Лєна Нюман
| Лєна Нюман | |
|---|---|
| швед. Lena Nyman | |
.jpg) | |
| Дата народження | 23 травня 1944[1][2] |
| Місце народження | Стокгольм, Швеція[2] |
| Дата смерті | 4 лютого 2011[3][1][2] (66 років) |
| Місце смерті | Стокгольм, Швеція[2] |
| Поховання | Північний цвинтар (Стокгольм)[4][5][6] |
| Громадянство |  Швеція |
| Професія | акторка театру, кіноакторка, акторка, співачка |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0638784 |
 Лєна Нюман у Вікісховищі | |
Лєна Нюман (швед. Lena Nyman; нар. 23 травня 1944, Стокгольм — пом. 4 лютого 2011[7], там же) — шведська актриса, першу популярність здобула у фільмах Вільгота Шемана[8].
Життєпис[ред. | ред. код]
Лєна Нюман почала зніматися в 1955 році, зігравши Грету в екранізації роману Астрід Ліндгрен «Расмус-волоцюга» і Гелену Томассон в кримінальній драмі «Небезпечні обіцянки».
У 1964 році вона отримала свою першу роль у Вільгота Шемана, знявшись у фільмі «491». Популярність їй принесли фільми «Я допитлива — фільм у жовтому» (1967) та його продовження «Я допитлива — фільм у синьому» (1968), здобули скандальну (через відвертості деяких сцен) популярність псевдо-документальні стрічки, в яких, під власним ім'ям, вона брала інтерв'ю у відомих діячів політики і культури. Фільми (перший з яких приніс актрисі премію «Золотий жук», 1968) зробили її «знаковою фігурою шведського кіно». З 1969 року Лєна Нюман — актриса Королівського драматичного театру та міського театру Стокгольма.
Пізніше Лєна Нюман знімалася в багатьох фільмах Ганса Альфредсона і Тага Даніелссона («Release the Prisoners to Spring», 1975; «The Adventures of Picasso», 1978) тощо і разом з ними виступала в багатьох ревю на Стокгольмських сценах. У 1978 році Нюман разом з Інгрід Бергман і Лів Ульман знялася у фільмі «Осіння соната»; її робота над безсловесною, психологічно складною роллю Гелени, психічно хворої дочки головної героїні, отримала високі оцінки критиків.
Серед найкращих ролей актриси відзначалися королева в телефільмі «Королева Христина» (1981), Ловіса у фільмі «Роня — донька розбійника» (1984, за однойменною повістю Астрід Ліндгрен) і Буель в комедії «Вуса і горох» (1986). У 2007 році Нюман була номінована на премію «Золотий жук» за роль Едіт в комедії Аннет Вінблад «Створити пуделя» (2006).
Лєна Нюман померла 4 лютого 2011 року[7].
Фільмографія (вибране)[ред. | ред. код]
- 1967 — Я допитлива — фільм у жовтому (Jag är nyfiken — en film i gult)
- 1968 — Я допитлива — фільм у синьому (Jag är nyfiken — en film i blått)
- 1975 — Біла стіна (Vita väggen)
- 1978 — Осіння соната (Autumn Sonata)
- 1978 — Пригоди Пікассо (Adventures of Picasso)
- 1982 — Просте вбивство (Enfaldige mördaren)
- 1984 — Роня — дочка розбійника (Ronia, the Robber's Daughter)
- 1996 — Таке життя (Sånt är livet)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #172288495 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.guardian.co.uk/film/2011/feb/07/lena-nyman-obituary
- ↑ http://norrabegravningsplatsen.se/kandisarna/ — Norra begravningsplatsen.se.
- ↑ Nyman, Anna Lena Elisabet — Svenskagravar.se.
- ↑ Sten nr 654 – Lena Nyman — Norra begravningsplatsen.se.
- ↑ а б Swedish actress Lena Nyman dies at 66. www.screendaily.com. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 1 січня 2011.
- ↑ Лена Нюман. kinopark.by. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 13 серпня 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лєна Нюман на сайті IMDb (англ.)
