Максиміліан Вільчинський
| о. Максиміліан Вільчинський, ЧСВВ | |
|---|---|
| Народився | 1741 Волинь,  Річ Посполита |
| Помер | 29 липня 1793 Вільно, .svg){kind=small} Велике князівство Литовське |
| Діяльність | священик-василіянин |
| Відомий завдяки | руський церковний діяч |
| Alma mater | Грецька колегія святого Атанасія |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я |
| Титул | Генеральний вікарій Василіянського Чину з титулом протоархимандрита |
| Посада | Протоархимандрит Василіянського Чину |
| Термін | 1790 ― 1793 |
| Попередник | о. Порфирій Скарбек-Важинський |
| Наступник | о. Атанасій Фальковський |
| Конфесія | греко-католик |
| Родичі | Батьки: Йосиф і Констанція |
о. Максиміліа́н Вільчи́нський (лат. Maximilianus Wilczynskyj; 1741, Волинь — 18 (29) липня 1793, Вільно) — руський церковний діяч, священник-василіянин, генеральний вікарій Василіянського Чину з титулом протоархимандрита (1790–1793).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився на Волині в сім'ї Йосифа і Констанції Вільчинських. Після вступу до Василіянського Чину вивчав філософію у василіянських монастирях, а на богословські студії висланий до Папської Грецької Колегії св. Атанасія в Римі (прибув на навчання 29 вересня 1766, виїхав — з колегії 10 квітня 1770)[1], де в Римській єзуїтській колегії здобув ступінь доктора богослов'я.
Після навчання деякий час працював місіонером[2], а потім викладав філософсько-богословські дисципліни у монастирських студійних домах: логіку у Вітебську (1773), богослов'я в Полоцьку (1775/1776), богослов'я у Вільно (1780). 1780 року на капітулі Литовської провінції вибраний провінційним секретарем, а на наступній капітулі (1784) — протоконсультором цієї ж провінції. 1785 року призначений настоятелем василіянського монастиря Пресвятої Трійці у Вільно. На генеральній капітулі в Жидичині 1788 року обраний протоконсультором Чину.
В січні 1790 року протоархимандрит о. Порфирій Скарбек-Важинський отримав номінацію на Холмського єпископа і о. Вільчинський як генеральний вікарій перебрав керівництво Василіянським Чином з усіма обов'язками і привілеями протоархимандрита (титул та інсигнії — жезл, митра, відповідний літургійний одяг).
1793 року після другого поділу Речі Посполитої був зобов'язаний скласти присягу окупаційній російській владі у Вільно, але передчасно помер 29 липня у Віленському монастирі.
Похований у крипті під церквою василіянського монастиря Пресвятої Трійці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 87.
- ↑ M. M. Wojnar OSBM. Basilian missionary work – missionaries and missions (XVII—XVIII)… — P. 103.
Джерела[ред. | ред. код]
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
- M. M. Wojnar OSBM. Basilian missionary work – missionaries and missions (XVII—XVIII) // Analecta OSBM, Sectio II. — Vol. IX. — Romae 1974. — P. 95—110. (англ.)
- Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 9. — Romae 1958. — 298 P. (лат.)
| ||||||||||||||||
