Ліга 1 (через спонсорські причини знана як Ліга 1 Убер Іатс) — найвищий дивізіон у системі футбольних ліг Франції. Вона була повністю професіональною, починаючи з часу заснування у 1932 році, крім сезону 1943-44 років, коли режим Віші заборонив професійний футбол.
Ліга 1 є однією з провідних в Європі. Станом на завершення сезону 2012—13 Ліга 1 посідає шосте місце у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.[1]
В історії Ліги 1 було три значних корупційних скандали (з «Олімпіком» (Антіб) у 1933 р., «Ред Стар» у 1950-x роках і «Марселем» у 1993 р.), але щоразу вона зберігала свою репутацію завдяки швидкому і достатньо жорсткому покаранню винних сторін.
З сезону 2002/03 ліга складається з 20 клубів.
82-й сезон чемпіонату 2019/20 років не був завершений[2] через пандемію коронавірусу та заборону спортивних змагань до вересня місяця.[3]
Команди грають одна з одною двічі протягом сезону (вдома і на виїзді). Наприкінці сезону три найгірші команди вибувають до Ліги 2. Раніше третя команда з кінця таблиці грала перехідні ігри за право грати в Лізі 1 з третьою найкращою командою Ліги 2, але починаючи з сезону 1994/95 матчі плей-оф було скасовано, і тепер три команди вибувають напряму.
Очки нараховуються згідно з міжнародними правилами: три очки за перемогу, одне за нічию й жодного — за поразку. Три очки за перемогу нараховуються починаючи з сезону 1994/1995 (раніше нараховувалося два), після випробування системи протягом 1988/89. Між 1973 і 1976 роками команді, яка забила в матчі понад два голи, нараховувалося додаткове очко з метою заохочування атакувального футболу, але випробування не принесло переконливих результатів.
Команди, які набрали однакову кількість очок, розташовуються у турнірній таблиці згідно з різницею забитих і пропущених голів, а якщо і цей показник є однаковим, то за кількістю забитих голів. До сезону 1966/67 замість цього критерію використовувався коефіцієнт забитих і пропущених голів. Ця система насправді надавала перевагу командам захисного плану, що продемонстрував сезон 1961/62 років, коли Реймс випередив РКФ Париж за коефіцієнтом забитих і пропущених голів, попри однакову різницю голів і меншу кількість забитих голів (83-60 проти 86-63).
Переможці та призери чемпіонату[ред. | ред. код]
Клуб | Титули | Роки |
«Парі Сен-Жермен» | 11 | 1986, 1994, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 |
«Сент-Етьєн» | 10 | 1957, 1964, 1967, 1968, 1969, 1970, 1974, 1975, 1976, 1981 |
«Олімпік» (Марсель) | 9 | 1937, 1948, 1971, 1972, 1989, 1990, 1991, 1992, 2010 |
«Монако» | 8 | 1961, 1963, 1978, 1982, 1988, 1997, 2000, 2017 |
«Нант» | 8 | 1965, 1966, 1973, 1977, 1980, 1983, 1995, 2001 |
«Олімпік» (Ліон) | 7 | 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 |
«Реймс» | 6 | 1949, 1953, 1955, 1958, 1960, 1962 |
«Бордо» | 6 | 1950, 1984, 1985, 1987, 1999, 2009 |
«Лілль» | 4 | 1946, 1954, 2011, 2021 |
«Ніцца» | 4 | 1951, 1952, 1956, 1959 |
«Сет» | 2 | 1934, 1939 |
«Сошо» | 2 | 1935, 1938 |
«Олімпік» (Лілль) | 1 | 1933 |
«Расінг» (Париж) | 1 | 1936 |
«Рубе-Туркуен» | 1 | 1947 |
«Страсбур» | 1 | 1979 |
«Осер» | 1 | 1996 |
«Ланс» | 1 | 1998 |
«Монпельє» | 1 | 2012 |
Гравці, що провели найбільше матчів в історії чемпіонатів Франції
- Станом на 28 листопада 2022
(жирним шрифтом позначено діючих гравців Ліги 1)
- Станом на кінець сезону 2016/17
Найпершим українцем у французькій лізі, мабуть, був колишній гравець львівської «України» та київського «Динамо» Олександр Скоцень, який протягом 1948-1950 років зіграв за "Ніццу"[5] 45 ігор, у котрих забив 23 голи.
| |
---|
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
| Словники та енциклопедії | |
---|
| Довідкові видання | |
---|
| Нормативний контроль | |
---|
|
|
---|
| Дивізіон 1 (1932–2002) | |
---|
| Ліга 1 (2002–наш час) | |
---|
|
|
---|
| | | Збірна | - Неофіційні (регіональні) збірні:
|
---|
| Чемпіонат | |
---|
| Кубок | |
---|
| Інше | |
---|
| Списки / категорії | |
---|
|