Мазуренко Юрій Петрович
| Мазуренко Юрій Петрович | |
|---|---|
| Народився | 1 липня 1885 слобода Криворіжжя (Криворядне), Область Війська Донського,  Російська імперія |
| Помер | 3 листопада 1937 (52 роки) Сандармох, Медвеж'єгорський район, Карельська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Російська РФСР,  СРСР |
| Поховання | Сандармох |
| Громадянство | Російська імперія → .svg){kind=small} УНР → СРСР |
| Діяльність | дипломат |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
Ю́рій Петро́вич Мазуренко (* 1 липня 1885 — 3 листопада 1937) — український діяч, юрист.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в слободі Криворіжжя (Криворядне) Області війська Донського (нині Ростовської області РФ). Брат В. Мазуренка та С. Мазуренка.
Закінчив приходське училище, Петербурзьку гімназію, Петербурзький університет (1914).
З 1904 — член РСДРП(м). 1905—1907 заарештований і засуджений до року ув'язнення. З 1915 у російській армії: «вольноопределяющийся», прапорщик, підпоручик, поручик. 1917 — уповноважений військового міністра при 5-й армії, командир загону в Петрограді; у грудні 1917 — січні 1918 — голова Військового комітету Південно-Західного та Румунського фронтів у Києві.
З травня 1918 — член УСДРП. 1918 у підпіллі, брав участь у протигетьманському повстанні. З 10 лютого 1919 комісар Комісаріату Головного управління в справах мистецтв і національної культури[1], перебуваючи на цій посаді був заарештований[2]. На початку 1919 комісар у закордонних справах, голова дипмісії УНР у Москві. Один з лідерів фракції УСДРП-незалежних, що прийняла радплатформу.
У квітні — серпні 1919 — член Всеукраїнського революційного комітету УСДРП («незалежників»), очолював головний повстанський штаб; 26 червня 1919 підписав ультиматум українському радурядові; за наказом Головного отамана Армії УНР С. Петлюри заарештований у Кам'янці-Подільському; у листопаді 1919 від УСДРП («незалежників») виїхав до Москви для переговорів з ЦК РКП(б) про єдиний фронт. З січня 1920 член УКП та її ЦК. У лютому 1920 з більшовицьким Всеукраїнським революційним комітетом повернувся до Харкова.
З квітня 1921 начальник головного управління радянських колективних господарств Наркомату земельних справ УСРР. У грудні 1921 вийшов з УКП, з 1923 в КП(б)У. З квітня 1922 заступник завідувача відділу кодифікації та (з 1925) член колегії Народного комісаріату юстиції УСРР; у 1930—1931 голова Всеукраїнського товариства культурних зв'язків із закордоном; у 1932—1933 член президії Держплану УСРР; з вересня 1933 начальник Держстрахконтролю при Держплані, згодом при Наркоматі комунгоспу УСРР; з серпня 1934 начальник планово-фінансового сектора Наркомгоспу УСРР. З 1921 на викладацькій та науковій роботі: професор Харківського інституту народного господарства та голова Харківського наукового товариства при ВУАН.
5 грудня 1934 заарештований, 28 березня 1935 Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений у справі «контрреволюційної боротьбистської організації» до 10 років таборів. Покарання відбував у Соловецькому таборі. За постановою від 9 жовтня 1937 страчений в урочищі Сандармох поблизу Медвеж'єгорська (Карелія). Реабілітований посмертно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [Сорочан Н. А. Головне управління мистецтв і національної культури в Українській народній республіці доби Директорії / Н. А. Сорочан // Збірник наукових праць [Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди]. Серія : "Історія та географія". - 2010. - Вип. 38. - С. 25-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkhnpu_ist_2010_38_7. Сорочан Н. А. Головне управління мистецтв і національної культури в Українській народній республіці доби Директорії / Н. А. Сорочан // Збірник наукових праць [Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди]. Серія : "Історія та географія". - 2010. - Вип. 38. - С. 25-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkhnpu_ist_2010_38_7.]
{{cite web}}: Перевірте схему|url=(довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ [Росляк Р. Формування органів управління кінематографа в Україні (1919) / Р. Росляк // Студії мистецтвознавчі. - 2011. - Число 3. - С. 42-48. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/StudM_2011_3_8. Росляк Р. Формування органів управління кінематографа в Україні (1919) / Р. Росляк // Студії мистецтвознавчі. - 2011. - Число 3. - С. 42-48. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/StudM_2011_3_8.]
{{cite web}}: Перевірте схему|url=(довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- С. А. Кокін. Мазуренко Юрій Петрович [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 432. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- І. Б. Усенко. Мазуренко Юрій Петрович [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Словник історії України
- Прес-центр[недоступне посилання з червня 2019]
|
