріано Гарсія Ремон

Ф
Маріано Гарсія Ремон
Маріано Гарсія Ремон
Маріано Гарсія Ремон
Особисті дані
Народження 30 вересня 1950(1950-09-30) (73 роки)
  Мадрид, Іспанія
Зріст 181 см
Громадянство  Іспанія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1971–1986 Іспанія «Реал Мадрид» 177 (-165)
1970 →  Іспанія «Талавера» ? (-?)
1971 →  Іспанія «Реал Ов'єдо» 24 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1973 Іспанія Іспанія 2 (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1991–1993 Іспанія «Реал Кастілья»
1993–1995 Іспанія «Спортінг» (Хіхон)
1996–1997 Іспанія «Альбасете»
1997–1998 Іспанія «Лас-Пальмас»
1999–2000 Іспанія «Саламанка»
2000–2001 Іспанія «Нумансія»
2001–2002 Іспанія «Кордова»
2004 Іспанія «Реал Мадрид»
2007 Іспанія «Кадіс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Маріано Гарсія Ремон (ісп. Mariano García Remón, нар. 30 вересня 1950, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Майже усю ігрову кар'єру провів у складі клубу «Реал Мадрид», з яким виграв низку національних трефеїв, а також провів два матчі за національну збірну Іспанії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Уродженець Мадрида. 1965 року потрапив до школи «Райо Вальєкано», але вже наступного року перейшов в кантеру клубу «Реал Мадрид», де під керівництвом Педро Ігруїлуса за чотири роки доріс до чемпіона Європи серед юнаків до 19 років, а в тій команді разом з ним грав Вісенте дель Боске, з яким він вже тоді був друзями. А пізніше до них приєднався і Хосе Антоніо Камачо.

Не маючи змоги пробитися до основної команди, де стояв Антоніо Бетанкорт, 1970 року воротаря було віддано в оренду в «Талаверу» з третього за рівнем дивізіону Іспанії, після чого гравець також на правах оренди грав у Сегунді за «Реал Ов'єдо».

Влітку 1971 року головний тренер «Реалу» Мігель Муньйос покликав Ремона назад, і вже 5 вересня року Маріано дебютував в основному складі «вершкових». Тоді йому ще не виповнилося 21. У своєму першому ж сезоні Ремон став чемпіоном Іспанії, зігравши 29 матчів з 34 і пропустивши в них 26 голів.

Однак зоряний час Гарсії Ремона настав 7 березня 1973 року. В цей день в першому чвертьфінальному матчі КЕЧ «Реал» приїхав до Одеси грати з київським «Динамо». Цей поєдинок став найкращим у біографії Ремона, якому тоді було лише 22 року. Кияни атакували весь матч, створили безліч моментів, але забити не змогли — 0:0. Так само, як не змогли пробити Ременос через два тижні на «Сантьяго Бернабеу». Після одеського матчу за Ремонтом закріпилося прізвисько «Одеський кіт»[1]. Але далі півфіналу той «Реал» пробитися не зміг. Нідерландський «Аякс» став тоді на його шляху, обігравши і вдома (2:1), і в Мадриді (1:0). Був у Ремона ще один великий матч зі «Спортінгом», в якому він взяв два пенальті — від Кіні і Чурруки.

А з наступного року у Ремона і «Реала» почалися проблеми, клуб скотився на 8-ме місце, програвши вдома «Барселоні» — 0:5 (17 лютого 1974). Звільнили легендарного Мігеля Муньйоса, незабаром звільнили Луїса Моловни. Прийшов Милян Милянич, і провів зміну основного воротаря. На першу позицію вийшов досвідчений Мігель Анхель Гонсалес, а Ремон став його дублером. У чемпіонському для «Реала» в сезоні 1974/75 Маріано зіграв лише 3 матчі (2 голи). Стільки ж відіграв, але пропустив на м'яч більше і в наступному чемпіонаті, який також завершився переконливою перемогою «Реала».

Нічого не змінилося спочатку і з поверненням Моловни. Ремон залишався дублером Анхеля в чемпіонському сезоні 1977/78 (8 ігор, 8 голів), натомість у другому колі наступної першості Ремон став основним у зв'язку з серйозною травмою Мігеля Анхеля (18 ігор, 16 голів). Потім він видав найкращий у своїй біографії сезон 1979/80. «Реал» знову став чемпіоном, а Ремон без замін відіграв всі 34 матчі, в яких пропустив 33 м'ячі.

А в наступному сезоні Ремон чекала ще одна серйозна травма, через яку він не грав у фіналі КЄЧ. Сталося це 4 квітня в Саламанці, напередодні першого півфіналу з «Інтером».

Травми переслідували його і далі, тому в сезоні 1983/84 Ремон вирішив закінчити кар'єру, але в команді недоречно зламався дублер Ремона у воротах Агустін Луїс де Карлос, і тренер «вершкових» Амансіо Амаро, переконав Ремона залишитися. Завершив Ремон професійну кар'єру футболіста виступами за «Реал» у 1986 році. До того часу в його послужному списку набралося 177 матчів в Ла Лізі, 25 в Кубку Іспанії, 20 у Кубку Європи, 2 в Кубку Кубків і 7 у Кубку УЄФА. Сім чемпіонських титулів, чотири Кубка Короля і два Кубка УЄФА.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1973 року провів два матчі у складі національної збірної Іспанії проти збірних Нідерландів і Туреччини. Дебют в Амстердамі 2 травня 1973 року (3:2). Запрошувався до збірної ФІФА на матч вшанування Еусебіу.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1991 року, очоливши тренерський штаб клубу «Реал Мадрид Кастілья». З «Кастильєю» він пропрацював три роки, а потім перейшов у хіхонський «Спортинг», який під його керівництвом опустився з 13-го місця на 14-те, а потім і зовсім покинув Прімеру, за що Ремон і був звільнений.

Після піврічної перерви, Арсеніо Іглесіас, прийнявши «Реал», покликав Ремона в свою команду тренером воротарів. Іглесіас протримався до кінця чемпіонату, в якому «Реал» зайняв лише шосте місце і в останній раз у своїй історії пробився в єврокубки. Іглесіаса по закінченні сезон 1995/96 звільнили, а разом з ним покинув «королівський клуб» і Ремон.

Далі Маріано прийняв «Альбасете», що перед тим вилетіло з Прімери і зайняв з ним четверте місце, при тому що для повернення в еліту потрібно було мінімум третє. Не виконавши поставлене завдання, Ремон пішов у «Лас-Пальмас». Остров'ян йому теж не вдалося підняти в класі (6-те місце). І тоді його покликала «Саламанка», що вилетіла і з якою він посів те ж таки 4-те місце.

Наступною командою Ремона стала «Нумансія», яка, навпаки, вийшла в Ла Лігу і вирішила залишитися там за допомогою Маріано. Він прийняв команду в листопаді 2000 року, змінивши Франсіско Ерреру. При ньому «Нумансія» йшла в зоні вильоту на 17-й сходинці, але при Ремоні вона опустилася на останнє місце. Правда, вилітала команда вже без Ремона. Програвши вдома «Реалу Сарагосі» 1:3 у квітні 2001 року, команда відстала від передостаннього клубу на шість очок і втратила всі шанси зберегти місце в еліті, через що головного тренера і було звільнено з посади.

Нічого хорошого не чекало Ремона і в «Кордові», де він пропрацював наступний сезон. При ньому «Кордова» ледь не вилетіла з Сегунди, опустившись з 8 місця на 19, після чого Ремон покинув і цей клуб.

26 травня 2004 року, Маріано був представлений як помічник Хосе Антоніо Камачо, який очолив «Реал». Однак Камачо подав у відставку вже 20 вересня 2004 року і попросив президента клубу Флорентіно Переса призначити замість нього на посаду головного тренера Маріано, з чим президент погодився. Сам Гарсія Ремон зізнається, що цей день був для нього сумним, так як у відставку пішов його друг Камачо, однак він у той же час був щасливий, що йому довірили тренувати «найкращий клуб світу», пообіцявши не розчарувати.

Він ніколи не працював з великими клубами, а при Камачо був третім тренером. Однак Гарсія Ремон прекрасно знав ситуацію в колективі і міг з легкістю прийняти команду з рук Камачо, тому йому було довірено продовжувати почату попередником справу і обіцяно те, що він буде керувати «Мадридом» як мінімум аж до 30 червня 2005 року. Коли Гарсія Ремон вперше увійшов у роздягальню команди в ролі головного тренера, він сказав гравцям таку фразу: «Ми разом опинилися у цій ситуації і нам разом із неї виходити. Я ніколи нічого не вигравав і тому прошу, щоб ви мені допомогли». Футболісти відразу прийняли нового тренера, який за своїм характером і методом роботи дуже нагадував їм Вісенте Дель Боске. І вже 21 вересня Ремон дебютував на посаді головного тренера мінімальною перемогою 1:0 над «Осасуною». У порівнянні з минулим матчем у стартовому складі мадридського «Реала» відбулося відразу шість замін, який як мінімум на добу очолив турнірну таблицю іспанської першості, на два очки випередивши групу із шести команд.[2]

Проте вдалі результати при Гарсії Ремоні чергувалися з невдалими (як, наприклад вихід в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів і 1/8 фіналу Кубка Іспанії з обтяжуючими показниками в Чемпіонаті Іспанії) і це не влаштувало керівництво, яке всупереч своїм обіцянкам на Різдво ухвалило рішення про відставку тренера[3].

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Кадіс», команду якого Маріано Гарсія Ремон очолював як головний тренер протягом з літа 2007 року, але після чотирьох поразок поспіль восени того ж року був звільнений.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мадридский «Реал» возглавил «одесский кот» — Мариано Гарсия Ремон. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
  2. ↑ Новый тренер «Реала» начинает с победы. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
  3. ↑ «Реал Мадрид»: 4 тренера за 8 месяцев. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 квітня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

«Альбасете» – Тренери

Манолете (1949) · Коста (1949–1950) · Фернандіто (1950) · Сьєрра (1950–1951) · Моль (1960–1961) · Бертраль (1961–1962) · Ерреро (1969–1970) · Леарді (1975–1976) · Пікер (1976) · Орісаола (1976–1978) · Хосе Віктор (1978–1979) · М. Ернандес (1979–1980) · Луїче (1980–1981) · Бергара (1981–1984) · В. Мартінес і Х. Рубіо (1984–1985) · А. Рубіо і Х. Рубіо (1985) · Пачін (1985–1986) · Бабі (1986–1987) · Неме (1987–1988) · Карселен (1988–1989) · Х. Рубіо (1989) · Флоро (1989–1992) · Х. Рубіо (1992) · Еспарраго (1992–1994) · Суарес (1994) · Мелендес (1994) · Флоро (1994–1996) · Саес (1996) · Хіменес (1996) · Гарсія Ремон (1996–1997) · Дуке (1997) · Нагарро (1997) · Валь (1997–1998) · Мелендес (1998) · Майфреді (1998–1999) · Х. Рубіо (1999–2000) · Парада (2000) · Х. Рубіо (2000–2001) · Еррера (2001–2002) · Феррандо (2002–2004) · Гонсалес (2004–2005) · Монтеагудо (2005) · Феррандо (2005–2007) · К. Ернандес (2007–2008) · М. Ернандес (2008) · Х. Мартінес (2008–2009) · М. Ернандес (2009) · Мурсія (2009) · Х. Рубіо (2009–2010) · Відаль (2010) · Кальдерон (2010–2011) · Відаль (2011) · Сімон (2011) · Гомес (2011–2013) · Луїс Сесар (2013–2016) · Феррандо (2016) · Айра (2016–2017) · Мартін (2017–2018) · Раміс (2018–2020) · Алькарас (2020) · Лопес Гарай (2020) · Менендес (2020–2021) · Ногероль (2021) · Де ла Баррера (2021–2022) · Альбес (2022–)

«Реал Мадрид» – Тренери

Джонсон (1910–20) · де Карсер (1920–26) · Льоренте (1926–27) · Бернабеу (1926–27) · Берраондо (1927–29) · Кіранте (1929–30) · Гертцка (1930–32) · Ферт (1932–1934) · Бру (1934–41) · Армет (1941–43) · Енсінас (1943–45) · Кінкосес (1945–46) · Альбеніс (1946–47) · Кінкосес (1947–48) · Кіпінг (1948–50) · Альбеніс (1950–51) · Скароне (1951–52) · Іпінья (1952–53) · Фернандес (1953–54) · Вільялонга (1954–57) · Карнілья (1957–59) · Муньйос (1959) · Карнілья (1959) · Флейтас (1959–60) · Муньйос (1960–74) · Моловни (1974) · Милянич (1974–77) · Моловни (1977–79) · Бошков (1979–82) · Моловни (1982) · Ді Стефано (1982–84) · Амансіо (1984–85) · Моловни (1985–86) · Бенгаккер (1986–89) · Тошак (1989–90) · Ді Стефано (1990–91) · Гроссо (1991 (в.о.)) · Антич (1991–92) · Бенгаккер (1992) · Флоро (1992–94) · дель Боске (1994) · Вальдано (1994–96) · Іглесіас (1996) · дель Боске (1996) · Капелло (1996–97) · Гайнкес (1997–98) · Гіддінк (1998–99) · Тошак (1999) · дель Боске (1999–2003) · Кейрош (2003–04) · Камачо (2004) · Гарсія Ремон (2004) · Лушембурго (2004–05) · Лопес Каро (2005–06) · Капелло (2006–07) · Шустер (2007–08) · Рамос (2008–09) · Пеллегріні (2009–10) · Моурінью (2010–13) · Анчелотті (2013–15) · Бенітес (2015–16) · Зідан (2016–18) · Лопетегі (2018) · Соларі (2018–19) · Зідан (2019–21) · Анчелотті (2021–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріано_Гарсія_Ремон&oldid=40576604