Мануел Феррейра
| Мануел Феррейра | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 18 липня 1917[1] Лейрія | |||
| Помер | 17 березня 1992[2][3] (74 роки) Лінда-а-Веля, Оейраш | |||
| Країна |  Португалія | |||
| Діяльність | письменник | |||
| | ||||
Мануе́л Ферре́йра (порт. Manuel Ferreira; *1917, Ґандара-дуз-Олівайш, Лейрія, 1917 — †17 березня 1992, Лінда-а-Веля, Оейраш)[4] — португальський і зеленомиський письменник[5], літературознавець, дослідник, фольклорист; фахівець з африканської португаломовної літератури.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався на ліцейських курсах комерції та фармації; закінчив лісабонський Технічний університет за спеціальністю «соціальні та політичні науки».
Під час військової служби був мобілізований як експедитор на Кабо-Верде в 1941 році, пробувши там шість років, до 1947-го. У місті Мінделу, на острові Сан-Вісенте, жив разом з кабовердіанськими інтелігентами, пов'язаними з часописами Claridade і Certeza[6].
Він одружився з місцевою письменницею Орландою Амаріліш (Orlanda Amarílis), з якою мав двох дітей: Сержіу Мануел Наполяу Феррейра (Sérgio Manuel Napoleão Ferreira, народився в Кабо-Верде) та Ернані Доналду Наполяу Феррейра (Hernâni Donaldo Napoleão Ferreira, народився в Гоа).
Після Кабо-Верде жив також у Португальській Індії (Гоа) та Анголі, побувавши і в інших африканських країнах. Мануел Феррейра став ретельним дослідником португаломовної культури колишніх колоній і вважається авторитетним фахівцем світового рівня у цих питаннях. Нариси і художні твори М. Феррейри, в яких він викриває і засуджує колоніалізм і фашистський режим, глибоко позначені досвідом, здобутим у колишніх португальських колоніях, де жив автор[7]. Його нариси про африканську португаломовну літературу, а також антології африканської поезії вважаються важливими для вивчення цих явищ.
Як письменник Мануел Феррейра дебютував у 1944 році томиком оповідань Grei, потім опублікував роман Casa dos Motas (1956), — твори, які стали частиною неореалістичного напрямку, головуючого для сучасної йому португальської літератури. Його твори, натхненні африканськими враженнями, мають подібний профіль[8].
Окрім своєї новелістичної та есеїстичної творчості, частина якої перекладена кількома мовами, Мануел Феррейра також є автором книг для дітей. Як дослідник і фахівець з африканської літератури, він опублікував численні висліди; заснував і керував журналом «Африка - Література, Мистецтво і Культура» (África – Literatura, Arte e Cultura) та виданнями ALAC (Африка, Література, Мистецтво і Культура / África, Literatura, Arte e Cultura).
У 1973 році був обраний віце-президентом Асоціації португальських письменників[9].
Після відновлення демократії в Португалії (1974) він створив на філфаці Лісабонського університету кафедру африканської португаломовної літератури. Також співпрацював у численних португальських та зарубіжних періодичних виданнях, таких як Vértice та Seara Nova; підготував до друку, зокрема, антології No Reino de Caliban (3 тт., 1975, 1976, 1996) та «50 африканських поетів. Антологія вибраного» (50 Poetas Africanos. Antologia Seletiva, 1989).
Здобув премії Фернау Мендеша Пінту (Fernão Mendes Pinto, 1958); Рікарду Малєйруша (Ricardo Malheiros, 1962) за Hora di Bai, премію Imprensa Cultural (1967) за A Aventura Crioula.
Деякі твори письменника перекладені французькою, німецькою, шведською, польською, чеською, російською, а також українською (перекладач М. І. Жердинівська) мовами.
На момент смерті Мануел Феррейра був професором у відставці філологічного факультету Лісабонського університету[10].
Бібліографія[ред. | ред. код]
Джерело: Voz de Prisão, 2ª edição, 1978. TEMPO AFRICANO / África editora, Lisboa, якщо не вказано інше.
- Художні твори
- Grei – 1944, оповідання; 2ª edição 1977
- Morna – 1948, кабовердіанські оповідання; 2ª edição 1966
- A Casa dos Motas – 1956, роман; 2ª edição 1977
- Morabeza – 1958, кабовердіанські оповідання; 2ª edição, з передмовою Жозе Кардозу Піреша, 1966
- Morabeza – 1961, вибрані оповідання з книги під тією ж назвою: Morabeza e Os Mandongues de Pudjinho Sena
- «Час відплиття» / Hora di Bai – 1962. кабовердіанський роман; 2ª edição 1963; 3ª edição 1972
- Voz de Prisão – 1971, кабовердіанський роман; 2ª edição 1978
- Nostalgia do senhor Lima – оповідання, 1972
- Terra Trazida – 1972; збірка вибраних оповідань з Morna e Morabeza, з передмовою автора
- Дитяча література
- O Sandinó e o Corá – 1964; 2ª edição 1970
- No tempo em que os animais falavam – 1970
- A Maria Bé e o finório Zé Tomé – 1970; 2ª edição 1972
- A pulseirinha de oiro – 1971; 2ª edição 1973
- Vamos contar histórias? – 1971
- Quem pode parar o vento? – 1972; 2ª edição 1977
- O gato branco e o gato maltês – 1977, відповідає 2ª edição de Vamos contar histórias?
- Нариси та дослідження
- A aventura crioula – 1967; 2ª edição 1973
- Fabulário do Ultramar – 1962. In Vieira de Almeida e Câmara Cascudo, Grande fabulário de Portugal e Brasil
- No reino de Caliban – 1975, 1976 e 1996, Volumes I, II e III. Panorama da poesia africana de expressão portuguesa, Vol. I (Cabo Verde e Guiné-Bissau); Vol. II (Angola e São Tomé e Príncipe); Vol. III (Moçambique), 1996
- Literatura africana de expressão portuguesa – 1976; Revista de la Universidad Complutense. Madrid, vol. XXV, nº 103, maio – junho, 1976
- An unknown Literature: African Writing in Portuguese – 1976. Sep. West African journal of Modern Languages, nº 2, Ibadan, Nigéria, set. 1976
- Angola – 1977. In João José Cochofel, Grande dicionário da literatura portuguesa e de teoria literária, Volume I
- Literaturas africanas de expressão portuguesa I e II – 1977. Vol. I (Cabo Verde, Guiné-Bissau e São Tomé e Príncipe), Vol. II (Angola e Moçambique)
- Bibliografia das literaturas africanas de língua portuguesa (com Gerald Moser) – 1983; Lisboa: Imprensa Nacional/Casa da Moeda
- Que Futuro para a Língua Portuguesa em África? – uma perspetiva sociocultural, 1988; ALAC, Linda-a-Velha - 91 p.
- 50 Poetas Africanos. Antologia Seletiva – 1989
- O Discurso no Percurso Africano – 1989, Plátano Editora
Український переклад[ред. | ред. код]
Один з найпопулярніших творів Мануела Феррейри роман «Час відплиття» (Hora di Bai) побачив світ українською в перекладі М. Жердинівської в 1986 році (Феррейра М. Час відплиття. Роман. Переклад з португальської М. Жердинівська. Київ: «Дніпро», 1986, 139 с.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ No Reino de Caliban / Homenagem a Manuel Ferreira, académico. Colóquio / Letras nº 125 / 126. Julho–Dezembro de 1992. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 20 de Março de 2014.
- ↑ Manuel Ferreira (inglês) . Britannica.com. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 7 de fevereiro de 2012.
- ↑ Infopédia [Em linha]. Porto: Porto Editora, 2003-2012. [Consultado em 31 de janeiro de 2012]: http://www.infopedia.pt/$manuel-ferreira [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Мануел Феррейра [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] на WordPress
- ↑ Nota sobre o autor, in Hora di bai, Publicações Europa-América, Mem Martins, 1987.
- ↑ * Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
- ↑ Revista COLÓQUIO/Letras n.º 125/126 (Jul. 1992). No Reino de Caliban - Homenagem a Manuel Ferreira, Académico, pág. 246.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391-392 (рос.)
- Мануел Феррейра [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] на WordPress
|
