Мазур Ігор Петрович

Ігор Мазур
Псевдо Тополя
Народився 18 березня 1973(1973-03-18) (51 рік)
с. Пирогівці, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність офіцер ЗСУ в зоні АТО
Відомий завдяки громадський, політичний та військовий діяч
Alma mater Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Учасник Війна на сході України
Посада заступник Голови УНА-УНСО
Військове звання капітан
Партія УНА-УНСО
Конфесія УПЦ Київський Патріархат
Зріст 203 см
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2016
Орден Вахтанга Горгасалі III ступеня
Орден Вахтанга Горгасалі III ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мазур.
Про інших людей з таким псевдо див. Тополя (псевдо).

Мазур Ігор Петрович (нар. 18 березня 1973, c. Пирогівці, Хмельницька область[1]; псевдо — Тополя) — український військовик, громадський та політичний діяч, голова Київської організації партії «УНА-УНСО» з лютого 1997 по вересень 2019 року, заступник голови партії з листопада 2016 по вересень 2019 року. Залишив керівні посади і вийшов з партії після призначення на посаду державного службовця після проходження конкурсу в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Учасник війни проти РФ в Абхазії на боці Грузії, учасник війни на Донбасі — спочатку в добровольчих батальйонах, а потім як офіцер ЗСУ, командир розвідувальної роти 131-го розвідувального батальйону в районі бойових дій Широкине-Чермалик. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну — командир стрілецької роти батальйону територіальної оборони ЗСУ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Хмельниччині.[2]

Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького[3].

Активіст УНА-УНСО з 1992 року.

Брав участь у війні в Абхазії 1992—1993 років проти РФ на боці Грузії. В січні-березні 1995 року з групою унсовців забезпечували охорону іноземних журналістів під час Першої Чеченської Війни в Росії. За що слідчий комітет РФ відкрив на нього кримінальну справу.

Учасник похоронів Патріарха Володимира 18 липня 1995 року і сутичок з «Беркутом» того дня.

Ув'язнення[ред. | ред. код]

2001 року був заарештований і відбув 3 роки ув'язнення за участь у бійці з міліцією під Адміністрацією Президента в ході акції «Україна без Кучми» 9 березня 2001 року.[2]

У «справі 9 березня» проходило 19 осіб. У СІЗО перебувало 18, які отримали від двох до чотирьох років позбавлення волі. Станом на 2012 рік, троє з них — Руслан Зайченко, Денис Андрусенко та Андрій Косенко — померли.[2]

Помаранчева революція[ред. | ред. код]

Під час Помаранчевої революції — один з керівників охорони наметового містечка на Майдані Незалежності, учасник автопробігу «Поїзд дружби» в Крим і на Донбас в грудні 2004 року.

Закінчив Черкаський національний університет ім. Хмельницького (2005[джерело?]), фах — вчитель історії.[2]

Закінчив Інститут післядипломної освіти КНУ ім. Шевченка (2011[джерело?]), фах — правознавець.[2]

Євромайдан[ред. | ред. код]

Керівник «Правого Сектора» Київщини і начальник штабу 24 Сотні Самооборони Майдану під час Революції Гідності.

Російсько-українська війна 2014—2022 рр.[ред. | ред. код]

З травня 2014 в зоні бойових дій на сході України. З березня 2015 року офіцер Збройних Сил України — командир роти, заступник начальника штабу 131-го розвідувального батальйону в Секторі «М».[4]

З листопада 2016 року після демобілізації стає заступником голови партії УНА-УНСО і заступником командира Української націоналістичної самооборони (УНСО).

Переслідування Росією і затримання в Польщі[ред. | ред. код]

9 листопада 2019 року на пункті пропуску «Дорогуськ» польські прикордонники затримали Ігоря на підставі запиту Росії через Інтерпол[5][6]. Як пояснив міністр МЗС Польщі Яцек Чапутович, рішення про затримання було прийняте прикордонниками, які не знали причини включення Ігора до списку людей, що розшукуються[7].

10 листопада Мазура відпустили на поруки консула України в Любліні. До того часу, коли Польща визначить, чи потрібно екстрадувати його до Росії, він знаходитиметься на території українського консульства[8]. Це підтвердив посол України в Польщі Андрій Дещиця[9].

Заступниця Міністра МЗС України Олена Зеркаль 12 листопада заявила, що згідно звернення МЗС Мазура мають виключити зі списку розшуку Інтерполу[10].

Повномасштабне вторгення Росії в України[ред. | ред. код]

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну мобілізувався 24 лютого 2022 року та став командиром унсовської роти 127-го стрілецького батальйону 112-ї бригади тероборони ЗСУ.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Голова ГО "Фан-клуб «Україна», що пропагує перемоги українців у військовій справі, науці, спорті та інших напрямках. Заступник Голови ГО «Товариства воїнів АТО».

З червня 2017 року Голова громадської організації «Межимор'я», що пропагує співпрацю держав Балто-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія).

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений вдруге. Має доньку Олю (1997)[2] від першого шлюбу та синів Ярослава (2009)[2] і Мирослава (2012) — від другого.

Релігія[ред. | ред. код]

Православний ПЦУ, член Управи Ставропігійного Братства ім. Ярослава Мудрого, лицар Православного Ордену Архистратига Михаїла.

У документальних фільмах[ред. | ред. код]

В документальному фільмі Георгія Гонгадзе «Тіні війни» (1993) про грузино-абхазький конфлікт неодноразово з'являється на екрані разом з іншими воїнами-унсовцями, що воювали в Абхазії.

Документальний фільм «Обличчя протесту» (2003 р.) про акцію «Україна без Кучми» починається з інтерв'ю з Мазуром після його арешту і перебування у Лук'янівському СІЗО № 13.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ст. (18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України[11]
  • Медаль «Захиснику Вітчизни» (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12]
  • Орден Вахтанга Горгасалі 3-го ступеня (Грузія)[2] від Президента Грузії Е. Шеварднадзе Указом від 15.11.93
  • «Пустельний хрест» (вища нагорода УНА-УНСО)[2] від Головного Командира УНСО Ю. Шухевича указом від 14.12.08
  • Медаль «За жертовність і любов до України» від Патріарха Філарета (2015 р.)
  • Орден Архистратига Михаїла УПЦ (КП)
  • Медаль «За оборону Маріуполя» від командувача ОК «Південь» генерала Сиротенка (2015 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мазур Ігор Петрович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Марина Ткачук, Одинадцята заповідь Христа — «Не бійся!» [Архівовано 11 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Україна молода, № 35-36, 4 березня 2011
  3. ↑ Випускник ЧНУ, бойовий командир УНА-УНСО, капітан ЗСУ Ігор Мазур «Тополя»: Україні потрібно набирати легіонерів, навіть з Африки. ЧНУ ім. Б. Хмельницького. 17 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  4. ↑ Польща на вимогу РФ затримала близько 20 українських ветеранів, – правозахисник. Новинарня (укр.). 11 листопада 2019. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  5. ↑ У Польщі за запитом Росії затримали ветерана АТО та лідера УНА-УНСО Ігоря Мазура // Depo.ua. — 2019. — 9 листопада.
  6. ↑ Хто такий Ігор "Тополя" Мазур та чому його затримали в Польщі. 24 Канал (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
  7. ↑ У МЗС Польщі пояснили ситуацію з затриманням Мазура. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  8. ↑ Ігоря "Тополю" Мазура відпустили на поруки українського консула, – Денісова. 24 Канал. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  9. ↑ Тополю передали на поруки генконсула, суду не буде, – Денисова. Новинарня (укр.). 10 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  10. ↑ Мазура повинні виключити з розшуку Інтерполу найближчим часом, - Зеркаль. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
  11. ↑ Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2016 року № 551/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України»
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "ukrinform-20191110", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мазур_Ігор_Петрович&oldid=41648525