Максимін народився в простій родині на території сучасної Сербії, і був іллірійським пастухом, перед тим як вступити на військову службу, де він швидко став трибуном. Дая був далеким родичем цезаря Галерія, який разом з Констанцієм Хлором, був проголошений августом, після зречення в 305 році Діоклетіана і Максиміана. Наступними цезарям були призначені ставленики Галерія Север II, який одержав частину Заходу, і Дая, що отримав у своє управління Єгипет і Сирію.
За свідченням істориків, Максимін відрізнявся буйною вдачею та сильною нетерпимістю до християн, яку він, втім, волів не проявляти, і навіть видав кілька едиктів про віротерпимість. Після смерті спочатку Галерія у 311, а потім Максенція у 312, в імперії залишилося три правителі: Костянтин — в Італії, Максимін Дая — в Азії, і Ліциній — у Дунайських провінціях. Вирішивши зміцнити своє становище, Дая розпочав війну з Ліцинієм, захопивши Візантій, але у вирішальній битві при Тзіраллі, незважаючи на чисельну перевагу, був розбитий. Внаслідок цього імператор втік спочатку до Нікомедії, а потім — у Тарс, де й помер у 313 за нез'ясованих обставин.
Максимін Даза був останнім правителем за 3400 років, що носив титул фараона[1].
