Макс ван дер Стул

Макс ван дер Стул
нід. Max van der Stoel
Народився	3 серпня 1924(1924-08-03)[2][3][…] Voorschotend, Південна Голландія, Нідерланди
Помер	23 квітня 2011(2011-04-23)[1][2][…] (86 років) Гаага, Нідерланди ·хвороба
Країна	Нідерланди[3]
Діяльність	політик, дипломат, викладач університету, суддя
Галузь	міжнародні відносини і політика[5]
Alma mater	Лейденський університет і Лейденська міська гімназіяd
Знання мов	нідерландська і чеська[5]
Заклад	Тілбурзький університетd, Лейденський університет, Організація Об’єднаних Націй і Лейденський університет[3]
Посада	Депутат Європейського парламенту, член палати представників Нідерландів[d][6], член Сенату Нідерландів[d][7], Міністр закордонних справ[d][6], Міністр закордонних справ[d][6], член палати представників Нідерландів[d][6], член палати представників Нідерландів[d][6], Secretary of State for Foreign Affairsd[6], посол, High Commissioner on National Minoritiesd, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[8], представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[8], Cleveringa chaird[9] і член палати представників Нідерландів[d][6]
Партія	Партія праці
Автограф
Нагороди	Dr. J.P. van Praag-prijsd (1993) Медаль ґезівd (1993) премія Чотирьох свобод — Свобода словаd J.B. Broeksz awardd (1996) Вотелерівська премія мируd (1995) Гессенська премія мируd (2001) Q42139673? honorary doctor of the University of Utrechtd почесний доктор Афінського університетуd Програма Фулбрайта
Медіафайли у Вікісховищі

Макс ван дер Стул (нід. Max van der Stoel; нар. 3 серпня 1924(19240803), Ворсхотен, Нідерланди — пом. 23 квітня 2011, Гаага, Нідерланди) — нідерландський політичний діяч, міністр закордонних справ (1973–1977, 1981–1982), один з провідних європейських дипломатів другої половини XX століття. 2000 особисто розслідував факти порушення прав української національної громади в Російській Федерації.

Біографія[ред. | ред. код]

Здобув вищу освіту в галузі права та соціології в Лейденському університеті. У 1947 р. отримав ступінь доктора права, а в 1953 р. — докторський ступінь з соціології. У 1999–2001 рр.. очолював кафедру прав людини в Лейденському університеті, в 2001–2003 рр.. був запрошеним професором міжнародного та європейського права в Університеті Тілбург.

З моменту заснування (1946) вступив в Партію праці. У 1953–1958 рр.. був співробітником фонду Wiardi-Beckman-Stiftung, науково-дослідного центру партії. З 1963 р. стає секретарем партії з міжнародних справ. У 1960–1965 рр.. — депутат першої палати, в 1966–1973 і 1977–1981 рр.. — депутат другої палати парламенту Нідерландів.

• 1965–1966 рр.. — державний секретар у закордонних справах.
• 1973–1977 і 1981–1982 рр.. — Міністр закордонних справ Нідерландів. На цій посаді в 1976 р. був президентом ради Євросоюзу. Під час візиту в 1977 р. до Чехословаччини зустрівся з представниками опозиційного руху «Хартія 77», що викликало обурення офіційної Праги.
• 1983–1986 рр.. — представник Нідерландів при ООН, в 1991–1999 рр.. очолював спецкомісію ООН з дотримання прав людини в Іраку.
• 1986–1992 рр.. — член Державної ради. У травні 1991 р. йому було присвоєно звання державного міністра.
• 1993–2001 рр.. — Верховний комісар у справах національних меншин Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

У 2001 р. був призначений спеціальним радником Верховного представника Європейського союзу з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки по Македонії.

У 2001 р. було нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеню (Україна).^[10]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Max van der Stoel Award [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]

п о р Керівники ОБСЄ Генеральні секретарі Вільгельм Хьоїнк (1993—1996) • Джанкарло Арагона (1996—1999) • Ян Кубіш (1999—2005) • Марк Перрен де Бришамбо (2005—2011) • Ламберто Заньєр (2011—2017) • Томас Гремінгер (2017—2020) • Гельґа Шмід (з 2020) Виконавчі голови Ганс-Дітріх Геншер (1991) • Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) • Маргарета Угглас (1993) • Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) • Ласло Ковач (1995) • Флавіо Котті (1996) • Нільс Хельвег Петерсен (1997) • Броніслав Геремек (1998) • Кнут Воллебек (1999) • Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) • Мірче Дан Джоане (2001) • Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) • Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) • Соломон Пасі (2004) • Димитрій Рупель (2005) • Карел де Гюхт (2006) • Мігель Анхель Моратінос (2007) • Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) • Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) • Канат Саудабаєв (2010) • Аудронюс Ажубаліс (2011) • Еймон Гілмор (2012) • Леонід Кожара (2013) • Дідьє Буркгальтер (2014) • Івіца Дачич (2015) • Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Себастьян Курц (2017) • Анджеліно Альфано (2018) • Мирослав Лайчак (2019) • Еді Рама (2020) • Анн Лінде (2021) • Збіґнєв Рау (2022) • Буяр Османі (2023) Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ Ілкка Суомінен (1992—1994) • Френк Свелен (1994—1996) • Хав'єр Руперес (1996—1998) • Гелле Дайн (1998—2000) • Адріан Северин (2000—2002) • Брюс Джордж (2002—2004) • Елсі Гастінґс (2004—2006) • Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Жоао Соареш (2008—2010) • Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Ранко Кривокапич (2013—2014) • Іллка Канерва (2014—2016) • Крістін Муттонен (2016—2017) • Гігі Церетелі (2017—2020) • Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Марґарета Седерфелт (з 2021) Представники ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Фраймут Дуве (1998—2004) • Міклош Гарасті (2004—2010) • Дуня Міятович (2010—2017) • Арлем Дезір (2017—2020) • Тереза Рібейру (з 2020) Верховні комісари ОБСЄ у справах національних меншин Макс ван дер Стул (1993—2001) • Рольф Ефекус (2001—2007) • Кнут Воллебек (2007—2013) • Астрід Турс (2013—2016) • Ламберто Заньєр (2017—2020) • Кайрат Абдрахманов (з 2020)

Генеалогія та некрополістика GeneaStar Література та бібліографія Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren · Open Library Тематичні сайти Дипломатичні документи Швейцарії · Парламентська асамблея Ради Європи Словники та енциклопедії Cultureel Woordenboek · Prabook Довідкові видання Deutsche Biographie · Munzinger IBA · NNDB Нормативний контроль BNF: 13778227r · BPN: 63041035 · Freebase: /m/03q7f8 · GND: 124045561 · GTAA: 158154 · ISNI: 0000000054632557 · J9U: 987007445195905171 · LCCN: nr97029247 · NKC: av20191033677 · NTA: 069106940 · NUKAT: n2016005506 · SUDOC: 069163588 · VIAF: 27250219 · WorldCat: lccn-nr97029247