Мартит
| Мартит | |
|---|---|
 | |
 Мартит у Вікісховищі |
Марти́т (рос. мартит; англ. martite; нім. Martit m) — мінерал, різновид гематиту.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Мінерал названо за ім'ям міфологічного бога війни Марса (J. F. A. Breithaupt, 1828).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Форми виділення: (псевдоморфози по магнетиту), щільна і пухка маса, ізометричні зерна і кривогранні октаедри (зростки тонких полісинтетично спарених пластинок гематиту). Утворюється при гіпогенному або гіпергенному окисненні заліза в магнетиті, або видаленні з його ґраток Fe. Процес мартитизації магнетиту часто супроводжується утворенням проміжного метастабільного продукту — маґгеміту. Мартит — головний мінерал багатих залізних руд родовищ залізистих кварцитів (Кривий Ріг, КМА, родовища Канади, Бразилії, США). Поширений у зоні окиснення скарново-магнетитових родовищ і навколо них (валунні руди), а також деяких типів апатит-карбонатних руд (Селігдар, Саха). Основний спосіб збагачення — магнітна сепарація в слабкому полі з попереднім відновним магнетизуючим випаленням.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мартит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Мартит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
