Майкл Мансьєнн

Ф
Майкл Мансьєнн
Особисті дані
Повне ім'я Майкл Іен Мансьєнн
Народження 8 січня 1988(1988-01-08) (36 років)
  Лондон, Велика Британія
Зріст 184 см
Вага 71 кг
Громадянство  Англія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія «Бертон Альбіон»
Номер 38
Юнацькі клуби
1995—2006 Англія «Челсі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2006–2011 Англія «Челсі» 4 (0)
2006–2008 →  Англія КПР 58 (0)
2008 →  Англія «Вулвергемптон» 10 (0)
2009–2011 →  Англія «Вулвергемптон» 46 (0)
2011–2014 Німеччина «Гамбург» 49 (0)
2014–2018 Англія «Ноттінгем Форест» 116 (0)
2018–2020 США «Нью-Інгленд Революшн» 31 (1)
2021– Англія «Бертон Альбіон» 40 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2003 Англія Англія U-16 6 (3)
2004–2005 Англія Англія U-17 15 (0)
2005–2006 Англія Англія U-18 2 (0)
2006–2007 Англія Англія U-19 9 (0)
2007–2011 Англія Англія U-21 30 (1)
2022– Сейшельські Острови Сейшельські Острови 3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 9 січня 2023.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 9 січня 2023.

Майкл Мансьєнн (англ. Michael Mancienne, нар. 8 січня 1988, Лондон) — англійський та сейшельський футболіст, захисник клубу «Бертон Альбіон» та збірної Сейшельських островів.

Виступав, зокрема, за «Челсі» та «Гамбург», а також молодіжну збірну Англії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 8 січня 1988 року в місті Лондон. Розпочав займатись футболом у місцевій команді «Кінгстоніан»[en], де був помічений «Челсі» у дев'ятирічному віці, куди незабаром і перейшов. У січні 2006 року він підписав професійний контракт з клубом і потрапив до заявки основної командт на останній матч сезону 2005/06 років, але на поле не виходив. Після цього Майкл взяв участь з командою у передсезонному турі «Челсі» по Сполучених Штатах влітку 2006 року і розпочав наступний сезон залишаючись на лаві запасних у матчі на Суперкубок Англії проти «Ліверпуля» та в перших двох іграх Прем'єр-ліги сезону 2006/07 проти «Манчестер Сіті» та «Блекберн Роверз». Так і не дебютувавши за рідну команду, для отримання ігрової практики Мансьєнн у жовтні 2006 року на правах оренди на два роки перейшов у клуб Чемпіоншипу «Квінз Парк Рейнджерс», після чого ще пів року пограв в оренді у іншій команді другого дивізіону «Вулвергемптон Вондерерз».

На початку 2009 року захисник повернувся до «Челсі» і 14 лютого 2009 року дебютував за рідну команду у грі Кубка Англії з «Вотфордом» (3:1)[1], а через 11 днів Мансьєнн дебютував у і єврокубках, вийшовши на заміну в матчі плей-оф Ліги чемпіонів УЄФА проти «Ювентуса» (1:0). 28 лютого він дебютував у Прем'єр-лізі в грі проти «Віган Атлетіка» (2:1). Незважаючи на те, що до кінця сезону 2008/09 років Мансьєнн провів лише 6 ігор в усіх турнірах, він був визнаний найкращим молодим гравцем року в «Челсі»[2].

У серпні 2009 року він підписав новий контракт із «Челсі» до червня 2013 року[3], після чого знову був відданий в оренду у «Вулвергемптон Вондерерз», який тепер вже грав у Прем'єр-лізі, де провів ще два сезони.

31 травня 2011 року перейшов до німецького «Гамбург», підписавши контракт на чотири роки[4]. 30 липня 2011 року дебютував за нову команду у матчі першого раунду Кубка Німеччини проти нижчолігового «Ольденбурга» (2:1)[5], а 5 серпня дебютував у Бундеслізі у виїзній грі проти діючого чемпіона дортмундської «Боруссії» (1:3). Загалом відіграв за гамбурзький клуб наступні три сезони своєї ігрової кар'єри, але ключовим гравцем так і не став.

16 липня 2014 року перейшов у клуб Чемпіоншипу «Ноттінгем Форест», підписавши трирічний контракт, де возз'єднався зі своїм тренером з молодіжної збірної Англії Стюартом Пірсом[6]. Дебютував за «Форест» 9 серпня 2014 року в матчі проти «Блекпула» (2:0)[7]. 28 квітня 2017 року продовжив контракт з «Ноттінгем Форест» ще на два роки. Контракт був підписаний за день до того, як Мансьєнн зіграв свій 100-й матч у всіх змаганнях за клуб[8] і, як повідомлялось, гравець погодився на зменшення зарплати, щоб залишитися в клубі[9]. Загалом за клуб захисник провів 134 гри.

3 серпня 2018 року перейшов до клубу MLS «Нью-Інгленд Революшн»[10]. Його зарплата в 1,28 мільйона доларів у 2018 році та 881 676 доларів у 2019 році зробила його не лише найбільш високооплачуваним захисником ліги на той час, але й найбільш високооплачуваним захисником в історії команди[11]. В американській лізі дебютував 19 серпня 2018 року в матчі проти «Ді Сі Юнайтед». У сезоні 2019 через підошовний фасциїт пропустив три місяці. Відзначив повернення на поле 10 серпня 2019 року в матчі проти «Сіетл Саундерз», забивши свій перший гол у MLS. Після закінчення сезону 2020 року «Нью-Інгленд Революшн» не продовжив контракт із гравцем[12].

9 лютого 2021 приєднався до клубу англійської Першої ліги «Бертон Альбіон», підписавши контракт до кінця сезону 2020/21[13][14]. 16 травня 2021 року підписав новий однорічний контракт з «пивоварами»[15], а 9 червня 2022 року знову його подовжив на рік[16]. Станом на 9 січня 2023 року відіграв за команду з міста Бертон-апон-Трент 40 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

2003 року дебютував у складі юнацької збірної Англії (U-16), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 32 іграх, відзначившись 3 забитими голами.

Протягом 2007—2011 років залучався до складу молодіжної збірної Англії, разом з якою був учасником молодіжного чемпіонату Європи 2009 року і здобув срібні нагороди турніру[17]. За два роки поїхав і на наступний молодіжний чемпіонат Європи, але цього разу англійці не вийшли з групи. Всього на молодіжному рівні зіграв у 30 офіційних матчах, забив 1 гол.

Мансьєн має право грати за збірну Сейшельських островів, оскільки його батько був родом з цієї країни. Однак у 2006 році він відмовився грати за цю збірну заради виступів у збірній Англії[18]. Згодом у листопаді 2008 року він заявив, що буде грати за Сейшельські острови, якщо не зможе зіграти за збірну Англії до 25 років[19].

15 листопада 2008 року Фабіо Капелло включив Мансьєнна до складу збірної Англії на міжнародний товариський матч проти Німеччини в Берліні[20]. У матчі, який завершився перемогою Англії з рахунком 2:1, Мансьєн, однак, не зіграв[21].

У 2022 році Мансьєнн прийняв виклик до національної збірної Сейшельських островів на Кубок КОСАФА. Там 5 липня він дебютував за збірну у матчі проти Ботсвани (0:1)[22]. Загалом Майкл зіграв у всіх трьох іграх команди на турнірі, але вона в усіх них поступилась і не вийшла з групи.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2006–07 Англія «Квінз Парк Рейнджерс» ЧФЛ 28 0 КА+КЛ 2+0 0 - - - - - - 30 0
2007–08 ЧФЛ 30 0 КА+КЛ 0+1 0 - - - - - - 31 0
Усього за «Квінз Парк Рейнджерс» 58 0 3 0 - - - - 61 0
січ.-черв. 2009 Англія «Челсі» ПЛ 4 0 КА+КЛ 1+0 0 ЛЧ 1 0 - - - 6 0
2008-січ. 2009 Англія «Вулвергемптон Вондерерз» ЧФЛ 10 0 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 10 0
2009–10 ПЛ 30 0 КА+КЛ 3+0 0 - - - - - - 33 0
2010–11 ПЛ 16 0 КА+КЛ 0+1 0 - - - - - - 17 0
Усього за «Вулвергемптон Вондерерз» 56 0 4 0 - - - - 60 0
2011–12 Німеччина «Гамбург» БЛ 16 0 КН 2 0 - - - - - - 18 0
2012–13 БЛ 21 0 КН 1 0 - - - - - - 22 0
2013–14 БЛ 12+2[23] 0 КН 1 0 - - - - - - 15 0
Усього за «Гамбург» 49+2 0 4 0 - - - - 55 0
2014–15 Англія «Ноттінгем Форест» ЧФЛ 116 0 КА+КЛ 0+2 0 - - - - - - 39 0
Усього за кар'єру 230+2 0 14 0 1 0 - - 221 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Челсі»: 2008/09

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Watford 1-3 Chelsea. bbc.co.uk. 14 лютого 2009. Процитовано 19 січня 2023.
  2. ↑ а б Lamps is Player of the Year. Chelsea F.C. 22 травня 2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
  3. ↑ New deal for Mancienne, then to Wolves. Chelsea F.C. 13 серпня 2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
  4. ↑ Mancienne move agreed. Chelsea F.C. 31 травня 2011. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
  5. ↑ HSV löst Pflichtaufgabe. kicker (de-DE) . Процитовано 19 січня 2023.
  6. ↑ Michael Mancienne: Nottingham Forest sign Hamburg defender. BBC Sport. 16 липня 2014.
  7. ↑ Forest 2–0 Blackpool. Nottingham Forest F.C. 9 серпня 2014.
  8. ↑ QPR 2–0 Forest. Nottingham Forest F.C. 29 квітня 2017.
  9. ↑ New deal for Mancienne. Nottingham Forest F.C. 28 квітня 2017. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 19 січня 2023.
  10. ↑ Mancienne departs. nottinghamforest.co.uk. Nottingham Forest. 3 серпня 2018. Процитовано 25 березня 2020.
  11. ↑ New England Revolution's Michael Mancienne now highest paid defender in MLS. www.prosoccerusa.com. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  12. ↑ New England Revolution announce roster decisions for 2021 season | New England Revolution.
  13. ↑ Michael Mancienne: Burton sign former Chelsea and Nottingham Forest defender. BBC Sport. 9 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  14. ↑ Brewers sign Michael Mancienne until the end of the season. Burton Albion FC. 9 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  15. ↑ Ash Wilkinson (19 травня 2021). Michael Mancienne signs new one-year contract at Burton Albion. Burton Albion (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  16. ↑ MICHAEL MANCIENNE SIGNS NEW ONE-YEAR CONTRACT AT BURTON ALBION. www.burtonalbionfc.co.uk (en-gb) . Процитовано 4 липня 2022.
  17. ↑ Germany U21 4-0 England U21. bbc.co.uk. 29 червня 2009. Процитовано 19 січня 2023.
  18. ↑ Michael Mancienne. ESPNsoccernet. Процитовано 16 November 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. ↑ Mancienne picked for England friendly in Berlin. Seychelles Nation. 18 листопада 2008. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 24 листопада 2011.
  20. ↑ Mancienne gets shock England call. BBC Sport. 15 November 2008. Процитовано 16 November 2008.
  21. ↑ Germany 1-2 England. bbc.co.uk. 19 листопада 2008. Процитовано 19 січня 2023.
  22. ↑ Football: Cosafa Cup ‒ Interview with Seychelles defender Michael Mancienne. Seychelles Nation. Процитовано 8 липня 2022.
  23. ↑ Плей-оф за право виступів у Бундеслізі

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
1 Гарт (в) • 2 Крейні • 3 Тейлор • 4 Каттермол • 5 Стірмен • 6 Онуоха • 7 Мілнер • 8 Гарднер • 9 Агбонлахор • 10 Нобл (к) • 11 Джонсон • 12 Муамба • 13 Льюїс (в) • 14 Волкотт • 15 Родвелл • 16 Томкінс • 17 Річардс • 18 Мансьєнн • 19 Гіббз • 20 Драйвер • 21 Кемпбелл • 22 Лоуч (в) • 23 Роуз • Тренер: Стюарт Пірс
Англія
1 Філдінг (в) • 2 Мансьєнн • 3 Бертранд • 4 Муамба • 5 Смоллінг • 6 Джонс (к) • 7 Олбрайтон • 8 Гендерсон • 9 Велбек • 10 Старрідж • 11 Сінклер • 12 Гіббз • 13 Маккарті (в) • 14 Вокер • 15 Томкінс • 16 Корк • 17 Клеверлі • 18 Ленсбері • 19 Родвелл • 20 Роуз • 21 Дельфунесо • 22 Вікем • 23 Стіл (в) • Тренер: Пірс
Англія
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майкл_Мансьєнн&oldid=42399735